Володимир Грабовецький: Середньовічна символіка Галича

Зародження традицій символіки стародавнього Галича губиться в праісторичних часах, її витоки зароджуються в період панування племен білих хорватів. Елементи символічних знаків з прийняттям християнства відображалися у фрескових розписах чи мозаїці - архітектурних святинях, взагалі у всіх видах середньовічного мистецтва. Багато їх втрачено під час розорення стольного Галича ордою Батия, і тільки уламки деяких загадкових символічних знаків, виявлених на поверхні в часі археологічних розкопок, дають підстави до роздумів для дослідників. Найбільша їх колекція зібрана в уродженця Крилоса, дослідника княжого галицького мистецтва, професора, відомого художника Михайла Фіголя.

В першу чергу, цікава історія галицької сграфістики. А започаткували її печатки. серед них одне вагоме джерело дійшло до нашого часу, воно дає нам конкретне уявлення про вигляд печаток княжих часів династії Романовичів. Це печатка короля Юрія Львовича початку ХІУ століття. На ній зображена на аверсі, лицевому боці, постать правителя. Це зображення на сьогодні є унікальне і єдине, бо дає можливість автентично побачити образ одного з правителів. Всі інші князі Галицько-Волинської держави зображувалися довільно різними художниками, графіками, живописцями і скульпторами.

На цій печатці округлої форми з одного боку зображений в центрі король Юрій І, який сидить на престолі. Це поважний старець у мантії, защепленій ланцюжком, з довгою бородою і короною на голові. В руках він тримає скіпетр. Навкруг, по колу цього зображення латинськими словами написано: "Печатка володаря Георгія, короля Русі" (S'. DOMINI GEORGI REGIS RUSIC)

На зворотному боці печатки, в центрі, зображено княжого воїна, що сидить на коні зі зброєю та щитом у руці. На щиті чітко проступає силует лева. Це теж єдине автентичне зображення галицького воїна ХІІІ-ХІУ ст.. А по колу написано латиною: "Печатка володаря Георгія, князя Володимирського" (S'. DOMINI GEORGI DUCIS LADIMERIC).

Як правило, здавна геральдичним знаком Галича була галка (кавка). Коли вона з'явилася на знаменах, невідомо, але вже після захоплення Галича поляками і за новим адміністративним поділом ХУ століття гербом середньовічного міста і всієї Галицької землі стала чорна галка, яка зображалася на білому полі в золотій короні. В битві з хрестоносцями під Грюнвальдом 10 серпня 1410 року брали участь галицькі полки з бойовими прапорами, на яких були зображені галки.

Вперше достовірно про герб міста Галича згадав і дав опис Олександр Гвагнін у своїй відомій "Хроніці землі Руської". Він писав у 1611 році: "Галицької землі є хоругва: Коронована кавка з розкритими крилами на червоному тлі. За герб також уживано".

Як видно, герб Галича, як і всієї Галицької землі, має свою давню історію. У витоках його - багато загадкового. Початки можна виводити із згаданої печатки Юрія І. Так, на щиті воїна був зображений, спираючись вправо, лев. Такий лев зображений на печатках листів Юрія І, його синів Андрія і Льва 1316 року. Поява лева як геральдичного знака Романовичів також невідома. Над цим задумався акад. Іван Крипякевич і дав з приводу цього свої міркування. "... Лев, як герб, знаходився на печатці Любарта, який вважався спадкоємцем Галцько-Волинського князівства. Лев зображений також на монетах з написом "монети Русі", які карбували королі Казимир і Людовік та князь Владислав Опольський та на печатці того ж Владислава зображення лева вміщено у гербі міста львова, починаючи з ХІУ століття. В символіці Галича лев як геральдичний знак не фігурує.

Відносно прапора Галича, то перша письмова згадка датується часами Данила Романовича. Так, мешканці міста Каліша, що тепер в Польщі. своєму князю Кондрату Мазовецькому говорили в свій час: "Якщо руська хоругва стане на заборолах, то кому честь зробиш, чи не Романовичам ?". Оволодівши Галиче в 1238 році князь Данило Романович, як зазначає літопис, встановив на Німецких воротах свою хоругву.

Станіслав Кульчицький: Україна між Росією і Америкою

Український вчений Іван Лисяк-Рудницький у липні 1963 року виступив на історичному конгресі в Зальцбурзі з доповіддю «Україна між Сходом і Заходом». У поняття «Захід» він включив євроатлантичну цивілізацію, тоді як поняття «Схід» ототожнив з греко-візантійською цивілізацією та її наступницею — Росією. Відтоді впродовж чотирьох десятиліть гадають, яке цивілізаційне начало в Україні переможе.

Тепер для теоретизувань не залишається часу. Цієї весни НАТО і ЄС приходять на західні кордони України. На північних і східних кордонах залишається Росія, у складі якої наша держава перебувала від середини ХVI століття по 1991 рік. Можливості здійснення «багатовекторної» політики вичерпуються. Дискусія навколо питання про напрям перекачування палива у нафтопроводі Одеса—Броди довела це з вражаючою переконливістю.

Вибір між двома напрямами цивілізаційного розвитку припав, як і Міленіум, на наше покоління. Це нелегкий вибір, хоч обидві цивілізації мають спільне коріння в античності. Насправді доводиться обирати не абстрактні цивілізаційні напрями, а конкретні країни, які уособлюють тип розвитку. Слід визначити, з ким по дорозі — з Росією чи з Америкою. Незважаючи на зовнішню американізацію Росії після 1991 року, обидві країни є полярно протилежними.

Відповідаючи на запитання про те, з ким по дорозі, ми керуємося економічними інтересами, національними пріоритетами, ідеологічними передсудами, побутовими причинами. Але не можна оминути аналізу історичного зрізу проблеми.

Чим є Росія? Чим є Америка?

Один із найбільш плідних методів історичного дослідження — компаративний, тобто порівняльний аналіз. Російська Федерація і США — це країни, порівнянні за територією, населенням і ракетно-ядерним потенціалом. Але на цьому схожість вичерпується. Ці країни розділяє безодня. Перша з них є державою, друга — передусім суспільством.