Згідно Карла Шмітта підставою для розуміння поняття "політичного" є різке протиставлення у системі координат "свій - чужий". У модерну епоху головним критерієм такого протиставлення було протистояння політичних ідеологій. Саме за прихильністю до тієї чи іншої політичної ідеології здійснювалася ідентифікація когось або чогось у цій системі координат.
Загалом під ідеологією, слідом за оксфордською «Енциклопедією політичної думки», ми розуміємо певну символічну систему вірувань, що подає чітко сформульоване, ціннісно навантажене й директивне тлумачення світу, що постає у процесі переходу від традиційного до модерного суспільства з автономною політичною сферою. Ідеологія покликана була замінити собою релігію, як основний критерій інтерпретації як фізичного, так і соціального світу. Також саме ідеологія стала головним засобом легітимації соціальних і політичних інститутів.
Тобто ми можемо стверджувати, що формування і розвиток політичних ідеологій є характерною рисою саме індустріального модерного суспільства. Сам термін ідеологія народився у революційній Франції наприкінці XVIII століття. У процесі розвитку модерного суспільства відбувається поступовий процес нівеляції, «самоподолання» політичних ідеологій. Лібералізм де-факто перемігши у 1989-91 році, на межі ХХ-ХХІ століття «подолав сам себе», перерісши у своєрідний «неомакіавелізм». На зміну ліберальній демократії, прийшла ліберальна «неторкатія».