Марія Франчук, Наталія Ткачик: Танець «Сербен» у покутському селі Галичини

На Великдень та на Провідну неділю в селі Чортовець, що на Городенківщині (Івано-Франківська обл.) виконують ритуальний танець «Сербен». Традиційно, цей танок водять лише чоловіки, жінкам залишається спостерігати, або ж співати гаївки. Рухи сербена складаються із трьох кроків вперед та кроку назад, змаху руками доверху і потім донизу.

Розпочинається дійство ближче до вечора, чоловіки збираються біля церкви і без жодної команди самостійно організовуються. Таке враження, наче вони це роблять щодня. Традиційно обходять тричі церкву, а потім заводять коло і так закінчується танець. Через деякий час це знову повторюється, і так може тривати аж до пізнього вечора.

«Танок розпочинає чоловік з топірцем в руці. А за ним ідуть всі інші строго за ієрархією: від найстаршого до наймолодшого учасника. На Великодні свята Сербен водять окремо біля двох сільських церков. А вже на Провідну неділю люди збираються біля православної церкви і чоловіки «ідуть сербена» через ціле село до греко-католицького храму. Цій традиції вже дуже багато років», – розповідає місцевий житель Михайло Солоджук, який щороку бере участь у цьому дійстві.

Якщо когось спитати від коли в селі почали водити «Сербен», то люди й не згадають. Навіть старожили кажуть, що ще їхні діди-прадіди водили танок. А зараз цю традицію передають молодому поколінню. На перший погляд здається, що молодь таким не цікавиться, але це не про жителів села Чортовець. Тут і молоді хлопці, і навіть маленькі дошкільнята беруться за руки і «йдуть сербена».

Зазвичай, на Великдень до Чортівця приїжджає багато людей. Хтось їде в гості до родичів, а є й такі, що приїжджають просто подивитися на таке дійство як танець «Сербен». Але вони чомусь стоять осторонь і не йдуть до гурту, мешканці села кажуть, що мабуть трохи соромляться.

Ігор Галущак: Українських вчителів зі всього світу запрошують позмагатися за педагогічну «Нобелівку»

Всі без виключення вчителі українських середніх шкіл, як в Україні, так і поза її межами, нині можуть подати заявку на участь у національній премії Global Teacher Prize Ukraine, яка вже вдруге пройде в Україні. Номінувати ж улюбленого вчителя також зможуть і пересічні українці. Про це було оголошено підчас Фестивалю освіти у Львові «Вчителі Майбутнього».

Нагадаємо, що Global Teacher Prize — «Нобелівська премія» для вчителів, започаткована арабським мільярдером Санні Варкі у 2014 році. Нагорода вручається за видатний внесок у професію вчителя та становить 1 000 000 доларів. Національну премію в Україні ініціювала громадська спілка «Освіторія» у 2017 році, мета якої не лише популяризувати новаторські підходи в освіті, а й підняти престиж викладача. У минулому році національна премія зібрала 2500 номінацій і 632 заявки з усіх областей країни. З п’ятіркою найкращих педагогів-новаторів зустрічався Президент України, а переможець Global Teacher Prize Ukraine Паул Пшенічка потрапив до рейтингу «100 найвпливовіших українців» (вперше за 26 років незалежності в такому рейтингу опинився педагог), але що найважливіше — більше українців стали поважати професію вчителя — всього за півроку показник поваги до педагога звичаєвої школи зріс з 39% до 54%.

Диакон Андрей Кураев: Об автокефалии Украинской православной церкви

Можно долго перебрасываться канонами и прецедентами.

Но главное для христиан это вроде бы люди. Кому в России, в РПЦ станет плохо, если в Киеве будут автокефалия? И отчего этому православному станет плохо? Разве что затруднятся переходы священником. Теперь вместо решения епископа нужно будет получать отпускные грамоты от Синодов.

Плохо станет только группе кремлевских мечтателей-геополитиков. В их планах «единство Церкви» нужно для их сценария: «Однажды бандеровский режим осточертеет киевлянам. Они устроят про-российский майдан. Позовут Януковича на царство. И вот когда русские танки помчатся освобождать братьев, православные прихожане и батюшки выстроятся вдоль дорог, станут махать георгиевскими флагами и приветствовать долгожданных освободителей и воссоединителей. И на очередной Переславской Раде выйдет киевский митрополит и благословит нового Богдана». То есть — единство Церкви — это та последняя виртуальная ниточка, вокруг которой при случае нарастет плоть реального военно-государственного единства.

Все ссылки «воссоединителей» на каноны не более чем прикрытие их собственных вполне земных и политических амбиций.

Екатерина Амеян: Сегодня езидский праздник Чаршама Сор (Красная Среда)

Сегодня езидский праздник Чаршама Сор( Красная Среда). Поздравляю всех езидов с этим праздником. Всем мира и благополучия!
Çarşema Sor pîroz be! Şems miletê Êzdi xayke.

P.S. Я в национальном образе….

Олена Семеняка: Втекти в Ліс: як підкорити сучасність / Убежать в Лес: как подчинить современность (лекция на русском языке)

Олена Семеняка: Втекти в Ліс: як підкорити сучасність / Убежать в Лес: как подчинить современность (лекция на русском языке)

Нерусский мир: Казахстан меняет «большого брата»

Казахстан постепенно дистанцируется от России. На днях его МИД отверг требование главы российского внешнеполитического ведомства Сергея Лаврова отменить безвизовый режим с США. Ранее глава республики Нурсултан Назарбаев распорядился перейти с кириллицы на латиницу. И, наконец, чиновникам Казахстана отныне запрещено публично выступать на русском языке.

На первый взгляд ничто не предвещало бури. Глава МИД РФ Сергей Лавров по окончании трехсторонней встречи в Астане делегаций России, Турции и Ирана (гарантов перемирия в Сирии) сердечно поблагодарил Нурсултана Назарбаева за посредническую роль в межсирийском процессе урегулирования. Но в ходе общения с журналистами один вопрос застал российского министра врасплох. Его спросили, как Россия оценивает введение Казахстаном безвизового режима с США. И тут вдруг выяснилось, что Лавров не в курсе. Он в деликатной форме потребовал от Астаны отменить этот режим, введенный в ходе январского визита Нурсултана Назарбаева в Вашингтон. По словам Лаврова, прежде чем открывать границы американцам, Казахстан должен согласовать это с руководством ЕАЭС, на территории которого установлен безвизовый режим. Чего опасается Москва? Того, что американские шпионы приедут в Казахстан без визы, а затем, воспользовавшись безвизовым режимом между ним и РФ, незаметно проникнут на российскую территорию. Естественно, это затрагивает интересы национальной безопасности.

Елена Галкина: О «новой Холодной войне»

По-моему, все любители ярких эпитетов и аллюзий, которые называют происходящее сейчас вокруг РФ «началом Холодной войны», лишь накачивают международный вес путинского режима, тем самым рискуя приблизить реальную «горячую» большую войну.

Именно нестройных хор этих политиков и экспертов выводит взбесившуюся региональную державу на уровень центра мирового антиглобализма, к чему Кремль на самом деле стремится, старательно поддерживая такие месседжи (подобный финт пытался провернуть раньше Ахмадинеджад, но стартовые позиции были явно недостаточны).

Само сочетание слов «Холодная война» приближает сегодняшнюю Россию к вожделенному статусу Советского Союза той эпохи.

Если сейчас у РФ в союзниках только несколько маргинальных государств-фриков, то «Холодная война» сама собой будет притягивать к ней недовольных современным миропорядком, чего Путин, собственно, и добивается.

Надо ещё учесть, что в путинской России происходит деградация человеческого капитала в административно-командной системе, вызванная 20-летней негативной селекцией, и гниение системы управления, которое, начавшись традиционно с «головы», дошло уже до среднего уровня.

Поэтому быстро уменьшается вероятность того, что в России найдутся люди, способные провернуть что-то типа истории с Пеньковским во время Карибского кризиса и предотвратить ядерную катастрофу.

Есть, конечно, надежда, что НАТО обладает такими технологическими преимуществами, что и без пеньковских в курсе, где и как кремляне блефуют и врут, а также имеет средства популярно объяснить им последствия. Но это лишь надежда, а не уверенность.