Він чесно заслужив нагороду. Він чесно служив русскому міру, ліпив йому разом з Райкіним, Карцевим, Ільченком і рештою "гумористів" людське обличчя, створював ілюзію, що це одоробло підлягає вдосконаленню й олюдненю, кагда такіє люді в странєсавєцкаййєсть. Він інтегрував українські мегаполіси в культурний простір Москви, докладався до формування іміджу русскоговорящєй Адеси-мами, одеського містечкового патріотизму, що відривав це стратегічне місто від України і робив плацдармом русского міра.
Жванецький народився, ріс і вчився на території України, їв український хліб. І в нього був вибір: розвивати свою, єврейську, культуру; пристати до української культури; інтегруватися в російську.
Він вибрав останнє. Це його право. І мотиви вибору цілком зрозумілі: російський простір дав йому широку популярність, умови для самореалізації, матеріальну винагороду.
Але якщо людина отримує позитив від системи, яку вона обрала, їй доведеться прийняти й негатив, який вона несе, і розділити відповідальність за всі її злочини.
Тож перестаньте сприймати Жванєцького як "свого", шерити його критичні ремарки щодо русского міра, які НІЧОГО в ньому за піввіку його кар'єри не змінили. Скільки можна запобігати перед персонами, яким ми байдужі?
Жванєцькі і путіни - нероздільні. Це просто різні іпостасі многолікого (а тому такого живучого русского міра), які зійшлися в 1 точці, обнялися, поручкалися і пішли далі громити світ...
P.S.
Yuri Makarov написал:
Я не знаю его обстоятельств, я не знаю подробностей его эволюции и была ли она, или это лишь слабость, простительная пожилому человеку. Я знаю только, что он мог остаться великим украинцем, пусть в эмиграции. А теперь все будут поминать через запятую: да, но... Я ему сочувствую, я его оплакиваю.
Что же это за мертвое пространство, которое самых достойных превращает в рабов? Без КГБ, без парткома, без прописки, без ОВИРа. Сам воздух, вода, язык... Даже тех, которые учили! нас! быть! свободными! Мордор как есть
Комментариев нет:
Отправить комментарий