Коли Чьорчілю треба було рятувати власне пузо, він вступив у альянс іх людожером Сталіним, який на момент утворення антигітлерівської коаліції знищив у найбрутальніший спосіб значно більше людей, ніж Гітлер.
Але забиті, закатовані, заморені голодом жертви комуністичного режиму не торкали сумління демократів Чьорчіля і Рузвельта. Хоча за їхніми спинами стояли потужні держави з багатим економічним і мобілізаційним ресурсом, вони не могли обійтися без союзу з антилюдською системою проти значно більш цивілізованих німців.
А от розтерзані окупаціями і геноцидами бездержавні українці мали бути дуже обачливими у виборі союзників. І якщо гуманні англосакси не хотіли їм помагати проти більшого для них зла, то треба було сидіти й не рипатися і покірно чекати другого пришестя Кагановича і операції Вісла.
Оце лицемірство і подвійні стандарти і відвертають мислячих людей від невермошного канону з його облудливим рівнянням "Гітлер=Сталін", яке на ділі обертається аксіомою "Сталін кращий за Гітлера", бо ті, хто співробітничав зі Сталіним і годував тушонкою його гарматне м'ясо і підливав бензинчику в його пламенні мотори, - молодці і рольові моделі. А союзники Гітлера - навіки прокляті.
"Політкоректна" концепція ІІ СВ позбавляє нас права боротися за свої життєві інтереси усіма ефективними й доступними методами, залишаючи це право за іншими народами, що жодним чином не сприяє ні національному відродженню, ні перемозі в поточній війні, що ведеться проти нас під прапором боротьби з "фашизмом", який ми невміло й безнадійно намагаємося вирвати з рук супостата, за колоніальною звичкою погодившись грати за його правилами.
На картинке - Эммануэль Фремье, «Орангутанг душит туземца из Борнео», 1895 год.
Комментариев нет:
Отправить комментарий