Сергій Чаплигін: Про свободу співучасті (freedom) та свободу неучасті (liberty)

Тези про те, що не встиг сказати на Всеукраїнській науково-практичній конференції «Перспективи республіканізму в Україні та політико-правові трансформації».

З самого початку:

Джеремі Бентам  («геній буржуазної дурості», за Карлом  Марксом). В своєму есе «Деонтологія, або наука про мораль» він чітко характеризує подальший розвиток ліберального мислення - благом є задоволення, а гріхом - біль; корисне є добром, а некорисне - злом.

Все. Крапка. Тут уявлення про "людину як міру речей" досягає апогею.

І цю утилітарну мораль на політику повністю переносить його  послідовник британський філософ, політичний економіст,  член палати громад  Джон Стюарт Мілль.

Ось саме  його ідеї і допомагають  нам детально розібратися, в чому саме полягає ліберальна специфіка розуміння свободи.

Стисло:

1. Поняття "лібералізм" утворено від латинського слова «libertas», тобто «свобода». 

2. Мілль, розмірковуючи про свободу, розділяє дві різні категорії: перша категорія – «freedom» (від англосаксонського кореня «free»), друга –«liberty» (від латинської «libertas»). 

3. Незважаючи на те, що обидва слова на різних мовах позначають приблизно однакове розуміння, Мілль навантажує їх різним змістом.

4. «Freedom», з точки зору Мілля, це «свобода для», «свобода як відкрита можливість творчої позитивної дії», «свобода, свідомо орієнтована на якусь мету», «змістовна свобода». Але для нього ця «свобода» є занадто містичною, абстрактною та довільною, й відповідно, не представляє жодного інтересу. Тобто не заперечуючи цієї свободи («freedom»), Мілль просто пропонує нам відмовитися приймати її до уваги. 

5. Натомість він пропонує нам свою основну увагу зосередити  на інший категорії - «свобод від», трактуючи її словом "liberty".

6.  І тут він зачіпає самий нерв сучасності – звільнення  «Політичного»  від міркувань метафізичного характеру. 

7. «Свобода від» - це звільнення людини (автономного індивіда) від усього, що досі становило суть і сенс традиційного суспільства в якому жила людина - причетність до Бога, буття, міфів, переказів, обрядів,  навколишнього світу, інших людей... 

8. Тобто звільнення від усіх форм співучасті. 

9. Тому лібералізм прагне звільнити людину від будь-якого змісту, надаючи сенсу її існування  повного спокою та повної невизначеності, втечі від усіх зовнішніх і внутрішніх впливів. 

10. На ліберальну пост людину-атомарного індивіда не мають впливати ані держава, ані релігія, ані традиція, ані станові чи якісь інші соціальні інститути. 

11. І тут ми бачимо повне позбавлення як світу, так  і громадських інститутів якого б то не було самостійного значення - емпіричний індивід лібералізму, наданий самому собі, є впевнений в існуванні тільки самого себе і апарату своїх суджень.

12. Тобто людина є повністю «вільною», - головне аби її абсолютно всі залишили в спокої». 

13. А це породжує «в'язницю без стін» - розрив, який призводить до появи нігілістичного світу, що так добре описав Сартр. Почитайте.

Дякую.