Тому як тільки національна буржуазія трохи зіп'ялася на ноги, вона вкупі з монархами (що були кревно зацікавлені в зміцненні й поширенні своєї влади) поклала край bellum omnium contra omnes.
Усі спірні майнові питання стали вирішуватися мирно, в судах, проте між державами продовжували точитися війни за території і ресурси аж поки не виник глобальний ринок.
Уже в першій половині 20 ст. багаті й економічно розвинені країни дуже неохоче бралися за зброю і до останнього відтягували участь у воєнних конфліктах. А після ІІ СВ вирішили остаточно припинити практику силового перерозподілу ресурсів. (Союз вугілля і сталі, з якого почався ЄС - саме про це.)
Але якщо навіть у невеликій європейській країні мир і злагода не можуть триматися виключно на добрій волі громадян - потрібні спеціальні правоохоронні структури - то на глобальному рівні - і поготів.
З середини й до кінця 20 ст. роль світового поліцейського виконували США і союзний блок НАТО, де США грали провідну роль. Класичними прикладами їхньої роботи були Буря в пустелі і вгамування Сербії.
А от у 2014 р. система дала збій. "Поліціянт" став ДОМОВЛЯТИСЯ зі злочинцем - вся архітектура міжнародного права крекнула й покосилася.
І та обставина, що ялтинський порядок не рушиться так швидко, як версальський, не має вводити в оману щодо його життєздатності. Цей порядок тихо вмирає, як стара зношена будівля зі сточеними балками і надтріснутим фундаментом, що може впасти на голову у найнесподіваніший момент.
І скільки б апологети світової малодушності не переконували нас, що Україні ніхто нічо не должен, об'єктивної суті справи це не міняє: анексія Криму - це замах не тільки на Україну, а й на засадничі принципи системи глобального ринку, на якій базується добробут так званого "золотого мільярда".
І чим довше лідери "демократичного світу" будуть зволікати з адекватною реакцією на дії світового правопорушника, тим жахливіші будуть економічні, політичні й гуманітарні наслідки.
Комментариев нет:
Отправить комментарий