Неасимільований автохтон завжди повинен був вирішувати (хибну) дилему: матеріальне чи духовне, національна гідність чи шмат гнилої ковбаси/особиста безпека. При цьому перед продуктами колоніалізму така дилема ніколи не стояла.
Права русскоязичних - це святе, як і маркери попередніх окупацій. Пам'ятники Леніну/Щорсу/Катерині/асвабадітєлям - кому вони мішають??? Етанашаісторія!!! Пам'ятник Мазепі - "нАшо він нужен, луччє б шось полєзне на ті средства людям зробили".
День реокупації України совєцькою армією, що ознаменувалася новим голодомором - це празник сослєзамі наглазах. Геноцид українців - прекрасний привід сходити на шашлики, порубати зелень, як предки Урганта - петлюровцев (с), тяпнути фронтових 100 грам і поїсти кашки.
А ювілей Коліївщини - краще під сукно. Повстання мучеників праведних за гідність і волю свого народу - не привід для свята, не всім воно до душі.
На перейменування вулиці в Жукова ніколи не жалко коштів з муніципального бюджету. На перейменування на честь чогось українського, національно-визвольного - гроші на вітер. І.т.д. і.т.п.
Публічне збиткування з чогось українського - не привід для обурення і покарання. Не звертайте уваги на дрібниці, не збурюйте, є важливіші наразі речі.
Випади проти якоїсь іншої етно/мовної групи - це расизм, хвашизм, нацизм, печерна ксенофобія, "кремлівська методичка" - негайно закрийте рота провокатору!!!
Це настільки в'їлося в нашу підсвідомість, що навіть цілком собі розумні і патріотичні люди не помічають подвійних стандартів, не розуміють, що штучна дихотомія, якою їм замилюють очі і затикають рота - це витончений інструмент етноциду, бо фізичне й духовне є нерозривними, взаємопереплетеними і взаємообумовленими компонентами нормального людського суб'єкта (хоч індивідуального, хоч колективного - народу).
І нормальний українець не повинен мучитися вибором між духовним і матеріальним, історичним і економічним, рідним і чужим. А послати лісом кожного, хто морочить йому голову хибними дилемами і підсовує угоди з Дияволом!
Комментариев нет:
Отправить комментарий