Де світло стрічається з тьмою,
Де правда стоїть у війні за своє,
Зі злом залиши́вшись самою.
Де крається небо від болю й журби,
Де вітер роз’ятрює рани,
Де поле могильні вкривають горби
І виє світанок багряний.
Де грішники в битві стають, як святі,
Де помста зростає горою,
Де праведний Бог, мов Христа на хресті,
Освячує відданим зброю.
Де в горлі заклякло без краплі води,
Де ноги скосились від втоми,
Де треба ще йти, невідомо куди,
Але все єдино - додому.
Де знаєш напевно, що все те - твоє,
І серце клекоче від того,
Що там окрай світу, де сонце встає,
Кується твоя Перемога.
17.04.2022р.
Світлина від 19.03.22р.
P.S. Заради упередження зайвих запитань і заради чесності повідомляю – я нині не є бійцем ЗСУ і зараз не в окопах. Просто рівно рік тому було написано цей вірш, а до нього я використав дане фото, яке було зроблено у березні 2022 р. якось на світанні після нічного чергування на блок-посту неподалік Києва, в той самий час і в тому самому місці, де долею обставин довелось тоді мені бути поруч з тими, кому стала небайдужа рідна земля і кого покликали серце і душа на її захист. Тепер ми друзі і чесно дивимось один одному у вічі. Честь маю. А справжнім Героям Слава!
Комментариев нет:
Отправить комментарий