Олександр Черненко: "Козак Мамай"

В історії української культури особливе місце займає сюжет, що зображує запорозького козака, який сидить під дубом, грає на бандурі та щось наспівує. Цього сюжету не знає мистецтво жодного із сусідніх нам слов’янських народів. Водночас в Україні цей образ із часів козацької старовини набув надзвичайної популярності. Із часом за подібними творами закріпилася узагальнена назва "Козак Мамай".

Дослідників завжди цікавило питання: чому картину, на якій зображено українського козака, названо чужомовним ім'ям Мамай. Найвідомішою людиною, що носила це ім'я був татарський тумен-баша з половецького роду Мамай Алаш Кият. Його нащадком був князь Богдан Глинський, який теж називав себе Мамаєм. Богдан був призначений намісником Великого князя Литовського у Черкасах і відзначився набором перших козацьких загонів з українців, які з 1492 року вирушали в походи на південь. Саме Богдана Глинського і називають найвірогіднішим прототипом персонажу картини.

Картина «Козак Мамай» набула значного поширення в XVIII—XIX ст. Жодному іншому творові давнього українського народного малярства не судилося прожити таке довге життя в скількох варіантах, повтореннях і копіях.

Найчисельніші колекції цього твору зберігають та експонують Національний художній музей України, Український центр народної культури «Музей Івана Гончара» та Дніпропетровський історичний музей ім. Дмитра Яворницького.