Превентивні війни - старі, як світ. Класичним прикладом подібного типу конфлікту є Третя Пунічна. Після поразки Ганнібала фінікійці сиділи тихо й не відсвічували, але частина римської еліти на чолі з Катоном_Carthago_delenda_est побоювалася, що піднявшись економічно, Карфаген народить нового Ганнібала і знову піде війною на Рим - і вирішили задушити потенційний реванш у зародку. Римляни навіть не стали експлуатувати багате торгове місто - просто стерли його з лиця землі, чітко задекларувавши, що безпека важливіша за ситуативну наживу.
Щось подібне сотворили москвічі з новгородцями, коли розгромили їх на Шелоні. Вони не стали брати собі їхні багаті доспіхи (велика цінність у ту пору) у якості трофеїв, а скинули їх у річку, підкресливши таким чином геостратегічний характер протистояння (Новгород - важлива ланка Балто-Чорноморської осі, яка за версією Москви не повинна була дістатися ВКЛ, до якої Марфа Посадниця вже підбивала клинці).
І, якщо розібратися, майже вся історія Государства Россійскаго - від битви на Шелоні до СВО - це історія превентивних війн. У т.ч. й проти Західної Цивілізації.
Специфіка московської держави полягає в тому, що вона не може ні впустити в себе Європу, прийнявши її передові форми суспільно-економічного устрою, ні надійно ізолюватися від деструктивних для неї тенденцій.
Економічні й політичні права і свободи в європейських об'ємах рознесуть рассєю на шмаття, бо ніякої економічної доцільності в спільному політичному проживанні Владівостока, Владікавказа, Вологди, Волхова Воркути, Воронєжа та інших гранично гетерогенних складових московської держави не існує. І як тільки їм дадуть свободу підприємництва і самоврядування, вони розлізуться по світу туди, де їм вигідніше - до Китаю, Туреччини, Ірану, Скандинавії і до Великої України.
Закуклення ж у власній євразійській самобитності - це гарантована технологічна відсталість і в перспективі - втрата політичного суверенітету: після Великих географічних відкриттів ніхто ні від кого надовго відгородитися не здатен.
Тому Росії нічого не залишається, як тримати курс на знищення європейської цивілізації (частиною якої є й Україна), чим вона останні 500 років і займається з перемінним успіхом.
І те, що робить нині РФ, - це не божевілля (страна! тисошла сума!), не примхи якогось бункерного карлика - це одвічна боротьба за виживання величезного етнополітичного утворення, яке інакше просто не здатне існувати.
Божевіллям і тимчасовою аномалією це здається лише тим, у кого атрофувалася честь, совість, здатність виявляти потенційні загрози і давати на них адекватну відповідь.
Комментариев нет:
Отправить комментарий