і кров нуртує в жилах славетних козаків:
я – козак-характерник, я прийшов із віків
з тих далеких у часі з-за Порогів Лугів.
Я – козак-характерник, маю шапку й жупан
і в степах українських над панами я пан;
маю шаблю й пістоля, маю брата-коня,
ми із ним нерозлучні й ризикуєм щодня.
Маю зір соколиний, вовчий нюх маю й слух;
кожен кущик і камінь – то мій брат, то мій друг;
маю хату у полі, вітер ковдрою є,
я безмежно щасливий, бо довкіл все моє.
Маю вільну я душу, маю гордість та честь –
козаку все під силу, коли воленька є.
Я люблю Україну і мій рідний Народ.
Тож ставай, брате, поруч й проженемо заброд!
За руїни і смерті, сльози вдів, матерів
знищим всіх московитів, клятих тих ворогів,
аби їм не кортіло нападати на нас.
Хай квітує Вкраїна у свій зоряний час!
Я – козак-характерник, я прийшов із віків
з тих далеких у часі з-за Порогів Лугів.
Я люблю Україну й незнищенний мій Рід,
буду їх захищати доки житиме Світ!!!
Свята Хортиця, 30 вересня 2017 року.
Комментариев нет:
Отправить комментарий