* МАНИФЕСТ МЕЖДУНАРОДНОЙ АССОЦИАЦИИ «МЕЗОЕВРАЗИЯ» *
Мы, человечество, всего лишь крохотная песчиночка на доброй и сильной длани всемогущего и всемилостивого Творца. Мы невообразимо малы в границах Галактики, Метагалактики и всей Вселенной.
Но именно нам, жителям планеты Земля, Господь даровал наш прекрасный, наполненный живительным светом, Дом, плывущий среди сверкающих россыпей звёзд. И все мы, живущие в нём, в Ответе за него.
Да только не всегда мы помним о том и потому Земля, наша Матушка, очень уж часто проливает горькие слёзы, когда её уродуют, отравляют и остервенело терзают сумасбродные чада. А потом, ужаснувшись делам рук своих, начинают что-то там истерически лепетать про «апокалипсис» и «последние времена», при этом виртуозно жонглируя «священными цитатами». Так взгляните же в заплаканное лицо вашей Матери! Видите ли вы её слёзы? Устыдитесь, жители планеты Земля! Вы обидели вашу Матушку! Покайтесь перед ней и сделайте так, чтобы она НИКОГДА БОЛЬШЕ не печалилась!
Евразия — это всего лишь одна из «комнат» в огромном земном Доме. Однако «комната» эта настолько просторна и светла, что её вполне можно сравнить с высоким и величавым Собором, чей купол упирается в небесный свод. Мы, древние и совсем юные племена, живём в этом чудесном Соборе многие и долгие века. И, как будто, мы должны быть приветливыми соседями и улыбчивыми друзьями. Но нет же, нет! Нередко шум борьбы и крики боли оглашают своды нашего жилища. Ах, как же часто в Доме нашем пахнет отнюдь не душистыми ватрушками, парным молоком или ароматными варениками с вишней, но удушающим дымом и гарью. Может быть хватит, друзья? Не пора ли оглядеться вокруг и понять, ГДЕ мы живём?
Наш Дом — Евразия, наш Дом — планета Земля, наш Дом — вся бескрайняя Вселенная. В песне давно ушедшей эпохи есть такие слова, которые и сегодня не утратили своей актуальности: «Мы дети Галактики, но самое главное — мы дети твои, дорогая Земля». Давайте научимся любить и беречь наш собственный Дом, ибо нам и детям нашим жить в нём! Разве он не удивителен? Внимательно присмотритесь и прислушайтесь к Дому нашему. Что вы видите и слышите? Видите ли вы деревянные узоры сказочных Кижей, расшитые свадебные рушники Украины, святые горы Алтая, снежные вершины Кавказа и раздольные казахские степи? Слышите ли вы, как звонко поют русские, украинские и татарские девчата, как молитвенно звонят колокола Валаама и Киево-Печерской Лавры, как бьются о берег волны студёного Белого Моря и как в пронзительно-синей вышине кричит крылатый батыр-орёл? Всё это — наш Дом, наша Евразия! Как же много ещё сокровищ в Доме нашем!
Что такое Мезоевразия и чем она отличается от Евразии?
Идеи Мезоевразии и мезоевразийства имеют вполне земное происхождение, однако давайте взглянем на них с совсем иной стороны. Мезоевразия — это, прежде всего, ПУТЬ СЕРДЦА. Историческое мезоевразийство, родиной которого является Восточная Европа, обращается к «психологической Европе» и «азиатскому Ренессансу». Оно чутко прислушивается к неспокойному биению сердец Европы и Азии. Мезоевразийство дорожит этими сердцами и бережёт их. Ему ненавистны те, кто хочет «поиграть» ими. И не столь важно, под какими знамёнами или символами они выступают. Гений великого евразийца Льва Гумилёва нарёк таких вот «игроков» АНТИСИСТЕМАМИ, а русский писатель и философ Иван Ефремов описал подобную «игру» в романе «Час Быка» как безумие и безысходность ИНФЕРНО. Мезоевразийцы внимательно изучают такие «игры» и потому отваживаются ступать на территории скорби и страданий, перед которыми меркнут даже кошмарные видения Данте или Брейгеля Адского.
Мезоевразия — это Соборная Евразия Свободных Народов Европы и Азии. Это пробуждающаяся Европа, сбрасывающая с своих изрубцованных плеч погребальный саван кровавых снов минувшего столетия. Это Азия, стонущая от нищеты и истребительных войн, но гордо и грозно заявляющая о себе. Мезоевразия — это ПУТЬ СЕРДЦА, ЛЮБВИ и ПОКАЯНИЯ. Все пути назад, к неразумию ста тысяч лет прошлого, «заказаны». Впереди — в предрассветных огнях — горизонты несравненно больших и разных возможностей воплощения творческого духа мириадов грядущих звёзд-поколений человечества.
И мы стоим на мосту, на переходе, между Прошлым и Будущим именно для свершений нашего Настоящего Здесь и Сейчас!
09.04.2011
—————————————
Ми, людство, лише крихітна піщинка на добрій та сильній долоні всемогутнього і всемилостивого Творця. Ми неймовірно малі в межах Галактики, Метагалактики і всього Всесвіту.
Але саме нам, жителям планети Земля, Господь дарував наш прекрасний, наповнений цілющим світлом, Дім, що пливе серед виблискуючих розсипів зірок. І всі ми, що живуть у ньому, відповальні за нього.
Та тільки не завжди ми пам’ятаємо про це і тому Земля, наша Матір, дуже вже часто проливає гіркі сльози, коли її спотворюють, отруюють і розтерзують навіжені чада. А потім, жахнувшись справ рук своїх, починають щось там істерично белькотіти про «апокаліпсис» і «останні часи», при цьому віртуозно жонглюючи «священними цитатами». То ж погляньте в заплакане обличчя вашої Матері! Чи бачите ви її сльози? Засоромтеся, жителі планети Земля! Ви образили вашу Матір! Покайтеся перед нею і зробіть так, щоб вона ніколи більше не журилася!
Євразія – це лишень одна з «кімнат» у величезному земному Домі. Однак «кімната» ця настільки простора і світла, що її цілком можна порівняти з високим і величним Собором, чий купол впирається в небесний звід. Ми, древні і зовсім юні племена, живемо в цьому чудовому Соборі багато століть.
І, начебто б, ми повинні бути привітними сусідами і усміхненим друзями. Але ж ні, ні! Нерідко шум боротьби і крики болю оголошують склепіння нашого житла. Ох, як часто в Домі нашому пахне зовсім не запашними пампушками, паруючим молоком або ароматними варениками з вишнею, але задушливим димом і гаром. Може вже вистачить, друзі? Чи не час озирнутися навколо і зрозуміти, ДЕ ми живемо?
Наш Дім – Євразія, наш Дім – планета Земля, наш Дім – весь безкрайній Всесвіт. У пісні давно минулої епохи є такі слова, які й сьогодні не втратили своєї актуальності: «Ми діти Галактики, але найголовніше – ми діти твої, дорога Земле».Давайте навчимося любити і берегти наш власний Дім, бо нам і дітям нашим жити в ньому! Хіба він не дивовижний? Уважно придивіться і прислухайтеся до Дому нашого. Що ви бачите і чуєте? Чи бачите ви дерев’яні візерунки казкових Кіжів, розшиті весільні рушники України, святі гори Алтаю, снігові вершини Кавказу і розлогі казахські степи? Чуєте ви, як дзвінко співають російські, українські і татарські дівчата, як молитовно дзвонять у Валаамі та Києво-Печерській Лаврі, як б’ються об берег хвилі студеного Білого Моря і як в пронизливо-синій високості кричить крилатий батир-орел? Все це – наш Дім, наша Євразія! Як же багато ще скарбів в Домі нашому!
Що таке Мезоевразія і чим вона відрізняється від Євразії?
Ідеї Мезоевразіі і мезоевразійства мають цілком земне походження, проте давайте поглянемо на них із зовсім іншої сторони. Мезоевразія – це, перш за все, ШЛЯХ СЕРЦЯ. Історичне мезоевразійство, батьківщиною якого є Східна Європа, звертається до «психологічної Європи» та «азіатського Ренесансу». Воно чуйно прислухається до неспокійного биття сердець Європи та Азії. Мезоевразійство дорожить цими серцями і береже їх. Йому ненависні ті, хто хоче «пограти» ними. І не настільки важливо, під якими прапорами або символами вони виступають. Геній великого євразійця Льва Гумільова назвав таких от «гравців» антисистемами, а російський письменник і філософ Іван Ефремово описав схожу «гру» в романі «Час Бика» як безумство і безвихідь «інферно». Мезоевразійци уважно вивчають такі «ігри» і тому наважуються ступати на території скорботи і страждань, перед якими тьмяніють навіть жахливі видіння пекла Данте чи Брейгеля.
Мезоевразія – це Соборна Євразія Вільних Народів Європи та Азії. Це – Європа, що пробуджується, скидає з своїх зарубцьованих плечей похоронний саван кривавих снів минулого сторіччя. Це – Азія, стогнуча від злиднів і винищувальних воєн, але гордо і грізно заявляюча про себе. Мезоевразія – це ШЛЯХ СЕРЦЯ, ЛЮБОВІ і ПОКАЯННЯ. Всі шляхи назад, до нерозуміння ста тисяч років минулого, «закляті». Попереду – в досвітніх вогнях – горизонти незрівнянно великих і різних можливостей втілення творчого духу міріадів прийдешніх зірок-поколінь людства.
І ми стоїмо на мосту, на переході, між Минулим і Майбутнім саме для звершень нашого Справжнього Тут і Зараз!
09.04.2011
Мезоевразия — это Соборная Евразия Свободных Народов Европы и Азии. Это пробуждающаяся Европа, сбрасывающая с своих изрубцованных плеч погребальный саван кровавых снов минувшего столетия. Это Азия, стонущая от нищеты и истребительных войн, но гордо и грозно заявляющая о себе. Мезоевразия — это ПУТЬ СЕРДЦА, ЛЮБВИ и ПОКАЯНИЯ. Все пути назад, к неразумию ста тысяч лет прошлого, «заказаны». Впереди — в предрассветных огнях — горизонты несравненно больших и разных возможностей воплощения творческого духа мириадов грядущих звёзд-поколений человечества.
И мы стоим на мосту, на переходе, между Прошлым и Будущим именно для свершений нашего Настоящего Здесь и Сейчас!
09.04.2011
—————————————
МАНІФЕСТ МІЖНАРОДНОЇ АСОЦІАЦІЇ «МЕЗОЄВРАЗІЯ»
Ми, людство, лише крихітна піщинка на добрій та сильній долоні всемогутнього і всемилостивого Творця. Ми неймовірно малі в межах Галактики, Метагалактики і всього Всесвіту.
Але саме нам, жителям планети Земля, Господь дарував наш прекрасний, наповнений цілющим світлом, Дім, що пливе серед виблискуючих розсипів зірок. І всі ми, що живуть у ньому, відповальні за нього.
Та тільки не завжди ми пам’ятаємо про це і тому Земля, наша Матір, дуже вже часто проливає гіркі сльози, коли її спотворюють, отруюють і розтерзують навіжені чада. А потім, жахнувшись справ рук своїх, починають щось там істерично белькотіти про «апокаліпсис» і «останні часи», при цьому віртуозно жонглюючи «священними цитатами». То ж погляньте в заплакане обличчя вашої Матері! Чи бачите ви її сльози? Засоромтеся, жителі планети Земля! Ви образили вашу Матір! Покайтеся перед нею і зробіть так, щоб вона ніколи більше не журилася!
Євразія – це лишень одна з «кімнат» у величезному земному Домі. Однак «кімната» ця настільки простора і світла, що її цілком можна порівняти з високим і величним Собором, чий купол впирається в небесний звід. Ми, древні і зовсім юні племена, живемо в цьому чудовому Соборі багато століть.
І, начебто б, ми повинні бути привітними сусідами і усміхненим друзями. Але ж ні, ні! Нерідко шум боротьби і крики болю оголошують склепіння нашого житла. Ох, як часто в Домі нашому пахне зовсім не запашними пампушками, паруючим молоком або ароматними варениками з вишнею, але задушливим димом і гаром. Може вже вистачить, друзі? Чи не час озирнутися навколо і зрозуміти, ДЕ ми живемо?
Наш Дім – Євразія, наш Дім – планета Земля, наш Дім – весь безкрайній Всесвіт. У пісні давно минулої епохи є такі слова, які й сьогодні не втратили своєї актуальності: «Ми діти Галактики, але найголовніше – ми діти твої, дорога Земле».Давайте навчимося любити і берегти наш власний Дім, бо нам і дітям нашим жити в ньому! Хіба він не дивовижний? Уважно придивіться і прислухайтеся до Дому нашого. Що ви бачите і чуєте? Чи бачите ви дерев’яні візерунки казкових Кіжів, розшиті весільні рушники України, святі гори Алтаю, снігові вершини Кавказу і розлогі казахські степи? Чуєте ви, як дзвінко співають російські, українські і татарські дівчата, як молитовно дзвонять у Валаамі та Києво-Печерській Лаврі, як б’ються об берег хвилі студеного Білого Моря і як в пронизливо-синій високості кричить крилатий батир-орел? Все це – наш Дім, наша Євразія! Як же багато ще скарбів в Домі нашому!
Що таке Мезоевразія і чим вона відрізняється від Євразії?
Ідеї Мезоевразіі і мезоевразійства мають цілком земне походження, проте давайте поглянемо на них із зовсім іншої сторони. Мезоевразія – це, перш за все, ШЛЯХ СЕРЦЯ. Історичне мезоевразійство, батьківщиною якого є Східна Європа, звертається до «психологічної Європи» та «азіатського Ренесансу». Воно чуйно прислухається до неспокійного биття сердець Європи та Азії. Мезоевразійство дорожить цими серцями і береже їх. Йому ненависні ті, хто хоче «пограти» ними. І не настільки важливо, під якими прапорами або символами вони виступають. Геній великого євразійця Льва Гумільова назвав таких от «гравців» антисистемами, а російський письменник і філософ Іван Ефремово описав схожу «гру» в романі «Час Бика» як безумство і безвихідь «інферно». Мезоевразійци уважно вивчають такі «ігри» і тому наважуються ступати на території скорботи і страждань, перед якими тьмяніють навіть жахливі видіння пекла Данте чи Брейгеля.
Мезоевразія – це Соборна Євразія Вільних Народів Європи та Азії. Це – Європа, що пробуджується, скидає з своїх зарубцьованих плечей похоронний саван кривавих снів минулого сторіччя. Це – Азія, стогнуча від злиднів і винищувальних воєн, але гордо і грізно заявляюча про себе. Мезоевразія – це ШЛЯХ СЕРЦЯ, ЛЮБОВІ і ПОКАЯННЯ. Всі шляхи назад, до нерозуміння ста тисяч років минулого, «закляті». Попереду – в досвітніх вогнях – горизонти незрівнянно великих і різних можливостей втілення творчого духу міріадів прийдешніх зірок-поколінь людства.
І ми стоїмо на мосту, на переході, між Минулим і Майбутнім саме для звершень нашого Справжнього Тут і Зараз!
09.04.2011
*MANIFESTO OF THE INTERNATIONAL ASSOCIATION "MESOEURASIA"*
We, humanity, are just a tiny grain of sand on the kind and strong hand of the almighty and all-merciful Creator. We are unimaginably small within the boundaries of the Galaxy, Metagalaxy and the entire Universe.
But it is to us, the inhabitants of the planet Earth, that the Lord gave our beautiful House filled with life-giving light, floating among the sparkling scattering of stars. And all of us who live in it are responsible for it.
Yes, only we do not always remember this, and therefore the Earth, our Mother, very often sheds bitter tears when she is disfigured, poisoned and fiercely tormented by extravagant children. And then, horrified by the work of their hands, they start babbling hysterically about the “apocalypse” and “the last times”, while masterly juggling “sacred quotes”. So look into the tear-stained face of your Mother! Do you see her tears? Be ashamed, inhabitants of planet Earth! You have offended your Mother! Repent to her and make her NEVER grieve AGAIN!
Eurasia is just one of the "rooms" in the huge earthly House. However, this "room" is so spacious and light that it can be compared with a tall and stately Cathedral, whose dome rests against the firmament. We, ancient and very young tribes, have lived in this wonderful Cathedral for many and many centuries. And, as if, we should be friendly neighbors and smiling friends. But no, no! Quite often the noise of struggle and screams of pain read the vaults of our home. Oh, how often in our House it smells not at all of fragrant cheesecakes, fresh milk or aromatic dumplings with cherries, but of suffocating smoke and burning. Maybe that's enough, friends? Isn't it time to look around and understand WHERE we live?
Our Home is Eurasia, our Home is the planet Earth, our Home is the entire endless Universe. The song of a bygone era contains words that have not lost their relevance even today: "We are children of the Galaxy, but most importantly, we are your children, dear Earth." Let's learn to love and take care of our own House, for we and our children live in it! Isn't he amazing? Look closely and listen to our House. What do you see and hear? Do you see the wooden patterns of the fabulous Kizhi, embroidered wedding towels of Ukraine, the holy mountains of Altai, the snowy peaks of the Caucasus and the vast Kazakh steppes? Can you hear how loudly Russian, Ukrainian and Tatar girls are singing, how the bells of Valaam and the Kiev-Pechersk Lavra are ringing in prayer, how waves of the cold White Sea are beating on the shore, and how a winged batyr-eagle is screaming in the piercing blue height? All this is our Home, our Eurasia! How many more treasures there are in our House!
What is Meso-Eurasia and how does it differ from Eurasia?
The ideas of Meso-Eurasia and Meso-Eurasianism have a completely terrestrial origin, but let's look at them from a completely different perspective. Meso-Eurasia is, first of all, the WAY OF THE HEART. Historical meso-Eurasianism, home to Eastern Europe, refers to "psychological Europe" and the "Asian Renaissance". It listens sensitively to the uneasy beating of the hearts of Europe and Asia. Meso-Eurasianism values these hearts and protects them. He hates those who want to "play" with them. And it is not so important under what banners or symbols they appear. The genius of the great Eurasian Lev Gumilyov called such “players” ANTISYSTEMS, and the Russian writer and philosopher Ivan Efremov described such a “game” in the novel “Hour of the Bull” as madness and hopelessness INFERNO. Meso-Eurasians carefully study such "games" and therefore dare to tread on the territory of sorrow and suffering, before which even the nightmarish visions of Dante or Bruegel of Hell fade away.
Mesoeurasia is the Cathedral Eurasia of the Free Peoples of Europe and Asia. This is the awakening Europe, throwing from its scarred shoulders the burial shroud of bloody dreams of the past century. This is Asia, groaning with poverty and wars of destruction, but proudly and menacingly declares itself. Meso-Eurasia is the WAY OF THE HEART, LOVE and REPENTANCE. All the paths back to the unreasonableness of a hundred thousand years ago are "ordered." Ahead - in the pre-dawn lights - are horizons of incomparably large and different possibilities for embodying the creative spirit of the myriad of future stars-generations of mankind.
And we are standing on the bridge, at the transition, between the Past and the Future, precisely for the accomplishment of our Present Here and Now!
04/09/2011