Проте сучасні уявлення про роботу мозку показують, що така класифікація є надмірним спрощенням і не відповідає тому, як насправді організована діяльність людського мозку.
Безперечно, між півкулями мозку існує певна функціональна спеціалізація. Наприклад, у більшості людей ліві ділянки мозку відіграють важливу роль у мовленні та обробці деяких видів інформації, тоді як права півкуля особливо важлива для певних аспектів просторового сприйняття, розпізнавання емоційної інтонації та цілісної обробки інформації.
Однак спеціалізація не означає ізоляції. Під час виконання складних завдань різні ділянки мозку працюють одночасно й утворюють взаємопов’язані нейронні мережі.
Особливо добре це видно на прикладі математики. Розв’язування математичної задачі потребує не лише логічних операцій. Людина має зрозуміти умову, утримувати інформацію в робочій пам’яті, уявляти просторові або абстрактні співвідношення, розпізнавати закономірності та контролювати правильність власних дій. Отже, математичне мислення не можна звести до діяльності лише лівої півкулі. Аналогічно гуманітарні дисципліни не є виключно сферою правої півкулі: читання, письмо, аналіз тексту, аргументація та інтерпретація також залучають численні мозкові структури.
Важливо також розрізняти поняття «латералізація» та «переважання однієї півкулі».
Латералізація означає, що деякі функції можуть бути представлені в одній півкулі сильніше, ніж в іншій. Проте з цього не випливає, що одна людина загалом є «лівопівкульною», а інша — «правопівкульною». Мозок не працює за принципом перемикача, який визначає людину як математика або гуманітарія.




