Андрій Богданович: Латинська християнська цивілізація та її еволюція

 🏛️ 1. **Римська цивілізація: на індоєвропейській основі**

* Рим був спадкоємцем **індоєвропейської культури** — тієї ж, що породила грецьких арістоїв, індійських кшатріїв, германських вождів.

* Його структура трималась на:

  * **військовій доблесті** (virtus, disciplina),

  * **честі та обов’язку** (fides, pietas),

  * **ієрархії та патріархаті**,

  * **пошані до предків і закону**.

* Це були **традиційні цінності "аристократичного індоєвропейського світу"**.

Коли Римська імперія занепала (V ст.), вона вже втратила цілісність цих цінностей — **замість вірності й мужності з’явились бюрократія, страх, економічна залежність**, а війська часто складались із найманців.

---

## ⚔️ 2. **Варвари приходять — і приносять ті самі цінності**

* Германці (готські, франкські, вандальські племена) мали дуже схожий **етос честі, сили, вірності вождю** — майже "освіжений варіант" того, що Рим втратив.

* Вони **не хотіли знищити цивілізацію**, вони прагнули **стати її спадкоємцями**.

  * Теодоріх (остготи), Аларіх, Хлодвіг (франки) — усі намагались **вписатись у римську спадщину**.

* Але вони **не мали бюрократії, права, адміністративної традиції**, і не могли відтворити складну державну машину імперії.

👉 Тож спершу настав **час зменшення масштабів**: локальні королівства, фрагментація влади, нестача грамотності.

---

## ✝️ 3. **Церква — міст між Римом і варварами**

* **Християнська Церква (особливо Західна)** зберегла римську культуру, латину, книги, освіту.

* Варвари прийняли християнство — спочатку аріанське (готські племена), а потім католицьке (франки).

* Це був **цивілізаційний компроміс**: воїни з племінним етосом + духовна структура Риму.

👉 Саме через цей синтез виникла **латинська середньовічна Європа**:

* феодальна,

* войовнича,

* релігійна,

* правова (на основі римського права),

* але вже інша за суттю.

Сергій Чаплигін: Як відбувалося відродження античності в епоху Відродження

Ренесанс - епоха коли закінчувалося Середньовіччя, проводилася Реконкіста, руйнувалася схоластична філософія, відбувався спір щодо універсалій, Вільям Оккам гострив свою бритву, проти альбігойців вирушав Хрестовий Похід... В 1085 році з'єднані королівства Кастілії та Леону відвоювали у маврів Толедо, колишню столицю вестготського королівства. 

Наслідок взяття Толедо відіграло важливу роль в подальшій історії Європи - не тільки військовій, а й науковій. В 1130 р. католицький архиєпископ Раймунд засновує "Колеґію перекладачів", аби спростувати "неправдиві принципи" мусульманської релігії на підставі їх писань. Цим зайнялисяся богослови - клюнійський абат Петро Досточтимий та Родріґо Гіменес де Рада під керівництвом архидиякона Домініка Гундисаліна. Ними була здійснена грандіозна робота перекладів арабських творів (в тому числі і греко-римських) на латинику. (Тільки Ґерард Кремонський переклав більш ніж 70 арабських праць з філософії, медицини та алхімії).

Нагадаємо, що ще за Ґарун-аль-Рашида та його правонаступників філософський напрямок в Ісламі розвинувся саме завдяки перекладам творів греко-римської культури періоду піздньої античності. В арабському світі отримують визнання праці послідовників Платона та Аристотеля (в неоплатоністському тлумаченні) таких як Абу Юсуф аль-Кінді, аль-Фарабі, Ібн Сіна (Авіценна), Ібн Массар, Ібн Хазм, Ібн Баджа (Авемпас), Ібн Туфайль, Ібн Рушд (Аверроес), Ібн Арабі та ін.

Завдяки цим перекладам християнська Європа знайомиться з філософією Аристотеля, на основі якої виникає нова, схоластична філософія, яка набуває характеру церковного догмату та пропагується в працях Ансельма  Кентерберійського, Петра Ломбардця, Петра Абеляра, Альберта Великого, Томи Аквінського та ін.

Зрозумівши, що за вченністю арабів стоїть не що інше, як греко-римська античність, з'являється велика зацікавленість вже не до перекладів чи коментарів, а першоджерел.

Вже Козімо Медічі доручає Марсіліо Фічіно переклади не тільки манускрипту Гермеса Трисмеґіста "Corpus hermeticum", а й творів Платона, "Еннеади" Плотіна та інші праці неоплатоніків, що в подальшому зіграло велику роль в розвитку релігійної думки епохи Відродження. 

Для Марсіліо Фічіно,  Джованні Піко делла Мірандоли та й всієї Платонівської Академії, заснованої у Флоренції, в рамках містико-герметичного неоплатонізму, існує Софія Перенніс (єдина та відвічна мудрість).

А це означає, що Гермес-Трисмеґіст, Зороастр, Мойсей,  Орфей, Давид, Піфагор, Платон в рівній мірі володіють однією й тією  ж тайною істиною, яка надихає різні традиції. І ця істина виражена в магії,  каббалі, різних містико-алхімічних та езотеричних тенденціях, а їх вивчення та практикування дозволяє  відкрити пізнання божественного та людського. В подальшому це вплинуло та проявилося  в масонстві, окультизмі, розенкрейцерівських та інших таємних товариствах, які в епоху Відродження оформилися в самостійні вчення,  протиставилися Католицькій Церкві та кардинально змінили історичний розвиток Європи.

P. S. Коли після альбігойського Хрестового Походу в 1244 році впала головна катарська фортеця Монсеґюр, вожді катарів встигли перебратися на Північ Італії. Французький дослідник Жан Дювернуа вважає, що раптове з'явлення в Ломбардії цілого прошарку заможних купців та банкірів, пов'язано з тим, що туди були переправлені багатства альбігойців. (В 1250 році Свята Інквізіція зафіксувала перебування в Берґамо їхнього єресіарха Іоанна Луґанського).

Але крім коштів ними в дискурс також було принесено "неоманіхейське" т. зв. оріґеністське вчення отців нітрійської пустелі, яке зайняло своє місце в панорамі епохи Відродження. І чи не ними було створено уявлення про Середньовіччя як про темні та фанатичні часи?