Значний вплив мав кубізм. Художники-кубісти розкладали об'єкти на прості геометричні форми та показували їх одночасно з різних точок зору. Подібний підхід можна помітити в багатьох іграх із геометризованим дизайном персонажів і середовища. Навіть сучасна тривимірна графіка часто використовує полігональні форми, які певною мірою перегукуються з кубістичним баченням світу.
У сучасному світі уява часто сприймається як щось другорядне: здатність мріяти, фантазувати або тимчасово відволікатися від дійсності. Ми звикли протиставляти уяву реальності, ніби перша належить царині суб'єктивного і несправжнього, а друга — об'єктивному світові фактів. Проте в історії людської думки існувала зовсім інша традиція. Для багатьох філософів, містиків та натурфілософів уява була не втечею від реальності, а одним із найпотужніших інструментів її формування.
Одним із найяскравіших представників такого погляду був Парацельс — лікар, алхімік і мислитель XVI століття. Саме він розвинув поняття Imaginatio vera, або «істинного воображення». Для нього справжня уява була не хаотичним потоком фантазій, а творчою силою, здатною впливати на людське тіло, душу та навіть на навколишній світ. У цьому понятті прихована ціла філософія людини, її внутрішньої сили та відповідальності за власне життя.
Два обличчя уяви
Парацельс розрізняв два принципово різні види уяви.
Перший — це звичайна фантазія. Вона складається з випадкових образів, бажань, страхів, мрій та ілюзій. Такі образи народжуються і зникають без внутрішньої дисципліни. Вони розсіюють увагу людини, роблять її залежною від зовнішніх вражень та емоцій. Фантазія може бути приємною або лякаючою, але вона залишається пасивною.
Другий вид — це Imaginatio vera. Істинне воображення виникає тоді, коли свідомість досягає високого рівня зосередженості. Людина не просто бачить внутрішній образ, а утримує його всією силою своєї волі, уваги та віри. Образ перестає бути випадковою картинкою і стає внутрішньою реальністю.
Для Парацельса різниця між цими двома станами була такою самою, як між іскрою та полум'ям. Одна миттєво згасає, інша здатна змінювати світ навколо себе.
«Простой человек» в кавычках. Тот самый «простой человек», которым постоянно оперировала пропаганда. От художников требовалось писать так, чтобы его понял «простой человек». От музыкантов требовалось сочинять такие мелодии, которые «простой человек» (то есть не получивший музыкального образования и, вероятно, не отягченный ни слухом, ни привязанностью к музыке – иначе он уже не «простой» в этом смысле) мог бы запомнить с первого раза и спеть. Так Жданов учил Шостаковича и Прокофьева, какими должны быть мелодии: чтобы их сразу можно было запомнить и спеть. Остальное называлось «сумбур вместо музыки». Философ не должен был говорить ничего «заумного», «сумбурного», «непонятного» – как это делали Гераклит, Гегель и другие несознательные и буржуазные мыслители, классовые враги «простого человека». И т.д., и т.п.
Был ли этот «простой человек» реальностью или он был конструкцией? Это вопрос. Я думаю, изначально он был конструкцией, проектом. Изначально его придумали, этого «нового человека», которого и принялись воспитывать: внушать людям, что они имеют право требовать, чтобы угождали их невежеству и лени. «Искусство принадлежит народу». И стали размахивать этим «народом» и «простым человеком» во все стороны, как какой-нибудь Илья Муромец своей булавой, и крушить головы тех, кто не «простые». Постепенно эта официальная болванка наполнилась содержанием. И «простой человек» явился миру.
Меня зовут Анастасия Римо Занмо. Мне 35 лет. Моя родина — Беларусь, край тишины и глубоких корней. Однако мой внутренний путь обрёл ясную направленность в 2018 году, когда благие обстоятельства привели меня к изучению буддийской философии через просмотр лекций по буддизму, чтение книг. С того момента мое творчество перестало быть просто поиском формы и цвета; оно стало формой практики, малым вкладом в распространение Дхармы и способом выразить благодарность Учителям.
Обращение к истокам, рождение образа:
Слушая глубокие лекции о природе ума и сострадании, я почувствовала непреодолимый импульс воплотить эти истины в зримых образах. Буддийская философия — это не только тексты, но и живое переживание, которое я стремлюсь передать через кисть. Мои работы на тему буддизма — это попытка запечатлеть мгновения ясности и мира, которые дарует нам Учение.
Камерность и сосредоточение: Философия малого формата.
В своем творчестве я сознательно отдаю предпочтение камерным формам. Работа на небольших холстах, наклеенных на картон, требует особой концентрации и чистоты мотивации.
Акрил как инструмент: Я выбираю акрил за его яркость и чистоту, позволяющие передать живую энергию символов. Служение через искусство: Я глубоко убеждена, что искусство призвано служить людям. Оно должно не только радовать глаз, но и вносить умиротворение в поток сознания каждого, кто соприкасается с ним. Мои картины создаются как напоминание о внутреннем покое, который доступен каждому из нас.
Единство знания и творчества: Важной частью моей жизни является накопление духовных знаний. Я с благоговением собираю собственную коллекцию книг по буддизму, находя в них неисчерпаемый источник вдохновения и ответов на самые сокровенные вопросы. Каждое прочитанное слово ложится в основу нового сюжета, делая творчество осмысленным и осознанным. С помощью современных средств связи — Инстаграм и ВКонтакте — я делюсь плодами своих трудов. Для меня большая радость знать, что работы могут отправиться почтой в любую точку мира, становясь для кого-то поддержкой на пути и источником вдохновения в повседневности.
О художнице можно почитать здесь / About artist Rimo Zanmo - https://mesoeurasia.blogspot.com/2021/08/blog-post_50.html
Галерею работ Вы можете посмотреть по адресу https://instagram.com/rimo_zanmo_artworks
Для связи пишите пожалуйста в Директ или rimo.zanmo.artworks@gmail.com
Новые картины Rimo Zanmo
О художнице можно почитать здесь / About artist Rimo Zanmo - https://mesoeurasia.blogspot.com/2021/08/blog-post_50.html
Галерею работ Вы можете посмотреть по адресу instagram.com/rimo_zanmo_artworks
Для связи пишите пожалуйста в Директ или rimo.zanmo.artworks@gmail.com
Троє синів Сигізмунда Шломо Фройда воювали на фронті Першої світової. Тому він дуже уважно приглядався до війни і до її впливу на особистість. Бо опинився у тривалому стані настороженого очікування найгіршого. І вже сам був не радий своїм сновидінням, котрими сновигали невідтлумачені страхи. Але зробитися власним пацієнтом не зміг, і замість самолікування взявся психоаналізувати війнушку. Тоді, у зрілому віці, раптом прийшов до радикальних змін у своєму стрункому вченні.
Наприклад, перестав розділяти сексуальний інстинкт і базовий інстинкт самозбереження, а на вершину всієї інстинктивної системи звів інстинкт смерті, поєднавши його з інстинктом агресії. Після чого оголосив, що конфлікт між цими інстинктивними полюсами і є визначальним в людині. І перемагає майже завжди інстинкт смерті й агресії. Війна лише робить цю перемогу відкритою, з легкістю здуваючи з людини культурні надбудови: вони виявляються закоріненими не глибоко і валяться з першими ж страхами. Цю свою культурну капітуляцію людина до пори до часу приховує, а потім вивільняється і несвідомо використовує війну, аби з полегшенням відкинути штучну благопристойність. А щоб її втримати навіть у мирні часи, потрібна невпинна робота над собою. Але таке розкріпачення все одно відбувається: у снах, туди моральність не проникає. А війна – це як сон, на який не існує будильника.
І заповіді Божі на чолі з «не убий» є лише переліком найпритаманніших для людини схильностей, від яких слід відмовитись.
Це все я до того, що досвід переживань здатен швидко змінити позиції навіть всередині потужного мозку мислителя з добре організованою системою поглядів. А серед різних мізків ситуативне розходження позицій може бути таким радикальним, що ці позиції стають вороже-бойовими.
Тому, ставлячись з розумінням до чужих «похибок» й інакодумства по відношенню до трендових «правил», ми насправді даємо шанс собі на збереження обличчя в разі майбутнього переосмислення, може навіть безболісного при болісній зміні обставин.
Але війна робить своє - по Фройду. Нам хочеться по-тваринному картинно погаркувати, демонструючи вражаючу відданість Срачу і здатність пірнати туди з головою. І насторожуватись на авторитетів, чуючи тривожний дзвоник в іхньому всьому і вдаючи, що він дзвенить не у наших головах.
L'Orient et l'Occident [Восток и Запад], 1854 г.
Холст, масло, 171,9 х 128 см - Частная коллекция
Никез де Кейзер, родившийся в Зандвлите в Бельгии, был художником, в основном рисовавшим исторические картины и портреты, который был одной из ключевых фигур в бельгийской романтико-исторической школе живописи. Учился живописи в Антверпенской академии изящных искусств. После 1835 года он совершил много путешествий, в том числе в Англию и Шотландию, Париж и Италию. Он женился на художнице-жанристе Изабелле Тельгуйс 6 октября 1840 года. В 1846 году он был избран в Национальную академию дизайна в качестве почетного академика.
Когда в 1855 году ведущий бельгийский художник-романтик Гюстав Вапперс ушел с поста директора Антверпенской академии, де Кейзер сменил его. Как и в случае с работами других бельгийских художников-историков, таких как Эдуард де Бьев, Эрнест Слингенейер и Луи Галле, исторические картины Никеза де Кейзера получили особое признание в немецкоязычной Европе. Де Кейзер регулярно ездил в Германию и в 1873 году был награжден знаменитым прусским орденом Pour le Mérite.
Несмотря на его большой успех и известность на протяжении всей его жизни, его работы, как и работы других бельгийских художников-романтиков, были быстро забыты в 20 веке.
Никез де Кейзер умер в Антверпене.
Художница Римо Занмо.
(р. 1990, Гомель)
Творческий путь Римо Занмо — это исследование тишины и внутренней ясности. Получив классическое художественное образование (окончила художественный колледж в 2011 году), она прошла путь от академических основ к созданию глубоко личных, философских произведений.
Вдохновляясь восточной мудростью и буддийской иконографией, художница создает лаконичные работы, которые служат не только эстетическим объектом, но и опорой для медитации. В своих полотнах Римо Занмо переводит сакральные символы и мантры на язык живописи, уделяя особое внимание чистоте цвета и гармонии композиции.
Для автора искусство — это способ напомнить зрителю о том, что истинная мудрость, подобно солнцу, всегда присутствует внутри нас, ожидая момента, когда рассеются тучи повседневности. Её работы приносят в пространство свет созерцания и спокойствия.
Artist Rimo Zanmo.
(b. 1990, Gomel)
Rimo Zanmo’s artistic journey is an exploration of silence and inner clarity. After completing her classical training at art college in 2011, she transitioned from academic foundations to creating deeply personal, philosophical works.
Inspired by Eastern wisdom and Buddhist iconography, the artist creates minimalist pieces that serve both as aesthetic objects and as supports for meditation. In her paintings, Rimo Zanmo translates sacred symbols and mantras into the language of visual art, placing a special emphasis on the purity of color and harmonic composition.
For Rimo, art is a way to remind the viewer that true wisdom, much like the sun, is always present within us, waiting for the clouds of everyday life to dissipate. Her works bring a sense of contemplation and tranquility to the spaces they inhabit.
https://www.instagram.com/rimo_zanmo_artworks
rimo.zanmo.artworks@gmail.com
У роботах Олега Шупляка дух українського народу оживає у космічних масштабах.
Олег Шупляк народився в 1967 році на Тернопільщині. Закінчив архітектурний факультет Львівського політехнічного інституту. Працював викладачем рисунку та живопису Бережанської дитячої художнього школи. В 2017 році визнаний Заслуженим художником України. І не дарма...
Ви тільки подивіться! Ще б музику - і медитація готова!
Як людина з екстрасенсорними здібностями, я скажу - автор має дивовижне відчуття оточуючого простору і проникає у глибину віків, щоб під патронатом Вищих сил донести мудрість наших предків!
