Новые картины художницы Анастасии Фоминой Rimo Zanmo

Новые картины художницы Анастасии Фоминой Rimo Zanmo 

О художнице можно почитать здесь / About artist Anastasia Fomina Rimo Zanmo - https://mesoeurasia.blogspot.com/2021/08/blog-post_50.html

можно купить в Вашу частную коллекцию или на подарок.

Галерею работ Вы можете посмотреть по адресу instagram.com/rimo_zanmo_artworks

Для связи пишите пожалуйста в Директ или rimo.zanmo.artworks@gmail.com

Народний художник України Володимир Козюк (1972, Вінниця)

  Народний художник України Володимир Козюк (1972, Вінниця)

Ростислав Шпук: Агресія, Фройд і ... Богдан Бринський в арт-галереї "Вагабундо"

Картина Богдана Бринського.

Троє синів Сигізмунда Шломо Фройда воювали на фронті Першої світової. Тому він дуже уважно приглядався до війни і до її впливу на особистість. Бо опинився у тривалому стані настороженого очікування найгіршого. І вже сам був не радий своїм сновидінням, котрими сновигали невідтлумачені страхи. Але зробитися власним пацієнтом не зміг, і замість самолікування взявся психоаналізувати війнушку. Тоді, у зрілому віці, раптом прийшов до радикальних змін у своєму стрункому вченні. 

Наприклад, перестав розділяти сексуальний інстинкт і базовий інстинкт самозбереження, а на вершину всієї інстинктивної системи звів інстинкт смерті, поєднавши його з інстинктом агресії. Після чого оголосив, що конфлікт між цими інстинктивними полюсами і є визначальним в людині. І перемагає майже завжди інстинкт смерті й агресії. Війна лише робить цю перемогу відкритою, з легкістю здуваючи з людини культурні надбудови: вони виявляються закоріненими не глибоко і валяться з першими ж страхами. Цю свою культурну капітуляцію людина до пори до часу приховує, а потім вивільняється і несвідомо використовує війну, аби з полегшенням відкинути штучну благопристойність. А щоб її втримати навіть у мирні часи, потрібна невпинна робота над собою. Але таке розкріпачення все одно відбувається: у снах, туди моральність не проникає. А війна – це як сон, на який не існує будильника. 

 І заповіді Божі на чолі з «не убий» є лише переліком найпритаманніших для людини схильностей, від яких слід відмовитись. 

 Це все я до того, що досвід переживань здатен швидко змінити позиції навіть всередині потужного мозку мислителя з добре організованою системою поглядів. А серед різних мізків ситуативне розходження позицій може бути таким радикальним, що ці позиції стають вороже-бойовими.  

 Тому, ставлячись з розумінням до чужих «похибок» й інакодумства по відношенню до трендових «правил», ми насправді даємо шанс собі на збереження обличчя в разі майбутнього переосмислення, може навіть безболісного при болісній зміні обставин. 

 Але війна робить своє - по Фройду. Нам хочеться по-тваринному картинно погаркувати, демонструючи вражаючу відданість Срачу і здатність пірнати туди з головою. І насторожуватись на авторитетів, чуючи тривожний дзвоник в іхньому всьому і вдаючи, що він дзвенить не у наших головах. 

Art Nouveau - Seven Portraits of Mesoeurasian Girls

Nicaise de Keyser - L'Orient et l'Occident

 Никез де Кейзер (Nicaise de Keyser, 1813-1887)

L'Orient et l'Occident [Восток и Запад], 1854 г.

Холст, масло, 171,9 х 128 см - Частная коллекция

Никез де Кейзер, родившийся в Зандвлите в Бельгии, был художником, в основном рисовавшим исторические картины и портреты, который был одной из ключевых фигур в бельгийской романтико-исторической школе живописи. Учился живописи в Антверпенской академии изящных искусств. После 1835 года он совершил много путешествий, в том числе в Англию и Шотландию, Париж и Италию. Он женился на художнице-жанристе Изабелле Тельгуйс 6 октября 1840 года. В 1846 году он был избран в Национальную академию дизайна в качестве почетного академика.

Когда в 1855 году ведущий бельгийский художник-романтик Гюстав Вапперс ушел с поста директора Антверпенской академии, де Кейзер сменил его. Как и в случае с работами других бельгийских художников-историков, таких как Эдуард де Бьев, Эрнест Слингенейер и Луи Галле, исторические картины Никеза де Кейзера получили особое признание в немецкоязычной Европе. Де Кейзер регулярно ездил в Германию и в 1873 году был награжден знаменитым прусским орденом Pour le Mérite.

Несмотря на его большой успех и известность на протяжении всей его жизни, его работы, как и работы других бельгийских художников-романтиков, были быстро забыты в 20 веке.

Никез де Кейзер умер в Антверпене.

Федоскинская миниатюрная роспись (Fedoskino)

Федоскинская миниатюра — русский промысел, который возник в конце XVIII века. Это вид традиционной живописи масляными красками на изделиях из папье-маше — особой массы, которую делают из картона, бумаги и клея. Промысел получил свое название от подмосковного села Федоскино.

Представляем: художница Анастасия Фомина Rimo Zanmo

Публикации Анастасии Фоминой (Rimo Zanmo) - https://mesoeurasia.blogspot.com/search/label/Анастасия%20Фомина

About artist Anastasia Fomina Rimo Zanmo.

Anastasia Fomina Rimo Zanmo - Visual Artist New Aeon Art.

Artist Anastasia Fomina Rimo Zanmo was born in 1990 from Belarus. 

- Personal exhibition "Fifth Sun" in the exhibition hall of "May" of University named after Francisc Skorina. Belarus, February 2011

- Personal exhibition "Contemplation once" in Belarus secondary school, April 2011

- Partiсipated in the 2nd International Mail Art exhibition in Nyiracsad 2012

- Participated in the International Avant-Garde-Surrealist Esoteric Art Project "Geysers of Subconscious-8," Moscow, 2012

- Participated in the 1-st International Festival of contemporary Art "Russia-USA-Europe." Moscow, 2012

- Publication of the paintings of "The Elephant" and "Two elephants opposites" on the cover of Indian magazine Taj Mahal Review vol. 11 number 1 in 2012

- Participated in the "2 Salon Internacional de Mujeres Artistas", March 2013

- Participated in the 4th International Art Fair "Fiarte 4", April 2013

- Participated in the International Art project "Surrealism Now - 2013", April 2013 

- Publication of paintings in the magazine Diogen 1.03.2014 №45 

- Publication paintings in Harvests of New Millennium [India] Vol. 7 Number 1 in 2014 

- Participated in the Second Creative Competition from Datsan Gunzechoynei, painting "Pink Lotus." St. Petersburg, June 2014 

- Participated in the Futu Muhu Art Exhibition in Estonia, 2015, 2017

Paintings by the artist Anastasia Fomina Rimo Zanmo are in private collections around the world: USA, Canada, England, France, Spain, and other countries. 

The support the themes of Vegetarianism, Ecology, New-Age.

Author of the Manifesto of creativity "The Fifth Sun", articles on the topic of vegetarianism, ecology, personal interviews. 

You can support with a donation. 

The paintings, souvenirs for sale.

Worldwide shipping.

Direct for purchase please.

https://www.instagram.com/rimo_zanmo_artworks

rimo.zanmo.artworks@gmail.com

У роботах Олега Шупляка дух українського народу оживає у космічних масштабах

 Це - картини-одкровення!

У роботах Олега Шупляка дух українського народу оживає у космічних масштабах.

Олег Шупляк народився в 1967 році на Тернопільщині. Закінчив архітектурний факультет Львівського політехнічного інституту. Працював викладачем рисунку та живопису Бережанської дитячої художнього школи. В 2017 році визнаний Заслуженим художником України. І не дарма...

Ви тільки подивіться! Ще б музику - і медитація готова!

Як людина з екстрасенсорними здібностями, я скажу - автор має дивовижне відчуття оточуючого простору і проникає у глибину віків, щоб під патронатом Вищих сил донести мудрість наших предків!

Стімпанк Олега Гроссу: Невичерпне джерело

Ататюрк в скульптуре

Бюсты Ататюрка выполнены австрийско-немецким скульптором Йозифом Тораком (Josef Thorak): 

Скульптура Ататюрка работы Торака на обложке книги Г. Фроембгена «Кемаль Ататюрк: солдат и фюрер» (Hanns Froembgen. Kamal Atatürk: Soldat und Führer).

Скульптурная композиция с Ататюрком работы Й. Торака и А. Ханака в парке Гювен, Кызылай, Анкара, Турция.

Бюст Ататюрка вырезанный в граните в 1934 г. для выставки во дворце Долмабахче, Стамбул, Турция.

Ататюрк на лошади, скульптура 1934 г. для монумента в Денизли, Турция.

Й. Торак за работай над скульптурой Ататюрка.

Бюст Ататюрка работы Торака на турецкой почтовой марке.

Костянтин Дорошенко: Долгое Средневековье может быть бесконечно долгим. Выйти из него возможно лишь персонально

Термин «Средневековье» возник из желания человека отделить себя от предыдущих поколений, взбунтоваться против порядка, почитания и наследования праотцов, поставить индивидуума выше Бога в качестве великой идеи. Концепция, в которой человек становится центром бытия, впрочем, делает всякую науку наукой о человеке. И заставляет науку историческую сосредоточиться на человеческом сознании и воображении в том или ином времени. Отсюда возникает понятие «менталитет», которое французская школа «Анналов» исследует уже почти 90 лет.

Понимание менталитета доказывает, что в разные века в разных географиях люди вкладывали не одинаковое значение в одни те же слова, что опровергает вульгарную идею о неизменности человеческой психики. Одновременно поддавая серьезному сомнению психологически выгодную нам версию смены исторических формаций, прогресса.

Представитель школы «Анналов» Жак Ле Гофф предлагает «долгое, очень долгое Средневековье, фундаментальные структуры которого медленно развиваются от ІІІ до середины ХІХ столетия. Тогда промышленная революция, господство Европы, настоящий рост демократии (античный полис был лишь очень ограниченным ее прообразом) создали действительно новый мир, несмотря на непрерывность определенного наследия и постоянство определенных традиций» [1].

Но в чем суть прогресса? Почему, с точки зрения не механических изменений благосостояния, но человеческого сознания, мы можем говорить о продвижении? «Что мыслили люди этого века такого, чего раньше не мыслили, такого, что даже было немыслимым?», — спрашивает уже о ХХ столетии французский философ Ален Бадью [2]. «По сути с какого-то момента век увлекся идеей изменить человека, создать человека нового. Это правда, идея эта витает среди фашизмов и коммунизмов, монументы которых даже чем-то похожи: статуя пролетария на пороге освобожденного мира или образцовый ариец Зигфрид, побивающий драконов упадка. Творение нового человека всегда приходит к тому, что нужно уничтожить человека прошлого», — отвечает он [3].

А тут — внимание! Концепция нового человека, построения нового, окончательно справедливого мира — что это, как не сверхчеловеческая идея? Реальный человек — снова средство, в центре — великая идея. Бог умер, да здравствует Бог!

Ірина Різун: «Сакральне мистецтво» Олекси Новаківського

У вівторок, 14 березня 2017 року, о 16:00 в залах Художньо-меморіального музею Олени Кульчицької (Львів, вулиця Листопадового Чину, 7) відбудеться відкриття виставки творів Олекси Новаківського (до 145-річчя від дня народження) під назвою «Сакральне мистецтво».  Експозицію виставки складуть живописні та графічні роботи зі збірки Національного музею у Львові ім. Андрея Шептицького і приватних колекцій.

На експозиції виставки представлено живописні полотна й графічні композиції Олекси Новаківського (1872–1935) на релігійну тематику. Над сакральними сюжетами митець працював упродовж усього життя, але найбільше розвинув їх під час зрілої, символіко-експресивної, фази творчості. Цим творам притаманне загострене суб’єктивне світобачення, виражене через гіпертрофоване авторське «Я», а їхні ідеї висловлено за допомогою синтезу кольорів і ліній. Напругу переживань та емоцій митець передає через форму й знаки, перетворюючи конкретний художній образ на багатозначний символ — головний складовий елемент сакрального мистецтва.

Олекса Харлампійович Новаківський

Релігійна тематика у творах О. Новаківського майстерно переплітається із символічними сюжетами життя й часом залишається ніби на другому плані, що зовсім не применшує її значення, а, навпаки, вказує на значущість цього фундаментального чинника.

Олекса Новаківський. Начерк до однойменної поеми Т.Шевченка «Марія», 1914 р. Дошка, олія.

Особливе значення для формування творчих засад О. Новаківського мало давньоукраїнське та європейське сакральне мистецтво. Його перше знайомство з бароковим релігійним мистецтвом відбулося в храмі Успіння Пресвятої Богородиці в рідному селі Ободівка на Поділлі. Пізніше він разом із художником П. Клименком працював над іконостасом у селі Кубанка поблизу Одеси. А під час навчання в Краківській академії мистецтв пізнав низку творів західноєвропейського мистецтва — від картин доби Відродження до робіт визначних майстрів кінця XIX — початку XX ст. Передусім ідеться про твори, які оглянув у Маріацькому костелі, каплиці Чесного Хреста на Вавелі, музеї князів Чорторийських. Це загальноєвропейське надбання розширило його мистецький кругозір, ознайомило з різноманітними проблемами й сформувало уявлення про розвиток малярської традиції у Європі. Та все ж найвагоміший вплив на О. Новаківського мало знайомство з митрополитом Андреєм Шептицьким і духовно-культурною спадщиною Львова. Це стало поштовхом для розвитку творчого потенціалу митця та поглибило його зацікавлення можливостями сучасної творчої інтерпретації давньоукраїнської іконописної традиції.

Олекса Новаківський. Серце Ісуса. Кінець 1920 – початок 1930-х рр. Картон, олія.

У доробку О. Новаківського на сакральну тематику можна виділити такі основні типи творів: це власне ікони («Серце Ісуса», «Благовіщення», «Воскресіння», «Мати Милосердя»); алегоричні полотна з християнськими символами («Втрачені надії. Визволення», «Пробудження»); картини, у яких використана композиція, характерна для іконопису («Князь Ярослав Осмомисл», «Мистецтво»); зображення сакральних споруд — від ранніх невеликих етюдів-пейзажів («Костел в с. Могила», «Процесія в с. Водники», «Юр з городом») до символічних краєвидів («Церква Св. Юра у Львові при заході сонця», «Юр експресивний»); портрети з біблійною символікою та церковними спорудами на тлі («Портрет Олександра Барвінського», «Митрополит у чернечих ризах»).