Рання Швейцарська конфедерація не була державою в сучасному розумінні цього слова. Вона виникла не як централізована політична організація з єдиним урядом, професійною бюрократією та уніфікованим законодавством, а як союз місцевих громад і кантонів, що поступово розвивався. Її ранній розвиток можна розглядати як приклад переходу від переважно звичаєво-правової, значною мірою усної політії до складнішої системи з письмовими нормами та інституціями.
У середньовічному суспільстві право не обов'язково існувало у формі законів, ухвалених централізованою владою. У багатьох громадах воно було передусім сукупністю звичаїв, традицій і усталених способів розв'язання конфліктів. Люди знали, «як заведено», а легітимність такого правила випливала з його давності та загального визнання громадою. Саме тому право значною мірою передавалося через пам'ять, усну традицію, судову практику та безпосередню участь членів громади у прийнятті рішень.
Ця характеристика особливо важлива для розуміння ранніх лісових кантонів — Урі, Швіцу та Унтервальдену. У них політичне життя було тісно пов'язане з місцевими громадами. Влада не була відокремленою від суспільства у вигляді розгалуженого державного апарату. Значну роль відігравали громадські збори, на яких члени громади безпосередньо обговорювали та приймали рішення. Таким чином, політичний порядок підтримувався не стільки бюрократичною адміністрацією, скільки самою громадою.
