Довго я рискав у «Пошуках заповітного царства” від Олега Гуцуляка, перестрибуючи з міфу в реальність і навпаки. Фантастична книжка! Щоправда важка для читання — осилював не більше 3-5 сторінок за вечір.
Про архетипи та міфи народів старенької Європи. Ностальгія за загубленим царством праведників, яке зараз від людей приховане. Слов’яни називали його Біловоддя, на Сході — Шамбала, хрестоносці — Царством Пресвітера Йоанна. А ще — Агартха, Туле, Нікояабад, Нова Атлантида… Ден Браун відпочиває.
Якщо хочете дочитати до кінця, наберіться гіпер-терплячості, бо факти і припущення насуваються зливою з будь-якого абзацу і від них не має ради.
Цю книжку не можна просто пробігтися очима — її треба уважно читати. Хоча б для того, щоби не зійти з розуму від передозу інформації. Наркотично цікавої, бо непосвячена людина читає про все вперше.
Про архетипи та міфи народів старенької Європи. Ностальгія за загубленим царством праведників, яке зараз від людей приховане. Слов’яни називали його Біловоддя, на Сході — Шамбала, хрестоносці — Царством Пресвітера Йоанна. А ще — Агартха, Туле, Нікояабад, Нова Атлантида… Ден Браун відпочиває.
Якщо хочете дочитати до кінця, наберіться гіпер-терплячості, бо факти і припущення насуваються зливою з будь-якого абзацу і від них не має ради.
Цю книжку не можна просто пробігтися очима — її треба уважно читати. Хоча б для того, щоби не зійти з розуму від передозу інформації. Наркотично цікавої, бо непосвячена людина читає про все вперше.