Андрей Шуман: Поражение Левого Мира

Вой и стоны -- это итог поражения на Аляске 2025. Поражения страшного и непоправимого. Но не Украины и не западной цивилизации, а Левого Мира.

Что это за мир?

1. Мир ухода от ответственности. Мир страусов с головой в песке. Ни один европейский политик никогда не примет сильного решения, никогда, он примет половинчатое решение, чтобы разгребать кучу дерьма должен был бы не он, а его преемник. Ни один европейский лидер за 3,5 года войны не принял сильного решения. Вместо этого -- осуждения, санкции, которые не способны ничего поменять, деньги на принятие беженцев. Всё. Могу сказать точно. В случае агрессии против Эстонии, европейские страны примут эстонских беженцев, осудят агрессию, передадут сапёрные лопаты и старые автоматы и будут ждать, чем всё закончится.

2. Мир конца истории. Это мир очень специфических ценностей. Когда важность 35 пола настолько велика, что это более важная социальная проблема, чем среднестатистическая семья и её трудности. Хотя представителей этого пола и через лупу нельзя найти. А таяние ледников в Гренландии важнее десятков тысяч смертей на войне в Украине. Конец истории, фактически, уничтожил политический дискурс в Европе. Какие-то кривые зеркала, когда лгбт сообщества поддерживают самую брутальную террористическую организацию Ближнего Востока, устроившую концлагерь для собственного населения. Именно из-за конца истории политики уже не могут принимать политические решения.

3. Мир инфляции и ухода от рыночной экономики. Конец истории оплачивается в конечном итоге США прямо или косвенно. Прямо тем, что огромный бюджет запланирован на то, чтобы агенты конца истории хорошо жили, не работая, а занимаясь 35м полом и ледниками в Гренландии (раньше занимались озоновым слоем). Косвенно тем, что Европа полностью забила на безопасность. Безопасность Европы должны оплачивать США, чтобы освободившиеся деньги в ЕС могли тратить на конец истории. ЕС ещё создало отрицательное торговое сальдо для США, чтобы США вообще оплачивали возможность для Европы социальных программ. Это всё ведет к мировой инфляции и убийству рынка.

В этой связи для ЕС Путин не является злом. Это страшилки для СМИ, но без каких-то полноценных решений. А вот огромным злом является Трамп. Его ненавидят больше, чем Путина. 

Это как женщина, которая живёт на алименты от бывшего мужа и тут обнаруживается, что он не родной отец ребёнка и может не платить алименты. И тут у женщины всплывает вся ненависть к бывшему мужу. Трамп -- чистое зло для левых. Он больше не хочет платить алименты на не своих детей! Как он смеет?

Александр Волынский: Конспирология капитализма

Сегодня  все    фашисты  вышли  на  борьбу  с  "глубинным  государством"  - и  в  США, и  в  Израиле  и  в  Европе. 

В  России, Китае, Иране, Северной  Корее  "глубинное  государство"  победили  и   воюют  с  "глобалистами", "сионистами", "империалистами", "гомосексуалистами". 

В  реальности обе силы добивают  социал-либеральный  проект  в  пользу  корпоративно-фашистского.

Человеческое  мышление  основано  на  символических  формах, на  системах  производящих  символы,  проще - на  языке.  Символические  формы  бывают  очень  разными -  математика, геральдика,  мифы, общая  теория  систем, поэзия,  танец, естественные  науки, социальные  науки, философия, блатной  жаргон. Единство  конкретного  набора  символов  обеспечивает  коммуникацию,  ибо   смысл  символической  формы  в  передаче  информации  внутри  сообщества. Чтобы  освоить  набор  символов,  надо  тратить  силы  и  время. У  большинства  людей  нет  времени  и  сил  на  освоение  сложных  символических  форм, поэтому,  чтобы  быть  понятыми,  политики  и  пропагандисты  используют  самую  простую  символическую  форму -  миф.

Есть  в  философии  категория  "отчуждение". Фромм в  1955  году  пишет: "Отчуждение, каким мы видим его в современном обществе, носит почти всеобщий характер; оно пронизывает отношение человека к своей работе, к потребляемым им вещам, к государству, к своим ближним и к самому себе. Человек создал мир рукотворных вещей, какого никогда не существовало прежде. Он разработал сложное общественное устройство, чтобы управлять созданным им техническим механизмом. Однако все созданное им возвышается и главенствует над ним. Он чувствует себя не творцом и высшей руководящей инстанцией, а слугой Голема сделанного его руками. Чем могущественнее и грандиознее высвобождаемые им силы, тем более бессильным он чувствует себя как человеческое существо. Он противостоит себе и своим собственным силам, воплощенным в созданных им вещах и отчужденным от него".

Голем - это  мифологический  символ. На  иврите  "гелем" -  это  "сырье", пражский  раввин  создал  из  глины  защитника  для  гетто, который  восстал  против  своего  творца. 

Но  почему  это  Отчуждение  возникло? Кто  виноват  и  Что  делать?

Александр Ерёменко: Запад утратил лидерство в сфере либерально-демократических ценностей

Одной из существенных особенностей великого исторического события является его способность радикально разделять историю на «до» и «после». Исторические периоды, эпохи, эры сменяют друг друга именно благодаря энергийной силе событий. Российско-украиниская война 2014-20.. годов несомненно является великим историческим событием. Мир после войны никогда не будет таким, каким был до войны. 

Аксиология делает вид, что мир высших общечеловеческих ценностей не подвержен воздействию истории. Как бы ни бушевали волны кровавой, грязной и грозной событийности, высшие ценности останутся незапятнанными в хрустальном чертоге подлинного бытия. 

Такая позиция представляется мне ошибочной. Я могу допустить, что в высших ценностях есть некие аисторические, априорные моменты, но то, что они, взятые в целом, аисторичны, - ложно. Ничто не избежит Истории, даже Истина, Добро и Красота. Даже Бог (если он есть) не избежит истории. 

Ещё более это справедливо относительно социально-политических и правовых ценностей. 

Джентльменский набор западных ценностей: демократических свобод, прав человека, правового государства, гуманизма, рационализма и т.п., - является продуктом исторического развития – это несомненно. Кстати, когда говорят, что эти ценности, строго говоря, не являются общечеловеческими, поскольку сформировались и развились в Европе и релевантны лишь для Запада, то это верно. Этим признанием я вовсе не хочу умалить указанные ценности, я просто хочу называть вещи своими именами. И это желание побуждает меня сказать: свобода, демократия, права человека и т.п., - не общечеловеческие ценности, но это хорошие и правильные ценности. Да здравствуют эти ценности и да сгинут те, кто их не признаёт! 

Сразу отвожу упрёк в оценочности моего суждения: в социальном познании оценочность, мол, недопустима. Это неверно, и следует не стесняться оценочности, а честно декларировать её, стараясь обосновать правильность своих оценок. 

Андрій Бондар: Західний світ заражений толстовством і найбільше боїться противитися злу насильством

Реакція світу на вчорашнє шокує навіть набагато сильніше, ніж його млявий відгук на підрив росіянами Каховської ГЕС. Бо тоді здавалося, що світ достатньо «позеленів» для усвідомлення екологічної катастрофи такого масштабу. Ні, він реально її не помітив. Не помітив, не зробив висновків і ніяк не відреагував.

А почалося це з Алеппо. Якби були наслідки для масових убивць після Алеппо, то до вчорашнього б не дійшло. Але до вчорашнього дійшло – і знову жодних наслідків не буде. Світ погоджується на геноцид українців так само, як погодився на геноцид сирійських сунітів, уйгурів, курдів, тибетців... Він додає своєю пасивністю сил злу. Підштовхує зло до нових актів убивства і нищення. Розширює асортимент можливостей зла. Пропонує злу перейти на вищий рівень. Так само, як погодився з актом геноциду ізраїльтян під час нападу хамасівців 7 жовтня 2023 року, за кілька місяців словесно перекваліфікувавши катів у жертв.  

Світ змирився з терором і, що найприкріше, з терором держав. Сьогодні країна-вбивця очолює Раду Безпеки ООН. І світ згоден, бо такі в нього правила: кат не відповідає за злочини. Йому неможливо навіть видати «вовчий білет» у вигляді статусу спонсора тероризму, бо нафта, газ, алюміній і зерно передусім. Те, що глобальний Південь – збіговисько циніків і моральних релятивістів, ні для кого не секрет. Але нинішній моральний параліч Заходу – настільки жалюгідне видовище, що навіть 1938-40 роки ховаються в тінь. Якщо Заходу потрібен світ, у якому існує і таким чином оперує державно-терористична матка всіх світових людожерів – рф, яку їм ще сьогодні до снаги зупинити двома-трьома рішеннями політичного й економічного характеру, це означає, що світ погоджується на геноцид українського народу. Тут і тепер. Погодився тоді, у 1932-33 роках, і погоджується нині, в епоху штучного інтелекту, адронного колайдера і розквіту геріатрії. 

На жаль, світ не має штучного морального компаса. Він не здатен провести історичну паралель між гітлеризмом і рашизмом, не годен побачити в сучасній рф чудовисько, заплутався у власній брехні, постправді та боягузтві. Він навіть про концтабори і газові камери для євреїв не хотів вірити до останнього. І точнісінько так само в російську ракету, яка прямою наводкою летить у дитячу лікарню в Києві, світ не вірить. Бачить і не вірить. 

Ми самі винні. Ми проблема для світу. Не рф. Ось що я відчуваю після вчорашнього. Ми самі винні, бо ми – не жертви і не погоджуємося на цю роль. Ми винні, бо в цій вакханалії права сильного і поруйнуванні міжнародного ладу знайшли сили на опір. 

Саме наш опір сидить скалкою в оці світу, не дозволяє йому остаточно зійти на пси. Ціною втрати цвіту нашого народу, його загиблих і ненароджених дітей, його життя в завтрашньому дні. 

І одне лише нестандартне рішення може покласти цьому край сьогодні. Але навіть на запрошення до НАТО ми не маємо нині права. Тому вони бабраються в дипломатичних версіях того, як нам оптимістично відмовити, щоб далі спостерігати, як нас вбиває, руйнує, палить і топить загадкова російська душа. Ось вона для них константа. Її вони толерують. І визнають рівноправною формою життя. Одним із проявів розмаїття світу, modus vivendi, з яким просто треба навчитися жити. 

Західний світ заражений толстовством і найбільше боїться противитися злу насильством. Російська культура – найвдаліша спецоперація з усіх можливих, бо вона подіяла. І коли західним людям говориш нині про ревізію погляду на російську культуру, такі слова викликають у них сильний опір і незадоволення саме тому, що вони пронизані толстовським квієтизмом і пасивністю. Бо навіть відверте, нелюдське зло здатні повсякчас виправдати і залишити непокараним. 

Вистачило лише 80 неповних років, щоб забути уроки другої світової війни. І тому останні вцілілі від газових камер гинуть сьогодні від ножа в ізраїльських кібуцах, а останні вцілілі від голоду 1932-33 задихаються під завалами російського смерті...

 І я думаю, що в певний момент для світу може стати пізно. Земляки Толстого прийдуть і за західними толстовцями. Коли не стане нас. Хто сумнівається, той точно забув уроки другої світової. Фразу «Вірте тим, хто погрожує вас убити» сказав не я. Той, хто це сказав, точно знав, про що каже. А я – поки що тільки здогадуюсь.

Алина Витухновская: Правый либерализм

В контексте происходящих событий, мы столкнулись с полным непониманием обществом, что такое либерализм. Не удивительно, если с одной стороны вам предлагали его системные либералы (бывшие партийцы и младокомсомольцы, решившие сменить имидж под занавес совка). А с другой — либерализм постоянно подвергается атакам со стороны системы.

Я могу назвать себя праволиберальным политиком. При этом следует отметить, что идеология как таковая уже не является эффективным инструментом, а апелляция к массам (как основа левой идеи) и собственникам (базис правой идеи) сейчас также не работает, ибо нет масс в их старом понимании, но остались собственники, зависящие не столько от общества в целом, сколько от конъюнктуры рынка, который они сами же и создают.

Поэтому может показаться сегодня, что правые (то есть, сторонники собственнического подхода) снова на коне. Касаемо консерватизма, приписываемого правым, — это достаточно спорный аргумент, тем более в эпоху стремительно развивающихся информационных технологий.

Стоить заметить, что многие консерваторы, по сути — левые. И сталинский, и гитлеровский режим сейчас были бы названы именно левыми, а не правыми. Консерватором можно назвать и Трампа, но Трамп — постмодернистский персонаж, политик-трэшер, для него идеология вторична или же является формой подачи собственного образа.

В принципе, времена идеологий канули в прошлое. Говоря о демократии, либерализме и прочем, мы имеем дело с некими условными общественными договорами, а не с каким-то незыблемым сводом правил.

Есть еще и профанаторы правых тем. А именно — правая культура, даже скорее уже субкультура — это целиком и полностью спектакль, косплей, карнавал несбывшихся надежд. Это еще и часть русских проимперских националистов.

Я выступаю за собственников и в целом за либеральный подход к несобственникам (если так можно выразиться) — ну к тем, кто не хочет по разным причинам быть собственником, нести на себе груз ответственности и прочее — поэтому я и предлагаю БОД (безусловный основной доход) в качестве элемента социального баланса.

Я в своей политической концепции сочетаю «приятное с полезным», то есть, прежде всего, здравый смысл и комфорт, а различные идеологии и термины из прошлого типа правый-левый — это для историков и догматиков.

И если кто-то и называет ту же инициативу БОД — левой, то стоит объяснить, что она по сути своей есть апогей либерализма, констатация отмены экономического принуждения к труду. Свобода в её изначальном денежном выражении, открывающая путь человека в общество сознательного выбора, а не потребления — как любят говорить так называемые «леваки».

Между тем, левая тема в старом её понимании — это так или иначе способ обслуживания массового бессознательного, к числу сторонников которого я ну никак не отношусь — а напротив, всячески ей противостою на всех уровнях.

Алина Витухновская: О правильной постановке вопросов

Вопрос "Кто виноват?" звучит очень по-русски. В плохом смысле. И задавать сейчас его не следует.

В хорошем (эффективном) он звучит перед ревситуацией, непосредственно делением сфер политвлияния. Вот перед ревситуацией и будем его задавать.

А так - рефлексия, хуже того - попытки самооправдания. Поэтому вопрос надо ставить иначе. Почему рациональный Запад допустил путинизм, если в перспективе он угрожает его же собственным интересам? 

Таким образом, проблема заключается в том, что Запад стал недостаточно западным (рациональным, прагматичным). А не в том, что он видите ли "меркантилен" (оказывается, термин "неолиберализм" здесь трактуют даже так!)

Кстати, меркантильность - это хорошо, а не плохо, как принято думать в "высокодуховном". А деньги - и вовсе практически абсолютный универсал. В совокупности, конечно, с другими компонентами, которые мир последнее время отчего-то стремительно теряет.

Почему же Запад проглядел путинизм? Потому что перешел с долгосрочных стратегических инициатив на краткосрочные. С перспективы выгоды на выгоду перспективы. Выгода "здесь и сейчас" — этакая антивыгода, очень российское явление, из серии "день прожить, да ночь переспать".

Известная фраза Ленина "Капиталисты сами продадут нам веревку, на которой мы их повесим" мутировала на наших глазах. "Капиталисты" сами стали глобальными леваками-социалистами, сосредоточившимися на краткосрочной выгоде, которую разменяли на иллюзорную перспективу политвлияния.

Володимир Єшкілєв: Змій гуманізму злапав себе за хвіст і вдавився

 Власне кажучи, глобальну панахиду за “м’якою силою” можна було правити відразу після 24.02.2022. Та сакраментальна Пітьма, про прихід якої попереджали виконроби невдалих “кольорових революцій”, піднеслася тоді на повний зріст. Російсько-українська війна, без перебільшень, фіналізувала епоху. 

Одночасно розсіялася та рожево-мультяшна візія майбутнього, у якій самоврядні громади існують у бездержавному світі, де найбільшими проблемами є ШІ та бездомні котики, а ідентичності змінюються за законами сезонної моди.

Ще за доби Рейгана й Горбачова тверезі аналітики прогнозували, що проголошена постмодерністами “епоха спектаклів” призведе до руйнування не лише “берлінських стін”, успадкованих від тупикових десятиліть Модерну, а й тих, у які замуроване зло.

Не дарма образ зруйнованої силами Темряви захисної стіни виник у серіалах на штиб “Гри престолів”. Приклад самопроголошеного Халіфату 2014–2019 рр. довів, що там, де славлені “глибинні народи” й досі живуть без намордників і повідців, будь-якої миті може виникнути антисистема, яку не зупиняють ані культурні, ані цивілізаційні коди. Яку не зупинить жодна програма, вироблена елітами “Золотого мільярда”, і жодна стратегія власників “старих грошей”. Яку можна зупинити лише летальною силою. Зброєю. Тобто так, як зупиняли зло за часів фараонів і халдейських деспотів.

На всій тій системі, яку брати-просвітники та інші брати ретельно вибудовували як ефективний замінник релігійних доктрин Середньовіччя, тепер можна малювати жирного хреста. Змій гуманізму злапав себе за хвіст і вдавився. Пророк вічного повернення посміхається до нас крізь пишні вуса. Кант із Юмом жують у куті хустинки. Трильйони доларів і кілька століть просвітницької роботи пішли городами й лісом.

Софія Дніпровська: Що "скріпить" Росію і трагедія України

Міжнародні сили, які ставлять собі за мету демократизацію й пацифікацію РФ без її повного демонтажу приречені на поразку. Бо ця мета містить взаємовиключні умови. 

Демократична, мирна Росія не зможе триматися купи. А цілісною вона може бути тільки авторитарною й експансивною. 

Бо в Росії нема й ніколи не було внутрішніх економічних скріп, які лягли в основу всіх національних держав Європи і США (що взагалі є чистим продуктом капіталізму). 

Росію споконвіку тримало залізо, кров і духовні скрєпи. Лібералізація (кін. 16-поч. 17 ст., кін 19- поч. 20 ст. і кін. 20-го) закономірно тягла за собою розпад і смуту. І росіяни у своїй масі це розуміють. І ні на які хамони з пармезанами не проміняють свій модус вівенді. 

На Заході достатньо інтелектуальної потуги, щоб розібратися в загадках русской души. Проте недостатньо волі, щоб діяти відповідно до об'єктивної реальності, бо в такому випадку західним людям доведеться відмовитися від того, що вони так цінують (безпеки, добробуту, комфорту) і знизити процент жирів у маслі, щоб наробити побільше гармат. Змусити цілий "золотий" мільярд відмовитися від комфорту не легше, ніж змусити 140 млн. відмовитися від "кузькіной матєрі". 

Трагедія України полягає в тому, що вона опинилася в заручницях російської експансивності і євроатлантичної безвольності і перетворилася на інструмент досягнення недосяжних цілей. 

І тільки якийсь deus ex machina вкупі з нашою власною волею до життя може вирвати нас із лабет, у яких ми борсаємося вже не 1 століття.

Сергій Чаплигін: Римькі боги Конс і Лібер як архетипи консерватзму та лібералізму

Термін «консерватизм» вперше використав учень Ж. де Местра та Ф. де Бональда - Франсуа Рене де Шатобріан в 1821 році.

В своєму журналі «Conservateur» він підсумував погляди своїх вчителів та визначив цим терміном ту традицію, яка сьогодні має називу «класичний консерватизм».

Але філософський підсумок консерватизму походить значно раніше - ще від Е. Берка. Згадаємо - ще Берк дав оцінку непродуманим реформам та нововведенням в своїй книзі «Роздуми щодо революції у Франції».

Таким чином сам термін «консерватизм» виник пізніше появи консервативної  ідеології та філософії.

Сам термін «консерватизм» означає не тільки «збереження».

В індоєвропейських мовах ще - «надійність», «ефективність», «стійкість» (порівняйте «закон» «споконвічно» та ін).

А ось тут цікаво.

В Стародавньому Римі був такий бог Конс (Consus), який відповідав за вирощений та збережений на наступний посів урожай. Тобто він був відповідальний за відтворення та постійне народження у вигляді незмінного відновлюючогося процесу успіху - творчості благ та цінностей на конкретному ґрунті (культурі).

А ще був бог Лібер (Liber), який відповідав за тимчасову та миттєву насолоду зі зібраного урожаю. Це стосувалося аграрного циклу та зовнішнього світу та його ушляхетнення.

Але бог Конс відповідав ще й за ушляхетнення внутрішнього світу людини, нагадуючи їй про тяжку працю на ниві самовдосконалення. А це, як ми знаємо, тяжкий процес - адже шляхетність вимагає постійних зусиль, які пов’язані з творчістю та підтримкою деяких цінностей, які зростають на конкретному ґрунті (культурі). Тому Конс відповідав ще й за розуміння, і саме звернення до нього робило людину розуміючою та усвідомленою (conscius). Звідси також походить здатність рахуватися з розумінням та думками іншої людини, як цінністю, що проявляється в згоді та однодумсті (consesus)

Відповідно будь-яке явище у римлян розглядалося з точки зору руху в бік Вічності (consecrato), що гарантувало успіх, на відміну від profanatio  - непросвітлений та не посвячений стан повного нерозуміння, який веде не лише до неуспіху, а й загибелі.

Істина, для римлян, полягала в знанні мір та меж продуктивного, єдності минулого, сьогодення та майбутнього, - в наслідках та взаємодії...

В історико-культурній та політичній дійсності саме через бога Конса,для будь-якого римлянина,  проявлялася будь-яка традиція успіху, який хотілося мати і в майбутньому

Так що історія дає нам іноваційні уроки - зміни та розвиток ефективні, поки пам’ятають про свій зв’язок та приналежність до тієї постійності, яка їх підтримує...

Микола Карпіцький: Про сучасну ситуацію в кількох коротких тезах

 Nikolai Karpitsky: About the current situation in a few short theses

The reason for the Russian-Ukrainian war is the messianic idea of collecting land. After the rebirth of the imperial consciousness into a necro-imperial one, this idea was transformed into the idea of destroying evil, which is seen in everything that is beyond the control of the Kremlin junta.

The reason for the weak support of Ukraine from Western countries is the rejection of values in favor of conformism under the influence of the illusion that everything can be rationally explained by vested interests, which means that it is possible to come to an agreement with the enemy.

The reason for the suspension of aid to Ukraine from the US is the ochlocratic uprising led by Trump. In the information society, thanks to the Internet, ochlos gained access to information and influence on politics that he did not have before. The US two-party system is like an airplane with two engines, and the first engine – the Republican Party – has already broken. If the ochlos breaks the second motor, disaster will follow.

The reason that Ukraine does not have time to mobilize the country and military production, does not use the potential of diplomacy to unite forces against the aggressor, and makes critical mistakes - post-Soviet inertia, weakness of civil society, incompetent bureaucracy.

The reason that Russia was able to rebuild itself for an endless war of attrition is an aggressive ideology and a totalitarian system that makes it possible to redirect the aggression and inertia of a degrading society into one stream.

The cause of the Third World War is the interaction of totalitarian regimes and laziness in democratic civilized countries against the background of weakness and conformity of Western political elites.

-------------

Про сучасну ситуацію в кількох коротких тезах

Причина Російсько-української війни – месіанська ідея збирання земель. Після переродження імперської свідомості в некроімперську ця ідея трансформувалася в ідею знищення зла, яке вбачається в усьому, що є непідконтрольним кремлівській хунті.

Причина слабкої підтримки України з боку західних країн – відмова від цінностей на користь конформізму під впливом ілюзії, що все можна раціонально пояснити корисливими інтересами, а значить із ворогом можна домовитися.

Причина призупинення допомоги Україні з боку США – охлократичне повстання, яке очолив Трамп. В інформаційному суспільстві завдяки Інтернету охлос отримав доступ до інформації й впливу на політику, якого в нього не було раніше. Двопартійна система США схожа на літак із двома моторами, і перший мотор – республіканська партія – уже зламався. Якщо охлос зламає другий мотор, настане катастрофа.

Причина того, що Україна не встигає мобілізувати країну і воєнне виробництво, не використовує потенціал дипломатії для об'єднання сил проти агресора і припускає критичні помилки – пострадянська інерція, слабкість громадянського суспільства, некомпетентна бюрократія.

Причина того, що Росія змогла перебудуватися для нескінченної війни на виснаження – агресивна ідеологія і тоталітарна система, яка дає змогу переспрямувати агресію й інерцію суспільства, що деградує, в одне річище.

Причина Третьої світової війни – взаємодія тоталітарних режимів і охлосу в демократичних цивілізованих країнах на тлі слабкості й конформізму західних політичних еліт.

Андрій Бондар: Правда не лежить посередині. Вона в тому, що зло має бути переможене, покаране й засуджене тут і тепер, у цьому світі, за нашого життя

У пам'ятний день визволення Аушвіца-Біркенау слід констатувати: сьогоднішнє людство дійшло до того, що "ніколи знову" легко перетворилося на "можем павтаріть". 

Геноцид не тільки можливий. Він живий. Убивати цілі народи на очах у всього людства знову стало нормою. Нормою стало не соромитися телебачення "Тисячі пагорбів", з якого щодня вже впродовж 15 років ллється бруд і ненависть на сусідній народ. Нормою стало називати терористом країну, яка захищається від окупації і агресії. Нормою стала ганебна і цинічна формула "не дати Україні виграти – не дозволити росії програти".

З геноцидом ручкаються, з геноцидом торгують, з геноцидом грають у теніс. Людство люблять входити в становище нації, яка творить і здійснює геноцид. Бо людству так цікавіше. Людство чомусь проявляє небачену великодушність до людожерів. Мабуть, це від стокгольмського синдрому.

Чомусь вважається, що країна, яка здійснює геноцид іншого народу, всього лише "помиляється": просто країні і її народу "не пощастило" з режимом. Тому їм прощають просто на ходу їхніх маніяків.

Буча, "Бучанський М'ясар"... Хто тепер так називає путіна? Ніхто. Ця наличка не прижилася. А знаєте чому? Тому що це не ПОЛІТКОРЕКТНО. Прощають на ходу, бо не вважають, що це щось ненормальне. Прощають, бо вважають, що політкоректність їх порятує у відповідний момент від загибелі. Цим і підбадборюють на подальші злочини. У сучасних людей коротка пам'ять на злочини проти далеких і абстрактних людей. 

Вчора він "Бучанський М'ясар", а сьогодні йому в дупло зазирає весь "глобальний південь", якому весь світ "щось постійно винен". А завтра вже його вважає договороздатним лідер симпатій республіканських виборців і, цілком можливо, майбутній президент США.

І вони можуть навіть погодитися, що тоді, в 1939–1945, мовляв, було щось дуже ненормальне, але через кому стверджують, що Ізраїль сам винен у 7 жовтня 2023, а Україна в 24 лютого 2022. Що геноцид має свою частину правди, яка нібито посередині. 

Ні, правда не лежить посередині. Як сказав колись Адам Міхнік, правда лежить там, де вона лежить. І вона в тому, що зло має бути переможене, покаране й засуджене тут і тепер, у цьому світі, за нашого життя. 

І поки світ не усвідомить цієї простої істини, шукаючи модус вівенді з живим злом, яким є сучасні росія, іран і північна корея, весь антигітлерівський патос сьогоднішнього дня буде всього лише порожнім ритуалом, за яким не стоїть нічого, крім календарної риторики та лицемірства.

Анна Исакова: Мы реально спасаемся от смертельной опасности

Решение Гаагского суда, к сожалению, подтверждает моё раннее предположение, что полное уничтожение Газы и ХАМАСа только лишь, как месть за последние события, покажется миру чрезмерной. Несмотря на боль и гнев, вызванный последним по счёту ужасным погромом, если отвлечься от всех привходящих и исходящих событий и поставить себя на место людей, не испытывавших кошмар столетнего соседства с командой убийц, не подчиняющихся человеческим законам, эту позицию можно понять. Ведь, что решил этот суд, решение которого ни для кого не обязательно - ни для Кремля, ни для ХАМАСа и ни для нас: предложил ХАМАСу отпустить заложников, а нам прекратить месть. И всё. Дело закрыто.  

 А проблема снова в нашей пропоганде. В первой стадии этой войны и Нетаниягу, и вся политическая верхушка говорили не о мести за единичное преступление, а о невозможности жить рядом с преступным агрессором, сто лет пытающемся нас уничтожить. Это совсем другая "адженда", как говорят нынче. Иной взгляд на границы мести и равновесие причины и следствия. Если бы наша пропаганда усекла это с самого начала, Гааги бы просто не было. Мы не за одно преступление мстим, мы реально спасаемся от смертельной опасности и документальных доказательств этого у нас выше крыши. Но говорим-то мы только о похищенных младенцах и изнасилованных девочках, что уже не так и трогает сердца "мировой общественности": исламская агрессия повсюду приучила мир к тому, что таков характер её мышления, и мир к этому приспособился.

 Мы пытались сравнить ХАМАС с воинством Бин-Ладена, но мы не воспользовались для этого тщетельно спрятанными снимками того, что делал ХАМАС и его прямые предшественники в Дольфинариуме и в Маалот, на территориях и в Иерусалиме.. . везде, всюду и всегда. Не только мир толком никогда не слышал об этих преступлениях, их детали скрывали даже от населения Израиля, дабы не уменьшить градус сионистского пыла, словно люди, приехавшие сюда не знают или не должны знать, куда и зачем они едут или на каких условиях тут живут. 

 Ну, что ж... Эту недальновидность, вернее, непонимание самой сути проблемы, сегодня израильская пресса называет "тимтумом" - наивной верой в доброе расположение мира и вселенной, а также в возможность преобразовать каннибалов в праведников и упрямое нежелание понять простой факт, уже давно обнародованный русско-еврейским певцом - у каннибалов такой характер: "хотели кушать и съели Кука". И что сейчас? 

 Услыхав этот вопрос в комментариях к предыдущей статье и желая успокоить растревоженных читателей, я припомнила им старую и очень известную еврейскую притчу. Рассказывают её по поводу одного из известных еврейских мудрецов-рабаним, приписывая её то одному то другому:  шел этот ребе домой в канун субботы с большой мицвы, которую только что совершил, и очень торопился, а еще идти и идти. И вот - суббота наступила. Что делать? Тогда махнул ребе левой рукой в одну сторону, потом махнул правой рукой в другую сторону и случилось чудо: справа лежала суббота, и слева лежала суббота, а ребе шел между ними.

 Так поступали евреи век за веком и выжили. А сейчас неплохо было бы несколько изменить характер нашего  государственного мышления:  поменять не только команду защитников нашей правды в Гаагском суде, но и саму нашу "адженду": мы не только мстим за один погром, мы пытаемся выжить, уже не надеясь превратить каннибалов в праведников, а пытаясь уничтожить их осиное гнездо, уничтожающее нас год за годом.

Mehman Ibrahimov: "Вульгарное Просвещение" и конец политической философии

Лео Штраус справедливо взял под сомнение теорию бесконечного прогресса человечества, согласно которой человеческая цивилизация неуклонно улучшает свой социальный строй и качество жизни... Человеческие общества и даже весь миропорядок очень легко может и регрессировать...

"Вульгарное Просвещение", постепенно заменяющее хорошее академическое образование, никак не может ни углублять знания человека, ни повышать его мораль...

Кризис политической философии, наблюдаемый сегодня во всем мире, являясь результатом "вульгарного просвещения",  может привести завтра к "бурному" регрессу и даже к гибели традиционного самоуправляемого общества, регулируемого примерно единым во всех обществах сводом этических норм. 

Ведь как говорят знающие нашу суть биологи: у эволюции нет задачи улучшать человеческую природу... Тем более у нее нет цели сделать его "облико морале", то есть -   повысить его нравственный уровень.

Сергій Висоцький: Міняється епоха, і людство повинно подорослішати

Феномен Маска і його політичних ідіотизмів - насправді просто прикметник епохи перекосу та деградації демократичного лібералізму як явища. 

Я сам є ультралібералом та антиетатистом. Але не визнавати проблему неможливо. 

Перекос західного лібералізму відбувся після внесення на п’єдестал фігури підприємця як суспільного лідера та піонера перетворень. Це правда. Але постінформаціна епоха, як стан повноі інформаційної свободи, створила для фігури такого Піонера не просто додаткові можливості для комунікування з людством, але й інструмент просування власних поглядів. Які виявились не підкріпленими жодним життєвим, окрім бізнесового, досвідом. 

Окрім того, модерна ліберальна епоха разом з піднесеням капіталіста піднесла і значення грошей як основного мірила успіху та досягнень. Цей монетоцентризм, яскраво виявлений в американський фразі «Якщо ти такий розумний, то де твої гроші?», створив навколо успішного капіталіста хибний ореол розуму та знання, які начебто йдуть у парі з капіталом. Багата людина не може бути дурною! Бо вона б не була багатою. 

Пригадую своє спілкування з одним з наших так званих «олігархів»,  який точно розумівся на бізнесі, виробничих процесах тощо. Але наша бесіда була присвячена не станкам чи тракторам. Ні! Він дуже наполегливо переконував мене, людину, в якої історія була улюбленим предметом з 5-го класу школи, у вірності антинаукової теорії «Нової хронології» росіянина Фоменко. Це той, який стверджував, що Карл Великий та Ісус Навін - це одна й та сама історична фігура, а Велика Китайська стіна була побудована росіянами. Усі мої аргументи про об’єктивні археологічні дані, документальні джерела, літописи тощо наражалися з його боку на простий аргумент. Здогадайтесь який? Вірно: в мене є мільярд доларів, а в тебе ні! 

Маск - це фігура, яка дана нам самим Космосом. В якості еталону пихатого, зарозумілого, самовпевненого дилетанту, своєрідного лжєпророка епохи, яка відходить. 

Я не знаю яким буде світ далі. Але ті загрози, яка породив цей час глобального дилентантизму точно потребують такого самого глобального переосмислення. Світ конче потребує професіоналів, які будуть усвідомлювати межі своєї компетенціі. Та трансформації від цівілізації грошей до цивілізації знань. Лібералізм повинен пройти це пекло, щоби повернутися до мериторкатичних основ. 

Без цього ми просто маємо усі шанси не вижити як біологічний вид. 

Але для цього потрібен сформований запит від мас. Яким потрібнен глобальний новий пакт щодо моделі успіху як явища, соціального рівноправ’я та світу як простору можливостей. Повага до розуму та знань - це дефіцит. Але для того, щоби ця повага проросла через глобальні терени, треба продемонструвати, що саме розвиток та знання надають людині соціальні можливості.

Софія Дніпровська: Tertium non datur

РФ воює не тільки й не стільки з Україною, скільки з "колективним Заходом", у якому вбачає потенційну загрозу свого існування. І не дуже це приховує.  

Анексія територій суверенної держави - це замах на світовий порядок, що лежить в основі економічного добробуту, культурного й політичного домінування західних держав. 

Не буде діючої системи міжнародного права - не буде глобального ринку з доларом у якості резервної й розрахункової валюти, за яку прості американці можуть купляти в китайців дешеві капці, джинси, айфони, смартфони та інші кунштюки, які Америка з Європою давно вже не виробляють. І тоді ота стеля боргу, яку американці за останні 30 років підняли до небес, гепнеться їм на голови, прибивши все їхнє хвалене просперіті й секьюріті. А без США мілітарно дистрофічна ЄС довго не протримається. 

Більш-менш освічена, грамотна, політично активна людина не може цього не розуміти. Тому всі розмови про те, що "Україні ніхто нічо не должен" є ознакою або невігластва, або маніпуляції. 

Будь-які дії, що послаблюють нашу націю і державний суверенітет (мульті-культі, демократичні стандарти, дискредитація національних лідерів і заміна їх лідерами антинаціональними, інфільтрація в політичні структури шляхом шантажу і тиску агентів впливу нерезидентів) грає на руку Кремлю і тільки Кремлю, бо руйнує природне забороло європейської цивілізації. 

Ви або за Україну (сильну, заможну, суверенну) або за Москву. Tertium non datur.

Антін Мухарський: Фемінізм - це смішно

 Стоїть в парку у Стрию
Файная статуя
Ой була я феміністкой
До першого х..я
(народний фольклор)

А тепер розлого поясню власну позицію щодо сучасних (західних) форм  фемінізму. Насправді смішних і штучно культивованих в країні, де умовна Антоніна Іванівна з Золотоноші (кремезна як статуя зі стрийського парку у Львові роботи Корчового) називає умовну Станіславу Лесіївну  "х...ньой с зєльонимі волосамі". Дарма, що обидві дами, лишень, протилежні  полюси явища ім'я якому український матріархат. 

В 20-му столітті по наших територіях  прокотилися 4 війни. Дві світові, дві національно-визвольні. Мільйони войовничих пасіонарних чоловіків загинули. Їхні функції перебирали на себе жінки.  В українській родині головною майже завжди була  ВОНА - мати-берегиня - основа усіх соціальних інституцій. Батько - лишень номінальний голова. Почесний президент. Якого можуть забрати на війну, вбити бандити, звільнити з роботи... Він  може піти кудись вдалечінь за мрією, забухати від тоски (бо дружина з дітьми вигризають мозок), вчинити самогубство, раптово померти від інфаркту-інсульту. Чоловіків в Україні шанують виключно в гробу. Бо живий чоловік - категорія небезпечна та тимчасова. Козак Мамай. Повіявся і шукай вітра в полі. В той час як жінка -  категорія вічна. Стабільна константа. Митці  її оспівують, фіксують, надихаються. Скільки ви чули пісень про тата чи дідуся? А про маму? Навіть українське воїнство молилося і молиться Божій Матері. Так отож...

В моїй колекції понад 1500 (півтори тисячі) народних картин 30-60 років минулого століття. І знаєте який сюжет найпопулярніший? "Ховайся Петре з Наталкою, йде мати з качалкою". 

Українська фолк-опера "Запорожець за Дунаєм" містить купу сцен з возвеличенням жіночої агресії та булінгу істот чоловічої статі. Цей спосіб поведінки Одарки (головної героїні опери) як єдиновірний перебрали на себе  мільйони українських жінок.

І це вже я не кажу про сімейний канон "Кайдашевої сім"ї", за мотивами якої знято геніальний серіал.

Жінки гучні, галасливі, скандальні...

В той час як українські чоловіки здебільшого самітники-мовчуни. Справжні козаки-характерники.  Ну буває, що переїбуть когось  з безпорадної люті через знецінення та фізичну агресію  з боку матріархальної більшості. Та жити таким  недовго.  Середня тривалість  життя чоловіків в Україні на 15 років менша від жіночої.  А у воєнні часи і уявити страшно...

Нема в світі більш фемінізованої країни ніж наша. Пересічний чоловік в Україні - розходний матеріал. Сировинний придаток до самки.  Героїчна, але безправна, мовчазна істота, приречена на моральне та фізичне знищення.  

Олег Гуцуляк: До тих, хто хоче тебе просто знищити, є тільки одне і єдине - екстермінація (extraneous)

Нещодавно Олексій Арестович написав  твіт, передає "ДС":

"Судячи за кількістю (і якістю) жартів про вбитого акулою росіянина, розлюднення вже тут. А якщо воно тут, у Вас, значить Ви - програли. Ви, такі красиві, програли банальному, сірому, нудному злу. І самі стали злом - банальним , сірим, нудним".

Пізніше у відео передачі Юрії Латиніної, викладеному на Ютубі, він доповнив: "Расчеловечивание противника - неправильная стратегия Украины".

На що можна відповісти тільки одне: 

вже хто-хто, а саме Західна (і саме неоліберальна) позиція спричинилися до максимального "розлюднення" ("расчеловечивания") будь-якого ворога. 

Достатньо переглянути Голлівудські фільми про нацистів, воєнкомуністів, культистів, інопланетян, орків чи зомбі чи на настольні ігри / книги / фільми "Warhammer 40.000"- для них вони потенційно "чужі" (alien), "ксеноси" (xenos).

Навіть тварини (в тому числі й хижаки) - вони "свої" (own), до них і ставляться гуманно (ad humanitatem suum). 

А до тих, хто хоче тебе просто знищити, є тільки одне і єдине - екстермінація (extraneous).

Криза ліберального гуманізму / Кризис либерального гуманизма / The Crisis of the Liberal Humanism

Валентин Стецюк: Криза ліберального гуманізму. - https://www.academia.edu/36524179

Гострота системної кризи у світі стала очевидною після неспровокованого збройного нападу Росії на Україну 24 лютого 2022 року. Світ виявився безсилим протидіяти абсолютному злу попри заяви демократичного світу про негайну необхідність приборкати агресора мирними засобами. При визнання існування в світі системної кризи в статті присутня полеміка з американським філософом Чун-ін Ченом про роль конфуціанства в формуванні етичних норм. У процесі аналізу результатів досліджень передісторичних етногенетичних процесів були виявлено деякі принципи та ідеї, закладені Богом в основу створюваної Їм земної цивілізації - всеосяжні структурування і поліморфізм людського суспільства, а також особлива психологічна якість людини в формі внутрішнього голосу совісті, який відкриває закон, що завжди закликає його любити і творити добро і якому він повинен коритися.

Велентин Стецюк: Кризис либерального гуманизма. - https://www.academia.edu/36466302

При признании существовании в мире системного кризиса в статье присутствует полемика с американским философом Чун-ин Ченом о роли конфуцианства в формировании этических норм. В процессе анализа результатов исследований предысторичеких этногенетических процессов были выявлены некоторые принципы и идеи, заложенные Богом в основу создаваемой Им земной цивилизации – всеобъемлющее структурирование и полиморфизм человеческого общества, а также особое психологическое качество человека в форме внутреннего голоса совести открывающего закон, который всегда призывет его любить и творить добро и которому он должен повиноваться .

Valentyn Stetsyuk: The Crisis of the Liberal Humanism. - https://www.academia.edu/38888944

The severity of the systemic crisis in the world became apparent after Russia's unprovoked armed attack on Ukraine on February 24, 2022. The world turned out to be powerless to counteract absolute evil, despite the statements of the democratic world about the immediate need to tame the aggressor by peaceful means. While acknowledging the existence of a systemic crisis in the world, the article contains a polemic with the American philosopher Chung-Ying Cheng about the role of Confucianism in the formation of ethical standards. In the process of analyzing the results of studies of prehistoric ethnogenetic processes, some principles and ideas laid down by God as the basis for the earthly civilization created by Him were found: comprehensive structuring and polymorphism of human society, as well as a special psychological quality of a person in the form of the inner voice of conscience, which opens the law, which always calls him to love and do good and to which he must obey.

Olga Hanninen: Кембридж учит студентов, что англосаксы не существовали как отдельная этническая группа, в рамках усилий по подрыву «мифов о национализме»

Печально я гляжу на наше поколенье. Очень жаль британских учёных и аристократов. Народ не жаль.

 Кембридж учит студентов, что англосаксы не существовали как отдельная этническая группа, в рамках усилий по подрыву «мифов о национализме». 

История раннего средневековья в Великобритании преподается Департаментом англо-саксонского, норвежского и кельтского языков, но термины в его собственном названии рассматриваются в рамках усилий, направленных на то, чтобы сделать преподавание более «антирасистским». Согласно информации департамента, его учение направлено на то, чтобы «разрушить основу мифов о национализме», объяснив, что англосаксы не были отдельной этнической группой. Подход отдела также направлен на то, чтобы показать, что никогда не существовало «согласованных» шотландских, ирландских и валлийских этнических идентичностей с древними корнями.

Повышенное внимание к антирасизму происходит на фоне более широких дебатов по поводу продолжающегося использования таких терминов, как «англосаксонский», причем некоторые представители академических кругов утверждают, что этот этноним используется для поддержки «расистских» идей коренной английской идентичности.

Информация, предоставленная Департаментом англо-саксонского, норвежского и кельтского языков (ASNC), объясняет его подход к обучению, заявляя: «Некоторые из обсуждавшихся выше элементов были расширены, чтобы сделать преподавание ASNC более антирасистским. «Одна из проблем заключалась в том, чтобы решить недавние опасения по поводу использования термина «англосаксонский» и его предполагаемой связи с этнической/расовой английской идентичностью. «Другие аспекты исторических модулей ASNC касаются расы и этнической принадлежности со ссылкой на скандинавское поселение, которое началось в девятом веке. «В целом учение ASNC направлено на то, чтобы разрушить основу мифов о национализме — о том, что когда-либо существовали «британцы», «англичане», «шотландцы», «валлийцы» или «ирландцы» со связной и древней этнической идентичностью — путем показывая студентам, насколько устроены и случайны эти идентичности и всегда ими были». 

Одна лекция посвящена тому, как современное использование термина «англосаксы» было втянуто в «политику коренных рас», ставя под сомнение степень заселения отдельной этнической группой, которую можно было бы назвать англосаксонской. Этот термин обычно относится к культурной группе, которая возникла и процветала между падением римской Британии и норманнским завоеванием , когда германские народы — англы, саксы и юты — прибыли и создали новые королевства в том, что позже станет объединенной Англией. Это был также период древнеанглийских эпосов, таких как Беовульф.

Тем не менее, термин «англосаксонский» недавно стал предметом споров, и некоторые ученые утверждают, что термин «англосаксонский» использовался расистами — особенно в США — для поддержки идеи древней идентичности белых англичан, и поэтому его следует упавший. В 2019 году Международное общество англосаксов проголосовало за изменение своего названия на Международное общество изучения раннесредневековой Англии «в знак признания проблемных коннотаций, широко связанных с терминами «англосаксонский». Это было вызвано уходом из общества канадского ученого доктора Мэри Рамбаран-Олм, которая с тех пор писала, что область англо-саксонских исследований является областью «врожденной белизны». Позже она написала в журнале Smithsonian, что: «Англосаксонский миф увековечивает ложное представление о том, что значит быть «коренным» в Британии».

В то время как некоторые утверждают, что единый термин, такой как «англосаксонский», является неточным, поскольку Темные века были периодом изменения населения, включая вторжения викингов, другие, такие как профессор Говард Уильям из Честерского университета, утверждают, что этот термин остается исторически полезным. и археологически. В заявлении, подписанном более чем 70 учеными в 2020 году, утверждалось, что фурор по поводу термина «англосаксонский» был импортирован из Америки, с открытым письмом, в котором говорилось: «Условия, в которых встречается этот термин, и то, как он воспринимается, являются очень отличается в США от в других местах. В Великобритании этот период был тщательно представлен и обсужден в популярных и успешных документальных фильмах и выставках на протяжении многих лет. Термин «англосаксы» исторически аутентичен в том смысле, что с 8-го века он использовался внешне для обозначения доминирующего населения на юге Британии. Таким образом, его самые ранние употребления воплощают в себе именно те важные проблемы, которые, как мы можем ожидать, представляет любой общий этнический или национальный ярлык».

Сергій Чаплигін: Build Back Better

Зростання  глобальної кризи лібералізму,  надцентралізація та концентрація світових фінансів і світової влади породжує різні тоталітарні утопії.

Засновник  і президент Всесвітнього економічного форуму в Давосі Клаус Шваб пропонує вибрати в якості суспільного ідеалу stakeholder capitalism, де «компанії виступлять довіреними особами суспільства». 

Це, на його думку,  є третя модель капіталізму, де першою є акціонерний капіталізм (shareholder capitalism) з його прагненням до прибутку, а другою моделлю – державний капіталізм (state capitalism), де форми розвитку економіки визначаються державою.

Акціонерний капіталізм, потрапивши під тиск фінансових інститутів знехтував соціальною функцією і відірвався від реальної економіки, а державний капіталізм став різновидом азіатського способу виробництва. 

І тільки стейкхолдерський капіталізм змінює мислення людей, даючи зрозуміти, що їх успіх залежить від успіху суміжних соціальних груп. Такий метод дозволяє збалансувати соціальні інтереси. 

Але для цього компанії повинні отримати право та можливість «вийти за межі своїх юридичних обов'язків», «аби відповісти на заклик суспільства» - поставити корпорації над державами і суспільством.

Теорія стейкхолдерського капіталізму по суті нагадує ті ж самі ідеї, що пропагувалися комунізмом, але в парадигмі іншої політичного мови.

Тобто мова йде про скасування інституту приватної власності і національної держави, підходів до вирішення економічних криз, перерозподілу сукупного суспільного продукту, проблеми масової бідності та інших тез із програми марксизму.

Але, якщо в марксизмі головним інструментом усуспільнення є держава, в якому пролетаріат, захопивши владу, просувається до її відмирання, то за Швабом основою системи мають стати приватні транснаціональні корпорації, для яких  метою стає не отримання максимального прибутку, а контроль над збалансованістю виробництва і споживання.

Соціалістичні цілі досягаються методами капіталістичних монополій. Тільки замість слова «комунізм» поставлено слово «демократія», в ім'я досягнення якої допускаються обмеження свободи, розвитку та добробуту.

Звичайно, що подібна утопія зустріне масштабний опір. Тому глобалістський маніфест «Великого перезавантаження» буде просуватися жорстко  аби задавити всі конкуруючі дискурси.

Тоталітаризм ХХІ століття полягатиме не тільки в контролі над людиною, а й формуванні таких середовищ, де людина, адаптуючись, набуватиме потрібних їм властивостей та змінюватиметься як вид.