Юрий Николаевич Рерих (1902 – 1960)

Юрий Николаевич Рерих (1902 – 1960) — выдающийся учёный-востоковед, лингвист, историк, этнограф, археолог, искусствовед — человек энциклопедических знаний.

Юрий Рерих родился 16 августа 1902 г. в селе Окуловка Новгородской губернии. Его детские годы прошли в Петербурге; обучался в гимназии К.И. Мая. С ранних лет он проявил необычайную способность к языкам. Получив в Петербурге начальное образование, он продолжил обучение в лучших вузах мира. В Школе восточных языков Лондонского университета Юрий Рерих изучает персидский язык и санскрит (1919 – 1920), затем продолжает учёбу в Гарвардском университете (США) и завершает своё образование в Парижском университете в Сорбонне (1922 – 1923), где получает учёную степень магистра индийской словесности.

В 1923 г. Юрий Николаевич отправляется в Центрально-Азиатскую экспедицию, возглавляемую его отцом. Это путешествие дало ему возможность усовершенствовать своё знание восточных языков и диалектов, а благодаря длительному пребыванию среди тибетских племён Ю.Н. Рерих стал единственным в мире специалистом по тибетским диалектам. Знание тибетского и монгольского, древних восточных языков (санскрит, пали и др.) позволило ему глубоко постичь мировоззрение восточных народов.

После завершения Центрально-Азиатской экспедиции Рерихи основывают в Индии Институт Гималайских исследований «Урусвати», директором которого становится Ю.Н. Рерих. Институт занимается вопросами всестороннего изучения Гималайского региона и прилегающих к нему областей, включающими природу и жизнь людей, их населяющих. Исследования Ю.Н. Рериха в области тибетологии и буддологии, монголоведения и индологии, результаты филологических, историко-культурных и археологических изысканий уже в 1930-е годы прочно утвердили его имя в ряду выдающихся востоковедов мира. События Второй мировой войны приостановили исследования Института, но научная работа Ю.Н. Рериха продолжалась.

Валерія Сєдова: Езотерична концепція виховання і духовного розвитку людини за вченням «Живої Етики»

Велика увага в навчанні Живої етики приділяється внутрішній роботі людини над собою, її самовдосконалення та еволюційному розвитку для досягнення «Вищих Світів». Робота над собою починається з позбавлення від негативних якостей і звичок, тому що саме ці натхнення  «Пітьми»  відокремлюють людський світ від «Вищих Сфер».

Наприклад, потребує подолати злобу, сумніви, недовіра, нетерпіння, лінь й інші негативні якості, виключити хулу на ближнього і блюзнірство на вищу Силу, як породжуює «чорне полум’я», пожираюче «світлу ауру», звільнитися від почуття власності «досвідом життя і  шануванням Ієрархії».

Іншим суттєвим аспектом етичного вчення Агні-йоги є перетворення життя через утвердження загальнолюдських цінностей, через культурну дію, яка буде спільнию для всього людства незважаючи на різноманіття звичаїв, вірувань і мов.

Згідно з ученням Агні-йоги, слідування етичним принципам являє собою головний засіб для духовної та фізичної еволюції людини і людства.

Вчення Агні-йоги передбачає віру в реінкарнацію. Людина вважається продуктом тривалого еволюційного розвитку через багато перевтілень в різних особистостях протягом мільйонів років. Нашарування цієї величезної кількості неусвідомлюваної інформації утворюють в глибинах духу людини «сплячу мудрість».