Александр Волынский: Израиль может быть еврейским государством, где уважаются все традиции, все языки и все культуры

 Большой ошибкой является превращение политической борьбы ашкеназских элит в этнический или религиозный конфликт. 

Израиль не может быть чисто светским демократическим государством, но он не может быть и государством религиозных фундаменталистов и мессианских сект. Израиль может быть еврейским государством, где уважаются все традиции, все языки и все культуры.

Сегодняшний кризис – это кризис поколений. Поколение тех, кто пришел из изгнания, кто построил Израиль, уже прошло, и у власти находятся те, кто родился в Израиле. 

Евреи-изгнанники поняли, что Израиль — это место, где евреи могут продолжить свою историю без религии. Сабры, родившиеся в Израиле, даже не понимают, зачем нужен Израиль, они просто всегда здесь жили. 

Если светская ашкеназская элита не поймет, что своими раздорами она разрушает страну, то Израиль не сможет существовать долго. Власть должна быть передана сефардам, а ашкенази должны вернуться к своей идентичности. 

Трагедия в том, что правые ашкенази намеренно продвигают самых отвратительных сефардов, чтобы навсегда удержать власть в Израиле. Сегодня элита ашкенази представляет наибольшую опасность для Израиля.

זו טעות גדולה להפוך את המאבק הפוליטי של האליטות האשכנזיות לסכסוך אתני או דתי. ישראל לא יכולה להיות מדינה דמוקרטית חילונית גרידא, אבל היא לא יכולה להיות מדינה של פונדמנטליסטים דתיים וכתות משיחיות. ישראל יכולה להיות מדינה יהודית שבה מכבדים את כל המסורות, כל השפות וכל התרבויות.המשבר של היום הוא משבר דורי. הדור של אלו שהגיעו מגלות, שבנו את ישראל כבר עבר, ומי שנולד בישראל הוא בשלטון. יהודי גלות הבינו שישראל היא מקום שבו יהודים יכולים להמשיך את ההיסטוריה שלהם ללא דת. צברים שנולדו בישראל אפילו לא מבינים למה צריך את ישראל, הם פשוט תמיד חיו פה. אם האליטה החילונית האשכנזית לא תבין שעם המחלוקת שלה היא הורסת את המדינה, אז ישראל לא תוכל להתקיים לאורך זמן. יש להעביר את השלטון לידי הספרדים, והאשכנזים צריכים לחזור לזהותם. הטרגדיה היא שהאשכנזים בימין מקדמים בכוונה את הספרדים המגעילים ביותר כדי להחזיק בשלטון בישראל לנצח. כיום האליטה האשכנזית היא הסכנה הגדולה ביותר לישראל.

Ашкеназы - не евреи: средиземноморские италики - по матери и митаннийские индоарии - по отцу

На фото - представительница ашкеназов Ева Левит-Бабичевская (Эстер Сегаль) в римском музее.

Подавляющее большинство ашкеназов оказалось потомками всего лишь 4 женщин-неевреек (полагают, что их взяли в жёны молодые неженатые переселенцы), их митохондриальные группы N1b2, M1a1b, K1a9 и K1a1b1. Они жили в Италии ок. 200 г. н.э. Затем их потомки ок. ІХ-Х вв.  мигрировали в Рейнскую область, где, собственно, и сложились как ашкеазы с особенным германским языком (идиш) к ХІІ в., затем переселившись в XV в. на территории Речи Посполитой и Турции (Nicholas Wade. Genes Suggest European Women at Root of Ashkenazi Family Tree (англ.) // The New York Times. — The New York Times Company, October 8, 2013;  Jon Entine. Ashkenazi Jewish women descended mostly from Italian converts, new study asserts (англ.). Genetic Literacy Project. George Mason University (8 October 2013); Marta D. Costa & other. A substantial prehistoric European ancestry amongst Ashkenazi maternal lineages (англ.) // Nature Communications (англ.)русск.. — Macmillan Publishers Limited, 8 October 2013. — Iss. 4. — doi:10.1038/ncomms3543).

"... Результат анализа большого объема генетического материала позволил сделать вывод о том, что наибольшее соответствие наблюдается между ашкеназской мтДНК и митохондриальными генами современного населения Италии. Ученые считают, что евреи-ашкеназы жили там как минимум в начале нашей эры, и, вполне возможно, даже раньше... Генетики пишут, что «менее десяти процентов мтДНК ашкеназов может быть отнесено к ближневосточным источникам с хоть какой-то степенью достоверности»..." (https://lenta.ru/news/2013/10/09/jews/).

Микола Бандрівський: Проблема ідентифікації старозавітного етнарха Ашкеназа у працях давньоєврейських таргумістів і ранніх раввинських коментаторів

Розглянуто проблему ототожнення скіфів з котримсь із етнархів, які згадані у старозавітній Таблиці Народів. Стверджено, що на сьогоднішній день в українській і зарубіжній скіфології, настійливо пропагується ідея центральноазіатського походження скіфів, що, буцімто, їх першопочатки слід виводити із районів Алтаю, Туви та Північного Казахстану і пов’язувати з середовищем, де в майбутньому виникли фіно-угорські чи тюркські народи. При цьому, погляди прибічників «центральноазіатської теорії» не лише не враховують, а часом свідомо ігнорують давні письмові джерела, в яких першопочатки скіфів і Скіфії локалізуються у зовсім іншому районі. Зроблено висновок, що т.зв. центральноазіатські «скіфи» (у традиційному розумінні цієї назви) не можуть мати стосунку до старозавітного етнарха Ашкеназа, який згаданий у Таблиці Народів. 
Ключові слова: скіфи, ішкуза, Ашкеназ, Таблиця Народів, давньоєврейські таргумісти, ранні раввинські коментатори, Еритрейське море, Михалківська група пам’яток

У сучасній скіфології можна відмітити, здавалось би, парадоксальне явище: в останні два-три десятиліття чимало українських і зарубіжних дослідників чим раз відважніше співставляють у своїх працях етнонім «скіфи» (елам. “iskura”, аккад. “iskudurru”) з іменем правнука старозавітного Ноя і старшим сином Гомера – Ашкеназом. Останній згаданий у біблійній Таблиці Народів (Кн. Буття, 10:3), створеній не пізніше Х-ІХ ст. до нар. Хр. Ще один раз – у вигляді словосполучення «Царства Ашкеназькі» ця назва зустрічається у св. Пророка Єремії (Єр. 51:27).
Однак, незважаючи на безсумнівну важливість аргументації (у правомірності такого співставлення) дослідники, зазвичай, не вдаються до роз’яснення своєї позиції в даному питанні (див. праці І.Д’яконова, І.Медведської, А.Алексеєва та ін.). Навіть, в Етнографічному покажчику до фундаментальної праці А.Доватура, Д.Каллістова і І.Шишової (1982) цілком відсутні покликання на назви «Ашкеназ» і «ішкуза». Останні майже повністю відсутні і в книзі І.Кукліної «Этногеография Скифии по античным источникам» (1985). Така ситуація виглядає досить дивною і, очевидно, мусить мати своє пояснення.
По-перше, сьогодні у світовій культурі під терміном Ашкеназ, зазвичай, розуміють: 1-назву Германії у середньовічній раввинській літературі; 2-гілку єврейського народу у Центральній Європі, яка уявлялась як місце розселення тут нащадків біблійного Ашкеназа. Наприклад, в Мідраше р.Берех’я пише, що «Ашкеназ, Ріфат і Тогарма суть Германія» в чому вбачають наслідування Талмуду (Йома, 10а; Єр.Мег.71б), де ім’я Гомера, батька Ашкеназа, передано через «Германія» і за співзвучністю може бути ототожнене з пізнішою Германією (Bereschith rabba, XXXVII, 1 – цит. за: Еврейская энциклопедия Брокгауза и Эфрона»). По-друге, згідно з тією ж Євр.Енц. Бр. Єф., Таргум до Книги Буття і І Книги Хронік, а також Талмуд (Йеруш. Мегил., І, 71б) та Мідраш (Beresch. Rab., XXXVII) ототожнюють Ашкеназа з «Азією» - римською провінцією (Asia propria або ж proconsularis), яка складалася лише з трьох областей – Лідійської, Фригійської і Карійської. Таргум Єрушалми в старозавтному Ашкеназі бачить одну з областей Асирії – Адіабену. Крім того, у середньовічних єврейських творах (наприклад, у Йосиппоні) а також у Євсевія ашкеназами названі тевтони, а такий один з найбільших галахичних авторитетів епохи гаонів і основоположник раввіністичної літератури як Саадія (892-942 рр.) розумів під ашкеназами слов’ян. Сучасні дослідники пов’язують з Ашкеназом ім’я фрігійського царя Асканія і, за Гомером, однойменну ріку між Фригією і Віфінією. І саме ашкеназами називався народ в Мезії і Фригії, який в подальшому переселився у Західну Вірменію (наприклад, вірменське ім’я Ашкен).
З вищенаведеного можна зробити висновок, що т.зв. центральноазіатські «скіфи» ( у традиційному розумінні цієї назви) не можуть мати стосунку до старозавітного етнарха Ашкеназа, який згаданий у Таблиці Народів. Відомості, які подані в останній, на жаль, явно недооцінені сучасними археологами.