Точне призначення предмета залишається невідомим. Існують припущення, що він міг мати ритуальне або церемоніальне значення, а можливо, служити символом статусу чи влади.
Вона є одним із найцікавіших прикладів давнього образотворчого мистецтва, знайденого на території сучасної України.
На одній стороні сокири зображено складну композицію: птаха над головами довговолосих чоловіка й жінки, які, схоже, тримаються за руки; знак, що нагадує стилізоване сонце; геометричний орнамент; зображення коней, а також дерево, яке деякі дослідники трактують як символічне або «священне» дерево.
На іншій стороні зображено кілька тварин — серед них фігури, які інтерпретують як коней, свиней або іншу худобу, — а також ще одне стилізоване дерево та геометричні мотиви.
Значення всієї композиції остаточно не з’ясоване. У науковій літературі висувалися різні тлумачення: від ритуальної або міфологічної сцени до зображення полювання чи навіть умовної схеми певної місцевості або мисливських угідь.
На поверхні сокири також помітні групи рівновіддалених прямолінійних насічок. Існує гіпотеза, що вони могли мати календарне або ритуальне значення та бути пов’язаними з певними сезонними подіями чи обрядами. Проте трактування цих насічок як календаря з конкретними датами давніх свят залишається лише однією з версій.
Також на Молчанівському болоті (12 км біля Путивля) також було знайдено челюсть бика, з гравіювальним зображенням тварин аналогічного типу.
Найбільшу близькість до зображення дерева на Дударківській сокирі виявляють малюнки рослин на кераміці іранських пам'ятників типу Тепе-Сіалк і Тепе-Гійян, а також зображення квітів на кносському рельєфі з принцем-жерцем.
Дударківську сокиру відносять до доби бронзи (ІІ тис. до н. е.) та пов’язують із культурним середовищем багатоваликової кераміки Середнього Подніпров’я (також відома як багатопружкової кераміки, бабинська культура, бойових колісниць, XXII–XVII ст. до н. е.). Племена цієї культури жили від межиріччя Дніпра та Дона до Подніпров'я, Правобережжя та Галичини (Тернопільщина), змінивши попередню катакомбну культуру.
Виникла бабинська культура в Доно-Дніпровському межиріччі внаслідок того, що частина катакомбних племен (інгульский варіант) під впливом середньодніпровської культури перейшла до осілішого способу життя. Основна господарська діяльність населення — відгінно-пасовищне скотарство з тимчасовими сезонними стійбищами, яких виявлено дуже багато. . Розвинуті були й ремесла: металовиробництво, гончарство, ткацтво, різьблення на кістці (!), кушнірство. Небіжчиків ховали у неглибоких ґрунтових ямах, іноді доповнених внутрішнім зрубом чи кам'яною скринею, у підбоях та колодах.