Насамперед вражає прагматизм ієзуїтів, які, потрапивши на польсько-литовсько-руські землі, дуже швидко зрозуміли, що ключ до влади лежить не стільки в прямому примусі, скільки у впливі на свідомість молодого покоління, передусім шляхти. Саме ця верства визначала політичний і культурний напрям розвитку держави, а отже, її «перевиховання» відкривало шлях до ширших трансформацій. Відтак ієзуїти зосереджують свої зусилля на освітній діяльності, створюючи розгалужену мережу шкіл, які швидко поширюються й охоплюють значну частину території. При цьому вони свідомо відмовляються від елітарної моделі глибокої, але обмеженої освіти на користь масового навчання, нехай і поверхового. Такий підхід дає змогу не лише збільшити кількість освічених людей, а й сформувати широку соціальну базу, відкриту до нових ідей і впливів.
Важливу роль у цьому процесі відіграє доступність освіти. Безкоштовне навчання, що фінансується добровільними пожертвами, відкриває двері до шкіл навіть для малозаможної шляхти, яка бачить у цьому шанс для соціального піднесення своїх дітей. Особливо привабливим стає швидке оволодіння латинською мовою — головним символом ученості того часу. Таким чином, ієзуїтські школи не лише задовольняють освітні потреби, а й формують нові стандарти престижу, підпорядковуючи їх власній ідеологічній програмі.
Однак справжня сила цієї системи, за Костомаровим, полягає не в організаційних чи матеріальних чинниках, а у витонченому психологічному впливі на вихованців. Ієзуїти добре розуміють, що дитинство є найсприятливішим періодом для формування світогляду, і тому прагнуть зробити перебування дитини в школі максимально приємним і привабливим. Вони не перевантажують учнів навчанням, дозволяють їм гратися, організовують численні свята й розваги, створюючи атмосферу радості й комфорту. Водночас через навчальний матеріал і повсякденні практики поступово й непомітно прищеплюють потрібні переконання, формуючи стійку прихильність до католицизму та відразу до інших конфесій. Таким чином, виховання перетворюється на процес тонкого, але цілеспрямованого формування внутрішнього світу особистості.