У документі про народження Олеся Бердника помилково була вказана дата 25 грудня 1927 р.
Прозаїк, поет Олександр (Олесь) Павлович Бердник (27 грудня 1926 -- 18 березня 2003) з Херсонищини, тепер - Миколаївщини, наполегливо йшов до реалізації своєї мети — формування Української Духовної Республіки, яку здійснив 1989 р. Перед цим були випробовування Другою світовою війною, радянськими концтаборами (1950-1954; 1979-1984), участю в роботі Української Гельсінської Групи, проєктами Альтернативної революції, про які ніхто з інтелектуалів й політиків не хотів чути. Моделі гармонійного світоладу, в якому б утверджувалися принципи «друго-центризму», а не еґоїзму, людини-співтворця Універсуму спочатку розроблялися в його раціонально-фантастичній прозі, близькій до історичного роману з притаманною йому пригодницькою або авантюрною фабулою, в художніх концепціях альтернативної історії, яку ще називають криптоісторією, в літературних пошуках досконалого соціуму. Пріоритети надавалися філософській й моральній проблематиці, а не психіці персонажів, ніби зображених «поза часом і простором», як називалася дебютна книжка прозаїка. Однак наратив структурувався з певною мірою життєвої достовірності, як і в творах Ж. Верна, Г. Велза, В. Владка, О. Бєляєва, якими письменник захоплювався і з якими змагався. В обстоюванні світової гармонії і свободи, в пошуках Істини він поєднував образні системи з ведичними, ведантичними, античними, християнськими концепціями, з міркуваннями ренесансних, постренесанстних та новітніх мислителів.
Зупинюся лише на кількох творах О. Бердника з його великої прозової спадщини, зокрема на тих, де він вдавався до демістифікації тоталітарних режимів. У романі-застереженні «Зоряний корсар» на прикладі космічної системи Ара, схожої на гігантську в’язницю, проглядається алюзія на почварний СРСР, а сьогодні -- путінську московію. Твір виявляє властивості антиутопії. Роман складається з трьох книг («Чорний папірус», «Зоряний корсар», «Чудодійний келих»), поділених на окремі частини, має складну композицію з химерно переплетеними сюжетними лініями, сконцентрованими на дії створеного із субатомної речовини універсального інформатора, названого Чорним Папірусом, який сприяє пізнанню довкілля, людському взаєморозумінню, усвідомленню багатовимірності й «невимірності» всесвіту. Він оповідає Сергію Горениці — керівнику Інституту Буття про космічні польоти людей, керованих любов’ю, спроможних перетворювати роботів (на кшталт Універсального Робота) на повноцінних душевних істот, про планету квітів, здатних мислити й пересуватися в просторі. Основні події розгортаються довкола космократорів на чолі з Горикоренем. Прилетівши на Землю, вони прагнуть, на противагу координатору системи Аріману, врятувати землян від аранських експериментів, задля яких було придумано нижчий тримірний світ, тобто цю ж Землю. Проти деспотизму всеможного Кареоса повстає романтизований Горіор, відомий як Зоряний Корсар, який готує бунтарів на астероїді Свободи, разом з подругою Гледіс освоює простір ноосфери. Історія цього пасіонарія стала відомою завдяки космослідчому Григору-Меркурію. В романі першорядне значення відведено проблемам вселенського суспільству. Тому персонажі надто соціологізовані, любовні стосунки, як-от Галі-Громовиці й Григора-Меркурія, Богдана і Лесі, Ісварі й Ур змальовані схематично.