Яв Назаред: Буду Вуду?

Існує переконання, що в далеку сивизну наші предки – спільні предки всього сучасного людства, ще не порізнені лінгвоетнічними, можливо, далеко географічними і навіть політичними розрізами і, з огляду на це, закономірно – сповідували віру в одного-єдиного Всевишнього Творця, всупереч усталеній сьогодні гіпотезі про примат магії, тотемізму, політеїзму. Ця альтернативна, ба навіть крамольна думка в науці носить ймення прамонотеїзму в принципі багато в чому співпадає з традиційним Біблійним уявленням. Однією з найпомітніших фігур, що обґрунтовувала концепцію первісного єдинобожжя, монотеїзму був католицький дослідник Вільгельм Шмідт.

Відтак, якщо, віддаючи данину – а заради справедливості в дечім таки слід знімати капелюха і навіть схиляти низесенько голівоньку, – modern science, не брати до уваги поширені міфологізовані і комерціоналізовані – нерідко справді доброякісно – фантастичною літературою історії про самодостатніх з певним від’ємним нюансом богів, напівбогів, наполовину тварин з надприродними можливостями, інопланетних прибульців без амплуа зайд (хоча до цих варіантів розв’язку зав’язки варто, мабуть, підходити не з позиції скептика, а радше а гностика, кому так кортить криво оскалитися, щоб опісля на повен рот позіхнути чи ще через опісля смачно відригнути харчем, виробництва «Матер-Матері» ), можна виснувати, що своєрідною сполучною ланкою між Творцем і людьми тих часів слугували ані рупорами наукового підходу, ні апологетами надприродного не спростовані ритуали. Ритуали тих часів мали б бути справді витонченими, або навпаки простими і замалим безпосередніми. До того фатального моменту, коли – вибачте, пані Сайенс – люди-боги чи боги-нелюди, або боги-надлюди повірили, що Творить не Творець, а Творять –ВОНИ, коли Зло інфікувало людство прадавнє вірусом Знань Істини, а відтінки Єдиного перемішалися без Єдиного в них, Волею Єдиного, (Вавилонська Вежа?) були таки Боги. Заселяли, можливо, (чому б і ні ?) простори не лише матінки нашої Геї, але й інші неозорі системи Всесвіту.