Олена Семеняка: Плодом російсько-української війни має стати військовий союз Інтермаріум

Наші сусіди - це ті країни, які, виходячи з власного історичного досвіду і на відміну від Заходу, не мали жодних ілюзій щодо рф. 

Вони добре знають, що вони можуть бути наступними і що російський імперіалізм завжди намагатиметься відродитися у тій чи іншій формі. 

Для них слова про те, що Україна захищає не лише себе, а й всю Європу, мають цілком буквальний сенс. 

І вже сьогодні Україна є військовим форпостом Інтермаріуму, поки інші члени цього фактичного регіонального альянсу, передусім країни Балтії, Польща, Чехія, тримають на собі економічний фронт і прямо зацікавлені у тому, щоб Україна була сильною, озброєною і розвинутою державою. 

Саме тому плодом російсько-української війни має стати військовий союз Інтермаріум, який назавжди зупинить російський реваншизм, стане ядром нової системи європейської безпеки і центром прийняття вільних від впливів російських лобі геополітичних рішень.

Лаурінас Касчюнас, голова комітету національної безпеки й оборони і парламентської групи "Інтермаріум" Литви, вручає командуванню Третьої Штурмової бригади національний прапор, відомий елемент якого, двораменний Яґелонський хрест, збігається із символом усього Інтермаріуму. 

Нагадаю, на зустрічі литовської делегації з комбригом Андрієм Білецьким та його заступником Максимом Жоріним було обговорено спільні заходи з посилення обороноздатності регіону зараз і в довгостроковій перспективі.

З початком осені - і реалізації наших планів! Розраховую на те, що вже при першій підготовчій зустрічі розбудова Інтермаріуму вийде на новий рівень.

Олена Семеняка: Знакова зустріч з батьком великого українського філософа і геостратега Олександра Маслака

Приємна і знакова зустріч українських і польських друзів Олександра Маслака з його батьком - Олександром Івановичем Маслаком, під час якої ми запланували спільні кроки і формати для продовження спадку цього великого українського філософа і геостратега, що так передчасно загинув у автокатастрофі в 2017 р. разом із чотирма іншими громадськими діячами, повертаючись із конференції у Варшаві на тему солідарної протидії країн Інтермаріуму гібридній агресії Кремля.

Говорили про те, наскільки невипадкова ця "ДТП", адже більше за все рф боїться ось таких архітекторів Інтермаріуму, які працюють на примирення й співпрацю польського та українського народів, а також про абсолютну непотрібність наших конфліктів минулого століття, що виснажили український спротив червоній загрозі (до 100 000 українських військовополонених у польських таборах станом на 1919-20 рр.) напередодні успішного, але не остаточного звільнення Києва від більшовиків об'єднаною армією Петлюри і Пілсудського і мають назавжди відійти в минуле. 

Власне, програма заснованої азовськими ветеранами ГО Intermarium Support Group під моїм керівництвом ніколи й не пропонувала нічого іншого, якими би неоднозначними не були фази сучасних польсько-українських відносин, а намір вивести нашу геополітичну синергію через актуалізацію ідей Олександра я озвучила щонайменше торік і запрошую всіх зацікавлених до його втілення тут і зараз.

Невипадково й те, що, попри належність до різних інтелектуальних традицій, консервативної і ліберальної, наші польські гості реалізують цю саму лінію. Так, однойменну збірку творів Олександра тримає Маріуш Патей, багаторічний учасник наших конференцій, економіст, добре знаний своєю якісною аналітикою та конструктивними ідеями, в т.ч. як подолати нинішню експортну кризу в стосунках України й Польщі. Як він пожартував, "Польща все одно продовжила би поставляти зброю Україні проти рф, навіть якби її очолив сам Степан Бандера".

А Казімєж Вуйціцький, відомий польський історик і публіцист, професор Варшавського університету, подарував присутнім примірники своєї праці "Коротка історія УПА для поляків. Чи примирять нас історики?", на тему конкретних шляхів цього взаєморозуміння і примирення.

Дякуємо Олександру Івановичу за теплий прийом, що так припав до душі нашим гостям ❤️ А також за регулярну підтримку фронту, зокрема, азовських підрозділів.

Глибока подяка й Польщі і польським добровольцям за допомогу українському народу в нашій спільній боротьбі проти російського агресора, плодом якої має стати Міжмор'я.

Олена Семеняка: Про психонавтику Эрнста Юнгера

Ернст Юнґер, ветеран обох світових війн, що в свій ранній період очолював націонал-революційні ветеранські кола, тобто належав до революційної правиці, експериментував із психоделіками (які не є наркотиками в розхожому розумінні) як у ході першої, так і після другої світової, зокрема, отримавши запрошення на спільні досліди від винахідника LSD Альберта Гоффмана. 

Як і Гоффман, що пов'язував своє відкриття з Елевсинськими містеріями, Юнґер відмовлявся від реноме гуру для хіппі і бітників, вважаючи, що вони просто намагаються заповнити пустку на місці зневаженої релігії і моралі в еру пост-Просвітництва й підкреслюючи свій інтерес до трансцендентних сфер і строгий медичний контроль над експериментами. Іншими словами, він по-еволіанськи розглядав ці речовини з позицій шансів на самоініціацію в сучасному світі, що знайшло відображення в численних сюжетах і мотивах його творів про сучасні гностичні спільноти посвячених, спогадах Гоффмана і цій програмній праці 1970 р., що скоро вийде друком у пречудовому видавництві Олексія Жупанського. 

В англійському перекладі німецьке "Rausch" у назві "Annäherungen. Drogen und Rausch", до речі, перекладено не як "сп'яніння", а дещо довільніше за формою, але, може, навіть точніше за змістом - як "altered states", тобто змінені стани. 

Як військовий, Юнґер наполягав на необхідності створення Генерального Штабу психоделічних студій - інакше аналог створять інші з власною метою. Тому мене радує те, що серед колег - науковців, медиків, реабілітологів, гуманітаріїв - з'являється консенсус щодо необхідності брати цей напрямок у свої руки й активно його розвивати. 

Цей загадковий трактат Юнґера, що вплинув на теоретиків постмодернізму Дельоза й Гваттарі, заслуговує на поглиблений коментар уже на рівні назви, де "Наближення" передусім стосується прискорення бажаних метаісторичних змін через психонавтику - термін, теж винайдений Юнґером. Цьому, власне, й присвячене моє дослідження, по слідах якого обов'язково видам монографію.

Видавництво Жупанського

Третя книжка цього літа приєдналася до двох своїх соратниць і вже також у друці.

Ернст ЮНҐЕР. НАБЛИЖЕННЯ. НАРКОТИКИ І СП'ЯНІННЯ

Над виданням працювали:

Переклад з німецької та примітки - Роман ОСАДЧУК

Літературне редагування - Леся ПІШКО

Художня редакторка / верстка - Оксана БАРАТИНСЬКА

-------------------------------------------------------------------------

Ернст Юнґер /Ernst Jünger/ (1895–1998) – німецький письменник, публіцист та ідеолог консервативної революції, брав участь в обох світових війнах. Завдяки раннім художнім і публіцистичним творам вважається предтечею націонал-соціалізму, хоча його пізніші речі, написані після 1933 року, позначені критикою НСДАП. Беручи участь у Першій світовій війні офіцером, Юнґер пише одну зі своїх найвідоміших книжок «У сталевих грозах», в якій осмислює феномен війни, чим здобуває визнання як серед мілітаристів, так і серед пацифістів.

Олена Семеняка: "Срібло Троянди": акція солідарності з білорусами

Сьогодні (15.08.2020), разом зі Срібло Троянди, прийшли сказати на київській акції солідарності з білорусами, що зазнають репресій за свою боротьбу за краще майбутнє, що ми підтримуємо незалежну Білорусь у суверенному Міжмор'ї, і якщо якийсь вибір і стоїть перед Білоруссю, то це між безсуб'єктною буферною зоною між Росією і Заходом, з одного боку, і національним відродженням у синергії з нами, з іншого.

Пострадянська історія Лукашенка, що поховав свою легітимність руками мусорів, акція солідарності з якими зараз проходить у РФ, ніколи й не була конкурентоспроможною. Масові забастовки крупних підприємств, видача ваґнеріанців Росії, а тепер і заклик до Путіна навести конституційний лад у Білорусі стали справжнім підсумком Мінська і його гри в нейтралітет при більш ніж 70%-ій залежності від Газпрому.

Тож наша задача як революціонерів зі стажем сьогодні - допомогти білорусам привести до влади справжню національну еліту і закласти енергетичні й економічні основи під незалежність Білорусі за рахунок її оперативної регіональної інтеграції. На що здатен цей молодий народ, ми вже побачили. Жыве Беларусь! ️

Olena Semenyaka: Welcome to the Heart of Europe!

Although the idea of Intermarium is deeply rooted both in real history and geopolitical reflections of the region's luminaries (Ukrainian Yuriy Lypa, Latvian Peteris Radzins, Polish Josef Pilsudski, and others), in the 20th century the champions of "Middle Europe" (Mitteleuropa, Zwischen-Europa) were the Germans who possessed the political and military might and traditionally referred to their land as "the heart of Europe."

Today, in the no less turbulent 20-s of the 21st century, Eastern and Central Europe take over this mission. And, while a technical infrastructure for the regional integration is being constructed within The Three Seas Initiative, the impulse for the rebirth and the redefinition of Europe ignited in Ukraine which forges its potential in the ongoing war unleased by Russia against this vanguard of national revolution in the region and beyond.

The countries of Eastern and Central Europe, which had been separated from globalization by the iron curtain, have remained a relatively monoethnical region with passionary population and nationalism-friendly policies, as opposed to the multiethnic and quasi-Soviet Russian Federation, not mentioning the West. They preserved both natural ethnocultural identities and the very subject capable of defending them.

Resisting both to the Eastern (Kremlin's) and Western globalist attempts to discredit and marginalize the Ukrainian volunteer movement, we realize that the current historical chance is unique. We welcome those with the strategic vision and efficient public tactics.

The sun of Europe rises in the East!

****

As the convergence of catastrophes unfolds, the fortress of INTERMARIUM, a shaping alliance of Eastern and Central European countries, stands tall, once again proving to be a bulwark both against Russian aggression feeding off neo-Soviet mythology and the shadow of the civil war brought by reckless humanitarian policies of the West.

Intermarium Support Group, established in 2016 by the Leader of National Corps Andriy Biletsky, has already held three international conferences with the participation of the representatives of diplomatic missions, political parties and official structures from all over the region. As of now, National Corps can firmly rely on several parliamentary parties supporting the geopolitical vector of Intermarium. With the support of the US, the infrastructural projects of the Three Seas Initiative create a necessary framework for the regional integration the end goal of which, though, is a new European sovereignty and, nolens volens, a new world order.

In the course of the last three years, coordinator of the Group's activities, international secretary of National Corps Olena Semenyaka attended a number of conferences in the region during which many expressed a wish to maintain a regular cooperation in an intellectual and metapolitical field in order to elaborate and promote the prehistory, the idea and the mission of Intermarium today.

Intermarium-2020 is coming. Join us!

https://www.patreon.com/intermariumsupportgroup

Олена Семеняка: Коронавірус: конвергенція катастроф і урок…Рихарда Ваґнера

Коронавірус змушує замислюватися про цілий спектр питань від найконкретніших до найабстрактніших: від гігієнічних масок до макроекономічного аналізу, від дистанції у чергах магазину до віртуалізації культури, економіки й сфери розваг, від «коронавірусу в голові» чергового нардепа до майбутнього людської цивілізації.

Його вже охрестили «вірусом глобалізації», тобто де-факто симптомом хворої планети і, залежно від рівня апокаліптичних настроїв, першою чи останньою ланкою у «конвергенції (збігу і взаємопідсиленні) катастроф», яку передрікали світу автори на зразок Гійома Фая.

Справді, чого варті виступи місцевих жителів китайських «чайнатаунів» (кварталів) проти припинення сполучень із Китаєм після появи перших інфікованих в Італії або хештеґ # JeNeSuisPasUnVirus (# яневірус), розтиражований мас-медіа на знак протесту проти «расизму» й «ксенофобії» урядових перевірок іноземців, передусім китайців, на COVID-19. Тепер такі статті чомусь не видно. Інший приклад – відомий гірськолижний курорт Ішгль у Тиролі, Австрія. Уже 5 березня Ісландія попередила австрійський уряд про позитивний тест на коронавірус, діагностований у лижників, що повернулися звідти. 7 березня ті самі результати отримала Норвегія, потім Німеччина. Тим не менше, тільки 10 березня Австрія закрила зону ризику, зокрема, бар, звідки, як виявилося, вірусом заразилися сотні туристів, потім поширивши його по всій Європі. Причому 8 числа авіалінії ще працювали без обмежень, а весь Тироль пішов на карантин аж 18 березня. Тобто, говорячи про вірус глобалізації, не забуваймо про невіддільний вірус надприбутків.

Учорашній (22 березня) землетрус у Загребі магнітудою 5.3 бали за шкалою Рихтера, який призвів до смерті і серйозних руйнувань, у тому числі шпилю Загребського кафедрального собору, хорвати точно сприйняли як лиховісний знак і нагромадження цих катастроф на практиці. Важко не згадати думки пізнього Ернста Юнґера про «титанічне», «антеївське» занепокоєння Землі, що проявляється у все більшій кількості землетрусів, генній, статевій, ядерній інженерії, зникненні видів рослин, тварин, норми біологічного батьківства і все активнішому біополітичному втручанні у, здавалося б, незмінні образи творіння.

Як українка, я не можу оминути локальної специфіки коронавірусного виклику, яку коротко можна описати як ерзац-карантин – власне, черговий «ерзац» у всіх починаннях чинної влади. Якщо й не в плані напівзаходів, які усе-таки тяжіють до повноцінного надзвичайного стану, зупинки руху транспорту і заборони покидати домівки без потреби, то в плані абсолютної відсутності дорожньої карти попередження проблем і компенсації збитків, зумовлених таким ерзац-карантином. Схожа ситуація уже постала перед світом з початком екологічної істерії колективної Ґрети Тунберґ, яка, керуючись благими намірами, профанізує проблему і створює карикатуру на її вирішення, наскільки смішну, настільки же і небезпечну. Символом дій «команди професіоналів» можна вважати автотури священиків МП з кадилом і хоругвами вулицями Черкас, що таким чином «освячують» і, за сумісництвом, напевно, «дезінфікують» місто і громадян.

Inaugural HOMELAND seminar took place in Kyiv

Dec. 13, 2019, timed to the approaching winter solstice, the HOMELAND seminar was launched in Kyiv. Announcement - Welcome to the HOMELAND SEMINAR

Held at the revolutionary Cossack House, which served as the first training and mobilization center for the Ukrainian volunteers fighting the Kremlin's armed aggression in the East, it has become a true laboratory of the European archeofuturism discussed on multiple occasions by Ukrainian nationalists of a new generation.

In her opening remarks on metahistory, Olena Semenyaka explained the concept of the seminar as the platform for the Indo-European, mythological, traditionalist, etc. studies, as well as field expeditions within the sacred geography research. She linked the discovery of a big part of the Proto-Indo-European homeland in the southern teritorries of modern Ukraine to the metahistorical perspective of Ernst Jünger in his book "At the Wall of Time," as well as drew attention to his influence on the Italian school of geophilosophy and the Antaios journal co-edited by Mircea Eliade.

Eugene Vriadnyk disclosed the archeofuturist response to the collapse of modern ideologies, social relations and state institutions, as well as the growing barbarization of mankind, in the Ukrainian post-revolutionary conext, the role of the volunteer movement in particular.

Sergiy Zayikovsky, who actively translates to Ukrainian European New Right authors, presented a Ukrainian translation of Georges Dumézil's classic book, "Mitra-Varuna." On the eve of the rebirth associated with the winter solstice, he called to draw inspiration from the cosmic function of Varuna, among others, representing "creative chaos."

Ivan Mikheev, Russian political emigrant and publicist, who currently prepares an English edition of Dobroslav's works, familiarized the audience with a unique life path and original ideas of this Russian volkhv who went through Soviet GULags and whose books on Heathenism were put on the list of extremist literature by Putin's regime.

Surprise lecture on the ecological revolution of Pentti Linkola by one of the scheduled speakers who could not make it to Kyiv will be uploaded online in a week.

Apart from the guests from Europe and beyond, the seminar was attended by Ukrainian archeologists who research the origins of the Slavs and the Gothic legacy in Ukraine.

Expect more highlights soon, as well as the continuation of the seminar in the year to come!

@ Козацький Дім

Срібло Троянди

Срібло Троянди – це революційний рух, що єднає та організовує пасіонарних жінок України, які усвідомлюють себе частиною європейської ідентичності та цивілізаційного простору. Спільнота займається популяризацією традиційного погляду на жінку, згідно якого вона є мудрою, сильною та активною особистістю.

Ми тяжіємо до відродження й актуалізації одвічних міфологічних сюжетів та архетипів, а наш погляд спрямовано в бік військових звитяг і вічної істини прекрасної Афіни Паллади та відчайдушної любові, відданого материнства й невідступної вірності ніжної Пенелопи. І поки світ ополчився на нашу матір Красу, повстаючи проти нього, промовляємо:

Жінка – є! 

Наш бунт – це прийняття онтологічного виклику і боротьба з фундаментальною несправедливістю сьогодення. Наша свобода міряється лише надматеріальними категоріями, а не можливістю зробити аборт, оголити власне тіло привселюдно чи наявністю найвищої споживацької спроможності. Абсолютна жінка має стати пліч-о-пліч з абсолютним чоловіком в авангарді метафізичної війни за Правду.

Наш сторінка присвячена дослідженням метафізики статі, архетипам жіночності, жіноцтву в Україні та світі сьогодні, делегітимації фіктивної феміністичної риторики окремими прихильниками ідей лібералізму, пошуку шляхів альтернативної емансипації. Тут ви знайдете:

– Анонси тематичних лекцій, семінарів, круглих столів, дискусій, кінопоказів, рідінг-груп;

– Авторські тексти, переклади, добірки літератури, подкасти, аудіо- та відеоматеріали;

– Новини, анонси та звіти наших акцій.

Підписка в телеграмі: @sriblotroyandy
Підписка в інстаграмі: @sriblo.troyandy

https://www.facebook.com/sriblo.troyandy

Интервью с Глебом Бутузововым

Предлагаем вашему вниманию содержательное интервью с Глебом Бутузововым, который рассказал о том, что привело его на путь герметизма и алхимии, с облегчением констатировал конец времён, когда любой талант из Украины рано или поздно сталкивался с добрыми советами в духе "Езжай в Москву", поведал о своих незаурядных профессиональных навыках, среди прочего, мотивах обращения к Египту, обсудил ошибку современных традиционалистов, усугубивших недоверие академических институций к своему предмету нежеланием, и неспособностью, вводить его в контексты современности, усмотрел причину отвержения многими "генонистами" Эволы в более высоком уровне требований к жизненной практике "эволаиста", поделился своими творческими планами, в частности, на воссоздание реальной атмосферы, в которой происходило становление того, что принято считать "ортодоксальной" школой интегрального традиционализма.

От себя могу добавить, что обычно мы имеем дело либо с герметичными в совершенно ином смысле учёными или "корифеями", либо с увлекательными, но откровенно пустыми персонажами, чья нарциссичная болтовня не прибавляет ровным счётом ничего, здесь же колоссальный объем знаний соседствует с открытостью желающего ими поделиться, а не прибить своим "авторитетом" или "тайными умениями", теоретика и практика. Короче, наслаждайтесь )

(с) Елена Семеняка

Гліб Бутузов – український дослідник алхімії та герметизму. Автор таких праць як «Алхімія і традиція» і «Підношення Гермесу», перекладач творів «Ієрогліфічних Фігур» і «Таємних фігур Розенкрейцерів» Ніколи Фламеля, «Ієрогліфічної Монади» Джона Ді, «Ключа» Якоба Бьоме, «Філософського Дерева» Карла Ґюстава Юнга, «Герметичної традиції» Юліуса Еволи та багатьох інших. Нині проживає в Канаді.

«Будущее сегодня» и Первая Всеукраинская монархическая конференция

Экспертно-аналитический клуб «Будущее Сегодня» активно и плодотворно сотрудничает со многими политическими силами и объединениями, в том  числе и зарубежными. Недавно состоялась Первая Всеукраинская монархическая конференция, в которой «Будущее Сегодня» приняло своё  участие.

5 мая 2012 года состоялось долгожданное знаковое событие — Первая Всеукраинская монархическая конференция. В мероприятии приняли  участие общественные и политические деятели, ученые, деятели искусства и консервативно настроенная молодежь. Без преувеличения можно  утверждать, что был представлен весь спектр современного украинского общества.

В начале со словами приветствия выступил координатор Украинского Традиционалистского Клуба, писатель, политолог Андрей Волошин, который  председательствовал на конференции. После короткой, но содержательной речи он предоставил слово гостю из Франции, Франку Абеду.

Франк Абед — известный исследователь и пропагандист французской монархии. Кроме того, он активный общественный деятель и идеолог  современного роялизма. «Роялизм против мондиализма» — так была сформулирована тема его доклада. В ней он раскрыл основные закулисные  силы, стоящие за глобализационными процессами, рассказал о катастрофических последствиях республиканского господства для Франции и  Европы. По мнению мсье Абеда, только реставрация традиционной монархической формы правления способна бросить полноценный вызов  разрушительным процессам.

Сергій Чаплигін: Конференція: «Перспективи Християнської Революції: Український контекст»

 18-19 лютого в Києві відбулася конференція «Перспективи Християнської Революції: Український контекст». Метою конференції було визначити стратегічні перспективи й актуалізувати тактичні дії християн в умовах постколоніального суспільства.
Участь у конференції взяли священики, богослови, викладачі провідних вузів країни, волонтери, активісти християнських братств.

Захід почався молитвою до Святого Духа «Царю Небесний».

Відкрив конференцію Дмитро Корчинський, який у своєму виступі зазначив, що Церква мала різні історичні періоди, і кожний давав їй щось важливе.

І сьогодні найпершою проблемою Православ‘я є абсорбція уроків ХХ століття: «Образ праведника, який стійко виносить удари долі, не піддається спокусам й допомагає ближнім, не те щоб застарів (він ніколи не застаріє), але вже є недостатнім. Нам знову потрібен праведник, ціла Церква праведників, яка нападає на сатану. Такі бували в минулому, а нині вони потрібні більше, ніж коли б те не було. Церква не може більше сидіти й чекати, коли прийдуть чергові більшовики, салафіти чи політкоректні сатаністи, аби остаточно знищити її чи замінити віртуальною імітацією. Її місце або при кермі, або в тюрмі. Або в підпіллі, або над владою».

 

У своєму виступі Віктор Циганов (кандидат філософських наук, професор Національної академії внутрішніх справ) торкнувся питання взаємодії християн у сучасному світі та їх об’єднання на основі солідарності.

   Ecclesia contra corporatia – такою була назва доповіді отця Олега Гірника. «Не війни, а саме революції супроводжуватимуть нас у майбутньому. Ми є свідками цього «майбутнього» і маємо вже достатньо підстав, аби назвати ХХІ століття – «століттям революцій».
Корпорації (як «відстроченню вічності») ніщо так не загрожує, як повернення Євхаристії – Екклезії, «відродження її, як Таїнства Церви, а не лише як «одного із середників освячення».
Шлях «християнської революції» як альтернативної політики, орієнтованої на символічну ефективність Пасхального таїнства стане неминучим».

 Людмила Филипович (доктор філософських наук, професор Інституту філософії ім. Г. Сковороди НАН України) підняла питання щодо «розмитості» самовизначення Християнина. «Ми провели соціологічне дослідження. На сьогодні в Україні людей, які живуть за християнськими принципами – 2,5 %. І об’єкт нашого дослідження, Християнство, зникає. Але я хочу, аби мої онуки були Християнами».

  «Fides habet onus (Віра зобов’язує)» мала назву доповідь Сергія Чаплигіна, який підняв питання екклезіології, канонічного права та історії братського руху в Україні ХVI-XVIII століть. Зокрема він сказав: «Віра має не тільки зберігатися незмінною, а й розумітися. Вона повинна давати відповіді на нові питання, що виникають за нових життєвих ситуацій та випробувань. І для цього нам потрібно визначити наболілі проблеми сьогодення та дати на них відповідь згідно до вимог Єдиної Істини Христового Євангелія».

 Андрій Волошин (магістр політології, Голова Українського Традиціоналістичного Клубу). У своїй доповіді сказав, що «ХХІ сторіччя стане свідком викликів, які космополітична західна буржуазна ідеологія вважала похованими: боротьба самобутніх форм, релігій та традицій; геополітичні конфлікти; етнічне питання, підняте на світовий рівень і боротьба за рідкісні ресурси. Тому майбутнє має знову звернутися до цінностей предків, але не в архаїчному розумінні минулого, а в технологічно-комп’ютеризованому майбутті».

Валентин Гайдай (аспірант НПУ ім. Драгоманова) підняв питання про створення Єдиної Української Помісної Церкви і запропонував свій варіант об’єднання різних гілок Українського Православ’я.

 отець Сергій Яровий розповів присутнім на конференції про свій досвід боротьби проти псевдо-цінностей, що систематично нав’язуються в Україні. Він також закликав присутніх в своїй діяльності керуватися Святим Письмом та досвідом Отців Церкви.

Анатолій Денисенко (магістр теології) розповів присутнім про досвід «Теології Визволення», суть якої полягає в поєднані християнської теології та етики через: виявлення соціального конфлікту, як зла та обов’язкової участі в боротьбі за соціальні зміни.

 «Революція (за висловом Гуго фон Гофмансталя) має бути консервативною за змістом і революційною за формою» сказала Олена Семеняка (магістр філософії). «Ми маємо солідаризуватися з 11 тезою Маркса про Фейєрбаха, згідно якою завдання полягає в тому, щоб не пояснювати, а змінювати світ.»

В доповідях, співдоповідях та обговоренні взяли також інші учасники конференції.
На закінченні, конференція прийняла Настанови щодо актуальних питань.
Було вирішено провести наступну конференцію в травні цього року.

Почему Интермариум?: интервью с Еленой Семенякой, международным секретарем Национального Корпуса (Украина)

Пропонуємо Вашій увазі інтерв’ю з Оленою Семенякою, міжнародним секретарем Національного Корпусу й керівником проекту «Блок міжнародних відносин» партії. Коло питань, піднятих в інтерв’ю, виходять за межі власне української проблематики, значною мірою обертаючись навколо Інтермаріуму як геополітичної й культурно-цивілізаційної альтернативи не лише мультикультурному ЄС, а передусім неоєвразійській РФ. Спілкувався Алексей Рейнс.

Олена или Елена? В сети пишут по-разному.

Даже Алёна, как недавно прозвучало мое имя на федеральном канале Россия 24 в феерическом выпуске передачи К. Семина о международной деятельности Нацкорпуса, почему-то названного «подразделением батальона Азов»; впрочем, содержание таких программ, думаю, осуждать бессмысленно. На современном языке международного общения, английском, пишу Olena Semenyaka, подчеркивая свое украинское происхождение, но в личном общении отзываюсь на все три вариации моего имени на славянских просторах (Олена, Елена, Алёна).

Некоторые заграничные контакты, далекие от «русского мира» и путинизма, предпочитают вариант Elena, например, английский теоретик национал-анархизма, неофолк-музыкант, эссеист и владелец Black Front Press Трой Саутгейт, немцам и скандинавам близка Helena, но в целом «бренд» Olena Semenyaka уверенно лидирует, особенно после Майдана. До такой степени, что многие русскоязычные называют меня «Олэна», то есть имя превращается в позывной.

Частично путаницу создала я сама, связывая сферу интересов с тем или иным именем. Например, чтобы у человека, следящего за деятельностью Olena Semenyaka, Интермариум и Панъевропа не смешивались в одну кучу с Black Metal, сакральной географией и мифологией, публикации на эту тему я подписываю именем Helena.

Можно было бы обойтись без этих эгоцентрических подробностей, но в свете моей международной деятельности важно подчеркнуть ее панъевропейский контекст, то есть то, что это обилие имен никак не свести к русско-украинскому языковому вопросу и тому или иному штампу на идентичности. Хотя при желании можно было бы раздуть из этого очередную подозрительную историю, так как в роду у меня действительно была русская / русскоязычная бабушка Елена, в честь которой меня и назвали. В отличие от некоторых западноукраинских коллег, чьи деды не просто были антисоветскими партизанами, но и приняли смерть от рук НКВДистов, у меня в роду с преемственностью поколений, в идеале занятых единой освободительной борьбой, не все так однозначно.

Конференція «Інтервенція Росії в Чорному та Азовському морях: як запобігти російській морській агресії проти України»

28 листопада 2018 р., у прес-центрі Генеральної дирекції з обслуговування іноземних представництв (GDIP Media Center) відбулася змістовна й високопрофесійна конференція «Інтервенція Росії в Чорному та Азовському морях: як запобігти російській морській агресії проти України». Анонсована до ескалації подій у Азовському морі, вона стала майданчиком не тільки для пошуку шляхів виходу з кризи, а й протидії дезінформації українського суспільства та міжнародної спільноти, що відбувається в тому числі й з вини МЗС України.

В заході взяли участь наступні посадовці й заслужені діячі України: Григорій Перепелиця – український політолог, конфліктолог-міжнародник, директор Інституту зовнішньополітичних досліджень, який модерував і, власне, організував цю конференцію; Леонід Осаволюк, директор департаменту, посол з особливих доручень МЗС України (2008 – 2017р.), Надзвичайний і Повноважний Посол України; Володимир Огризко – міністр закордонних справ України з грудня 2007 до березня 2009, Надзвичайний і Повноважний Посол України; Володимир Василенко — український правознавець-міжнародник, доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України, Надзвичайний і Повноважний Посол України; Андрій Клименко — голова спостережної ради Фонду “Майдан закордонних справ”, експерт з питань Криму, головний редактор сайту Вlackseanews, та Сергій Гайдук, віце-адмірал, командувач Військово-Морських сил України з 2014 по 2016 рр.

Учасники конференції обговорили не тільки важливість введення повноцінного військового стану, коментуючи рішення президента як половинчасте та запізніле, а й довели шляхом детального аналізу міжнародних правових документів та угод між Україною та РФ, що Росія, всупереч розтиражованій за кордоном заяві заступника міністра закордонних справ України з питань європейської інтеграції Олени Зеркаль, яка по суті повторила слова міністра МЗС РФ Сергія Лаврова, абсолютно не мала права затримувати українські кораблі. Більше того, це перший із часів другої світової випадок несанкціонованого захоплення офіційними збройними силами однієї держави військових кораблів іншої.

Читайте далі: http://intermariumnc.org/?p=738

Анна Клокун: Націоналісти за Інтермаріум

13 жовтня 2018 р. у Києві відбулась ІІІ міжнародна конференція проекту Інтермаріум за участю представників Національного Корпусу. На заході були присутні делегати з Хорватії, України, Польщі, Литви та інших країн. Були обговорені багато питань реальної перспективи взаємної інтеграції як на рівні держав, так і на рівні окремих проектів в економічній, безпековій, культурній та інших сферах.

Першим виступив у рамках безпекової секції з доповіддю бригадний генерал Хорватських Збройних сил, реформатор армії Хорватії та один із командирів операції «Буря» – Бруно Зоріца, що розповів про стан справ хорватсько-української оборонної співпраці, поділився досвідом щодо покращення обороноздатності держави та відкрив горизонт перспектив, який розкриває інтеграція адріатично-балто-чорноморського військових потужностей.

Наступними спікером став начальник Військової школи командирів ім. полковника Євгена Коновальця Кирило Беркаль (друг «Кірт»), котрий розкрив принципи ефективної модернізації військової освіти на прикладі очолюваної ним Військової школи.

Перспективи підготовки військового резерву в молодіжних мілітарних організаціях та переосмислення важливості подібних утворень у рамках оборонного комплексу сучасної держави розкрив професор університету ім. Марії Склодовської-Кюрі, віце-президент Асоціації «Академічний Легіон» Даміан Дуда.

Далі слово взяв доктор гуманітарних наук Єжи Таргальський з Центру Східноєвропейських студій Варшавського університету, який розставив наголоси щодо розбудови системи регіональної безпеки в Східній Європі та виняткової важливості підвищення обороноздатності Польщі, Румунії та України, як держав, безпека яких є під прямою загрозою через військову агресію Російської Федерації.

Наступний доповідач, Даріуш Матерняк, докторант центру досліджень «Польща-Україна», у своєму виступі посилається на власну книгу «LITPOLUKRBRIG: United for Peace». Автор зробив екскурс в історію військової співпраці Литви, Польщі та України, продемонструвавши успішні кампанії, стратегічні переваги такого союзу та важливість об’єднання зусиль трьох держав у цій сфері, початок яким поклала зведена бригада LITPOLUKRBRIG.

Зрештою, в секції регіональної безпеки пролунала доповідь аспіранта кафедри українознавства в Ягелонському університеті Міхала Марека. Доповідь не лише констатувала успіхи в модернізації озброєнь з боку України та Польщі, але й була звернена у майбутнє: якою може бути подальша співпраця в оборонній промисловості. Загалом, успіхи у виробництві, що відбулися в останні роки, зміцнили обороноздатність і становлять гарантію безпеки та ненападу з боку агресора.

Секцію цивільного співробітництва відкрив кандидат історичних наук Олександр Алфьоров доповіддю, присвяченою політиці пам’яті в країнах Балто-Чорноморського регіону. Культурний простір і ціннісні орієнтації забезпечують цілісність наших держав не менш як зброя, адже це непорушний невидимий щит цивілізаційного вибору націй країн адріатично-балто-чорноморського союзу.

Продовжуючи тему історичної пам’яті, наступний спікер – представник організації «LDK palikuonys» Кестутіс Маркевічус – розповів про практичні втілення проекту, націленого на політику пам’яті – литовсько-українське співробітництво у рамках проекту «Пам’ять Нації». Нещодавно литовські волонтери подарували понад 2000 дубів для висадки на острові Хортиця, що символізувало дружбу з українським народом і глибоке коріння міжнаціональної взаємодії в історії.

Безперечно, неможливо говорити про будь-який союз держав без розбудови економічного фундаменту такого співробітництва. Саме тому директор Інституту ім. Романа Рибарського Маріуш Патей виступив із доповіддю, присвяченою фінансовій інфраструктурі Міжмор’я, в якій згадав історичні прецеденти успішних економічних кампаній між країнами адріатично-балто-чорноморського регіону. Під час виступу доповідач також розглянув багато існуючих проектів та ініціатив щодо економічного співробітництва в осяжному майбутньому. Винятково цікавими виявилися ідеї щодо розбудови Банку Міжмор’я, Фонду Міжмор’я та Фонду Солідарності, націлених на фінансування перспективних стартапів.

Завершуючи секцію цивільного співробітництва, виступили представники від ГО «Юнацький Корпус», Дмитро Дорошенко і Дмитро Майоров, презентувавши напрацювання зі спортивно-патріотичного виховання дітей у таборі «Азовець» і міжнародному таборі «Нащадки вільних». Позаяк, належне виховання підростаючого покоління було й лишається чільним пріоритетом для сталого розвитку держави.

Насамкінець варто віддати належне модератору – Олені Семеняці – яка вміло підсумовувала виступи доповідачів, вступала в цікаві дискусії та, що головне, концептуально оформила та організувала цей захід.

Третя конференція Intermarium Support Group засвідчила зрілу фазу розвитку ініціативи лідера Партія «Національний Корпус» Андрія Білецького. Цього року делегати хорватських, польських, українських, литовських громадських і державних програм виступили з конкретними проектами регіональної співпраці в оборонній, економічній та культурній сферах.

Представники союзних партій Арсеній Білодуб (ПРАВИЙ СЕКТОР) та Руслан Андрійко (ВО «Свобода»), як підписанти Національного Маніфесту, одним із пунктів якого є розбудова геополітичного союзу «Інтермаріум», також завітали на захід.

Адже проект Міжмор’я має не тільки національне значення як оборонний союз і стратегія інноваційного прориву для України, цікавість до якої об’єднує широкі українські громадсько-політичні кола (чому лише громадські — окрема тема для розмови, до якої ми ще повернемось). Адріатично-Балто-Чорноморський Інтермаріум обіцяє відновлення системи безпеки для Європи й Заходу в цілому як той острів нереалізовних політичних можливостей, які відповідають вимогам нашого історичного часу. Саме тому виступи спікерів уважно слухали не тільки українці, а й гості зі Штатів, Норвегії, Німеччини, Італії, Франції, Шотландії та інших країн західного світу, які з надією спостерігають за новим світанком на Сході Європи.

Очікуйте на детальніші конференційні звіти та матеріали!

Серце Європи б’ється на Сході!

Інтермаріум — реальна геополітична альтернатива Євросоюзу для держав Балто-Чорноморського регіону, що передбачає незалежність від зовнішніх впливів, посилення держав-учасниць та дієве протистояння нестихаючій російській агресії.