Андрей Шуман: О роли христианства в том, что Европа погрузилась в "тёмное средневековье" с очень низким уровнем жизни

О роли христианства в том, что Европа погрузилась в "тёмное средневековье" с очень низким уровнем жизни. Это, кстати, привело к тому, что средний рост европейца заметно стал меньше, сократилась продолжительность жизни. Почти все хозяйство было натуральным с дефицитом товаров первой необходимости.

Средиземноморье было отлично интегрировано в мировую экономику где-то до V в.н.э. А культурно-религиозно-правовым фундаментом для торговых сетей служил эллинизм, крайне веротерпимый и мультикультурный. Эллинизм давал стандарты торгового права, в частности монеты чеканили по стандартам греческих драхм и в Южной, и в Центральной Азии. Греческий язык был языком торговли вплоть до Кашмира. 

Религиозная реформа Константина Великого с принятием христианства как обязательной религии, в последующем - единственно разрешённой, фактически запретило эллинизм. Тот эллинизм, который был понятен торговцам вплоть до Таримской впадины. 

И археологически мы хорошо видим, как эллинизм стремительно исчезает из Центральной и Южной Азии после 400 г.н.э. Оно и понятно. Не стало метрополии. Эллинизма не стало в самой Европе.

Хотя по торговым сетям было много христианских общин, но они были в основном несторианские ("еретические") и с ними, как проклятыми еретиками, которым гореть в аду, Византия не могла иметь масштабные контакты.

В общем оказалось, что в Азии для христиан нет никакой культурно-правовой базы, облегчающей торговые контакты.

Византия свернула азиатский вектор внешней политики и сконцентрировалась на пути из "варяг в греки", а также европейском векторе.

А торговых мощностей в этих условиях не хватило. И Европа погрузилась в нищее средневековье. 

Конец европейскому нишенству положили мусульмане. Именно им удалось отформатировать мировую торговлю вплоть до Явы. Крохи этого стали перепадать европейцам. Пока итальянские города-государства не сумели выстроить успешные торговые империи.

Андрей Шуман: Жизненный цикл культуры греко-будистов

У Льва Гумилева была хорошая идея, что этнос как культурное целое имеет жизненный цикл: рождается, зреет, умирает. Хотя Гумилев был литератором, а не историком

Понятие этнос мне не нравится, но я бы использовал понятие культура и её жизненный цикл. И вот, жизненный цикл культуры греко-будистов я бы описал такой картой. Забавно, что мы наблюдаем здесь именно цикл. Старт из Анатолии и завершение в Египте.

Начинается с похода Александра Македонского. 

Греки обосновываются в Бактрии и Пенджабе. Там создают культуру греко-буддизма. 

Затем они продвигаются вглубь Пакистана и Индии. 

Династия индо-греков растворяется в династиях индо-скифов, которые продолжают стандарты эллинизации. 

Индо-скифы расширяют свое правление ещё далее на юг. В Синде и Гуджарате они становятся влиятельный династией западных кшатрапов, которая налаживает гигантский товарооборот и культурные контакты с Египтом.

Круг замкнулся... причём это было постоянное движение вперёд, в 700 лет. А вышел цикл. Жизненный, который закончился смертью.

Андрей Сошников: Утворення та розпад держави Олександра Македонського

Підготовка до походу на Схід

Підкоривши Грецію, цар Філіп II став готуватися до походу на Персію. Персія була величезною державою, та її послаблювала боротьба, яку вели за незалежність підкорені персами народи. Македоняни та греки сподівалися захопити там родючі землі та рабів, заволодіти казковими багатствами перських царів. Для збіднілих греків служба у війську Філіпа II була єдиним засобом прогодувати себе.

Проте здійснити похід на Схід Філіпу II не вдалося. Незабаром після перемоги при Херонеї відбулось свято з нагоди весілля царської дочки. Філіп II, оточений македонською знаттю, йшов у театр. Раптом один із придворних завдав йому удару кинджалом у спину. Варта зарубала вбивцю, і розкрити причину злочину не вдалося. Серед загального сум’яття та шуму македоняни прямо у театрі проголосили своїм царем двадцятирічного сина Філіпа II – Олександра. Це була енергійна, смілива, але жорстока і запальна людина. Олександр з дитинства любив військові ігри, мріяв про подвиги, славу, вважав своїм предком Ахілла. Він відрізнявся блискучими здібностями та здобув чудову освіту; його учителем був Арістотель.

Олександр звинуватив персів у тому, що вони підкупили вбивцю його батька. Він закликав македонян помститися за смерть Філіпа II, а греків – за спалені колись перським царем Ксерксом Афіни та зруйновані ним грецькі храми.

Завоювання Східного Середземномор’я

Олександр Македонський закінчив підготовку до походу, розпочату його батьком. У 334 році до н. е. греко-македонське військо на чолі з Олександром Македонським переправилося через протоку Геллеспонт і вторглося в Малу Азію.

Перша битва сталася на березі річки Гранік. Македонський цар завжди був попереду своїх воїнів. У розпал бою на Олександра кинувся перський воєначальник. Він завдав йому удару шаблею, зрубавши гребінь шолома, –  вістря шаблі торкнулося волосся царя. Перс знову заніс шаблю, але тут наспів друг Олександра Кліт, який пронизав перса списом. У запеклій битві македоняни перемогли.

Ця перемога віддала до рук Олександра Малу Азію. Майже всі області підкорилися йому без бою: всюди влада персів була ненависною.

У місті Гордії Олександру показали старовинний візок. На її дишлі був заплутаний вузол. Говорили, що той, хто його розв’яже, буде володарем Азії. Багато хто намагався, але не зміг його розв’язати. Спробував і Олександр, але також невдало. Тоді він розрубав вузол мечем. Звідси йде вислів «розрубати гордієв вузол» – це означає рішуче покінчити з якимось заплутаним питанням.

Перський цар Дарій III досі ще не розумів, яка страшна загроза нависла над його царством. Він вважав Олександра юнаком, якого треба провчити. З великим військом Дарій III рушив назустріч Олександру. Обидва війська зустрілися у північно-східному кутку Середземномор’я, неподалік морського берега, у битві при місті Іссі. Дарій III не послухався воєначальників, які радили почекати, поки ворог не вийде з гірської ущелини. Він наказав увійти до тіснин, незручних для кінноти, але вигідних для дій нечисленних сил ворога. Олександр не дав оточити своє військо і виявив себе блискучим полководцем. Перси почали тікати. Дарій III поскакав, покинувши військо, матір, дружину та дочок.

Едуард Юрченко: 15 грудня - день, коли рашисти-більшовики розпочали етноцид українських еллінів

15 грудня 1937 року більшовицька влада розпочала так звану "грецьку операцію НКВС". Вона увійшла в історію, як найжорстокіша з так званих "національних операцій". 

Оцінки кількості жертв досі коливаються в межах 8 -10 тисяч. Величезна кількість для відносно невеликої спільноти.

Майже всіх їх було вбито. Серед загиблих було непропорційно багато освічених та успішних людей. Народ намагались позбавити лідерів...

Більшовики не приховували своїх планів, адже крім фізичних репресії були розгорнути репресалії проти національно-культурної автономії та елінської ідентичності.

Репресії породили хвилю еміграції і принаймні біля 10000 греків втратили батьківщину. Фактично, по сукупності факторів, ми можемо казати про масштабний геноцид понтійських греків з боку більшовиків. 

Для України ця трагедія має особливе значення. 

Подавляючу більшість жертв склали представники понтійських греків. Прямі нащадки грецької спільноти, яка існувала навколо Чорного моря з доби античності. Останні уламки колись багаточисельної спільноти, які були переселені з Криму на узбережжя Азова в 1778 році.

В 20 сторіччі вони зазнали подвійного геноциду з боку турецьких шовіністів та більшовикив. Антиелінський терор, який розпочався в 1937 році мав на меті знищити останніх з них.

На щастя, наші співвітчизники вистояли і зберегли свою ідентичність. На даний момент Україна є єдиною країною, де понтійські греки лишились на рідній землі. Іншої батьківщини в них немає. Греція хоча і стала прихистком  для більшості з них, але може вважатись рідною землею як часта колись великого Елінського світу. Приблизно так, як Туреччина для кримських татар.

Таким чином, ми можемо бачити, що мова йде про корінний народ України, якій було піддано жорстокому геноциду і який досі чекає на визнання цього факту з боку цивілізованого світу. 

Символічно, що саме в цей день, 2018 р., відбулось відродження незалежної української церкви, яке було б неможливим без підтримки саме помісних церков еллінської православної традиції. 

Ми жили разом на нашій землі зі скіфських часів і разом пережили не одну катастрофу. Чого варті хоча б трагедії монгольської та османської навали або жахи більшовицького поневолення.

Впевнен, що скільки б не замовчувалась і не відкидалась память про спільну трагедію наших народів, правда все одно переможе.

Нехай Господь упокоїть невинно убієних та благословить братні православні народи на боротьбу за справедливість!

Греко-персидский стиль

Limestone Cypriot statue from the Achaemenid era, showing a characteristic amalgam of Hellenic and Persian artistic styles. Late 6th/early 5th century BCE