"Если государство или «нация» стремится затачивать людей и их мозги «под себя», под собственные узкие интересы... такое государство обречено. В ближайшем или более отдаленном будущем… Воспитание послушных и идеологически «безупречных» индивидов -это, по сути, изготовление рабов, которые работают для ДРУГИХ и ради целей, которые поставили им ДРУГИЕ. Их готовят выполнять приказы, а не жить полноценной и свободной жизнью. Такие индивиды не обладают суверенностью и автономией. Они подчинены безликой системе".
Зрозуміло, що можна "еволюціонувати" від консерватизму до анархізму, радикального ліберального індивідуалізму тощо. Але при цьому все ж варто триматися фактів і логіки. Держави, які виховують громадян "під себе", не зникають унаслідок самого цього виховання. Навпаки, це виховання є однією з вимог внутрішньої згуртованості модерної держави та її здатності протистояти викликам ззовні. Ба більше, розширення державного виховання (передусім, за допомогою школи) фактично було одним із вимірів становлення модерної держави (і, як знаємо, утверджуючись, держави не зникали внаслідок цього утвердження).
З консервативної точки зору можна і варто "оплакувати" згадане розширення чи будь-які інші етатистські тенденції і, тверезо розуміючи, що радикальний поворот назад неможливий, принаймні відстоювати засаду субсидіарності. Проте і до появи модерної держави індивіди не відзначалися "суверенностью и автономией" в сенсі свободи від норм і принципів, якими керувалася спільнота, до якої вони належали. Також у тій чи іншій формі політичне мислення і Античності, і Середньовіччя пронизує гадка про те, що спільне благо вище за індивідуальні інтереси, і свідоме підпорядкування цьому благові є ознакою шляхетності особистості.
Інакше кажучи, з появою модерної держави процес виховання/формування необхідних з політичної точки зору якостей індивіда став менш органічним і більш централізованим. Сама ж необхідність певних спільних переконань і механізмів, які ці переконання транслюють, є очевидною константою.
Якби Баумейстер чітко звинуватив Україну, що це вона виховує індивідів "под себя" (цього нам якраз бракує, але навряд чи його аудиторія цим переймається), він просто виступив би в ролі пропагандиста, яка вже стала доволі звичною для нього. А так, якщо не читати між рядків і не брати до уваги, чим Баумейстер займався впродовж останніх років, можна подумати, що тексти для цього блогера пише якийсь студент першого-другого курс