* ПРИКАРПАТСЬКИЙ ІНСТИТУТ ЕТНОСОЦІАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА СТРАТЕГІЧНОГО АНАЛІЗУ НАРАТИВНИХ СИСТЕМ
Та не все так просто з цього боку, знову чуємо: “…у чому ж справжня причина, що український геній став російським письменником?” (всі підкреслення наші, – В.Л.). У колоніальному становищі нації, мови, в моно центричності імперії, чи відторгнення генія зумовлене також і специфікою питомого реципієнта? В такому разі, чим детермінована ця специфіка?” [1].
Спробуємо подивитися на “специфіку реципієнта” по-новому, відомо, що освіта в Російській імперії була російськоцентричною. Гоголь навчався в Ніжинському ліцеї (гімназії, інституті вищих наук), що заснований князем Безбородьком, який в уряді Катерини П був канцлером (про таких, як він, Пушкін у вірші “Моя родословная”(1830) писав: “… князья … из хохлов”), для дітей збіднілого дворянства, таким був і Гоголь, який навчався на казенний кошт.
Після закінчення навчання (червень 1828 р.) він разом з О.С. Данилевським (другом гімназійних літ) у грудні 1828 р. вирушив до Петербурга. Чому? Бо Петербург, столиця, там Пушкін. Те, що Гоголь, навчаючись в Ніжині, захоплювався поезією Пушкіна теж знаємо. В листі до батька (вересень-жовтень 1824 р.) Гоголь писав: “Ви писали про одну нову баладу і про Пушкіна поему “Онєгіна”; то прошу вас, чи не можна мені їх надіслати? Чи нема у вас яких віршів?; то і ті надішліть” [2]. А ось інше свідчення. Г.П. Данилевський, свого часу відомий романіст, пише: “Пристрасний поклонник (сучасною мовою фан. – В.Л.) усього високого та витонченого, Гоголь на шкільній лаві ретельно переписував для себе на найкращому папері, з малюнками власного виготовлення, поеми, що друкувалися на той час, “Цигани”, “Полтава”, “Брати-розбійники” та розділи з “Євгенія Онєгіна” [3].