Перші землероби принесли геноцид у Скандинавію. Автори наукового дослідження переконані, що вихідці з Анатолії швидко та майже дощенту винищили скандинавських мисливців-збирачів. Проте згодом вони й самі пали жертвами нових «прибульців».
Традиційно експансію ранніх землеробів теренами Європи змальовують як мирний, майже ідилічний процес. Припускають, що тогочасне населення не було настільки численним, аби конкурувати за життєві ресурси, а ведення повноцінних бойових дій за умов відсутності накопичених харчових запасів вважають надто складною справою.
Утім, картина безконфліктного розселення перших аграріїв у Європі позбавлена внутрішньої логіки. Аналіз співвідношення ізотопів азоту та вуглецю в кісткових рештках засвідчив, що раціон мисливців-збирачів був значно багатшим і якіснішим, ніж у людей, які прийшли їм на зміну. Навіщо було добровільно міняти сите й простіше життя на важку, менш продуктивну працю — залишається загадкою.
Автори дослідження, оприлюдненого в науковому журналі Nature, дійшли висновку, що принаймні на скандинавських теренах події розгорталися за значно драматичнішим сценарієм.
Науковці проаналізували ДНК, вилучену з кісток та зубів людей, які населяли територію сучасної Данії протягом останніх 7300 років. Додатково дослідники реконструювали раціон цих громад (за вмістом ізотопів азоту й вуглецю) та ступінь їхньої міграційної мобільності. Також було залучено палеоботанічні відомості щодо флористичного різноманіття Південної Скандинавії за вказаний період. З'ясувалося, що генофонд місцевих мисливців-збирачів залишався стабільним протягом майже чотирьох з половиною тисячоліть. У проміжку між 10 500 та 5900 роками тому він фактично дублював генетичний профіль мисливців-збирачів з інших куточків Європи. У ньому чітко вирізняються дві лінії: перша — від людей, які освоювали континент із заходу, друга — від вихідців із Близького Сходу.







