«… Східнокарпатський регіон є західною, крайньою частиною Великого Євразійського Степу (Хінгано-Карпатського, довжиною біля 8000 км), який був ареною великих міграцій. Особливо давніх номадів Сходу. Наприкінці шляху їхніх західних переселень та військових вторгнень до Європи стояли Карпати. Вони відігравали роль «великої природної стіни» і водночас «воріт у Європу», де була побудована багатоешелонова система з «Довгих валів». Зокрема Римом і Болгарією, а потім поновленаранньодержавними утвореннями даного регіону… Через Східнокарпатський регіон проходили численні міграції також народів Європи – як із півночі, так і з півдня та заходу. Все це перетворювало тоді його на велику етнокультурну й етнополітичну контактну зону, яка в окремі кліматичні періоди характеризувалася значною густотою населення. У цю справді «благодатну землю»прагнули дійти й поселитися десятки давніх племен і народів з Європи та Азії. Окремі з них навіть зафіксовані історично в самих назвах Карпат, зокрема як гори Ріпейські, Певкінські, Бастарнські, Сарматські, Венедські, Угорські, Руські тощо. Загалом у Східнокарпатському регіоні давнє населення належало до чотирьох історико-географічних ареалів: Східносередземноморського, Центральноєвропейського, Східноєвропейського і Євразійського Степу Все це наклало відбиток на історичну долю його населення… Ця велика етнокультурна контактна зона вплинула і на надзвичайну різноманітність та своєрідність численних етнографічних груп населення регіону. Вони відображають як окремі давні, так і особливо пізньосередньовічні традиції, набуті в процесі цих переселенських і міграційних рухів…»
История вроде шутки сценариста. Но она правдива относительно верхнего палеолита. По всей Евразии была общая система приписывания социальных статусов и общая система их распознавания. Люди, поэтому, могли перемещаться на огромные расстояния с сохранением статусов. Фактически вся Евразия была одним децентрализованным государством. Идеал ЕС.
Это будоражит воображения. Кто-то же придумал эту технологию?
Но это рассредоточенное государство ждал страшный коллапс. Климатические изменения 12 тыс лет назад затронули флору и фауну и изменили тип ведения хозяйства. Начался климатический оптимум. Это позволило начать производящее хозяйство. Но это изменило радикально культуру и форму мир-системы.
Другой такой оптимум называется Римский климатический оптимум -- краткий отрезок субатлантического периода, охватывающий время с 250 года до н. э. до примерно 400 года н. э. Мягкий климат способствовал процветанию крупных империй в Евразии: Селевкиды, Парфяне, Римляне, Кушане, Цинь, Хань. Это было время колоссальной мир-экономики с тесными контактами от Египта до Индии и Китая.
Но в 400 году гибнет Цзинь, остатки двух кушанских династий, Кшатрапы, Римская империя. Все одновременно. И мир-экономика восстановится только уже в рамках культуры ислама где-то к 10 веку...
Комментариев нет:
Отправить комментарий