Богдан Червак: Українці відзначають 78 річницю створення дивізії «Галичина»

Дивізію «Галичина» слід сприймати як одну із ланок національно-визвольного руху, до складу якого також входили ОУН, УПА, інші збройні формування, які ставили за мету здобуття незалежності України. 

Дивізію «Галичина» слід однозначно трактувати як військове формування, що вело бойові дії проти окупантів. 

І те, що Дивізія воювала під чужими прапорами, лише підкреслює трагедію недержавного народу, який змушений саме в такий спосіб боротися за визволення Батьківщини. Це підтверджується й тим, що на Нюрнберзькому суді, який розглядав злочини фашизму, Дивізія не звинувачувалася в скоєнні злочинів, а тому аморально робити це сьогодні. Аморально й тому, що більшість ветеранів-дивізійників були репресовані радянською владою саме за те, що «хотіли самостійної України».

Деяким сучасним «патріотам», які сором’язливо закривають очі на проблему Дивізії, нагадаю, що у 1985 році в Канаді працювала так звана Комісія судді Жюль Дешена, завданням якої було проаналізувати усі закиди в адресу Дивізії і дивізійників. Ретельно перевіривши численні звинувачення, Комісія прийшла до кількох висновків: а) Дивізію «Галичина» не слід засуджувати як групу; б) обвинувачення у воєнних злочинах членів Дивізії «Галичина» ніколи не були доведені; в) немає підстав позбавляти членів Дивізії «Галичина» громадянства, або депортувати їх, оскільки уряд Канади був свідомий відносно усіх фактів, коли давав дозвіл на їх в’їзд до країни.

Звіт Комісії Дешена розставив усі крапки над «і» у справі Дивізії «Галичина», зокрема що стосується звинувачень у начебто скоєних військових злочинах. І якщо нині ще виникають якісь рецидиви, то їх інспіраторів треба ставити на місце, а не ухилятися від звинувачень чи  робити вигляд, що це не стосується України і українців.

Діяльність дивізії «Галичина» - невід’ємна сторінка нашого минулого, відповідальність за яке несе сучасне покоління українців. Наша відповідальність полягає у необхідності не лише гідно вшанувати пам'ять людей, які зі зброєю в руках боролися на незалежність України, а й захистити цю пам'ять від наруги.

Лен Дегрелль: Эпопея: история Ваффен СС

Представлено на ревизионистской конференции Института по пересмотру истории в 1982 году

Дамы и господа!

Меня попросили рассказать вам о великом незнакомце Второй Мировой Войны: Ваффен СС.

Поистине удивительно, что организация, являвшаяся одновременно и политической и военной, и которая во время Второй Мировой Войны объединяла в своих рядах более миллиона сражавшихся добровольцев, по-прежнему официально игнорируется.

Почему?

Почему официальная история по-прежнему фактически игнорирует эту необычайную добровольческую армию? Армию, которая была в центре вихря самой гигантской борьбы, повлиявшей на весь мир?

Возможно, ответ заключается в том, что самой поразительной особенностью Ваффен СС было участие в нём добровольцев из тридцати различных стран.

Что собрало их всех вместе, и почему они решили добровольно пожертвовать своими жизнями? Было ли это немецким явлением?

Вначале - да.

Первоначально, Ваффен СС составлял менее двухсот человек. Его численность постоянно росла до 1940 года, когда он вступил во вторую фазу своего развития: германский Ваффен СС. Кроме немцев из Германии, в его состав вошли северо-западные европейцы и потомки немцев по всей Европе.

Затем, в 1941 году во время великой схватки с Советским Союзом, развился европейский Ваффен СС. Молодые люди из самых отдаленных стран вместе сражались на Восточном фронте.

До войны мало кто знал что-нибудь о Ваффен СС. Самим немцам потребовалось время, чтобы признать выдающееся значение Ваффен СС.