І все ж я скептичний щодо козацьких човнів, бо в нас є ще «по-друге». В усіх наведених випадках
використання, підтверджене, підводних човнів було виправданим, коли вони атакували кораблі, що стояли на рейді. На якорі! Пропливти під водою пів моря, щоб налякати турків у Синопі своєю несподіваною появою з-під води на очах всієї публіки, тодішні човни не могли. Цьому є зовсім інше і вірогідніше пояснення.
Для цього поговоримо про горизо́нт, або о́брій, о́вид, видноко́ло, виднокра́й, небокра́й, небосхи́л, крайне́бо, кругови́д, кругозі́р, кругогля́д. Або точніше – про видимий горизонт і дальність видимості об'єктів на морі.
Ніде, так як на морі, не помітно, що Земля – кругла. Пласка, начебто без гір і долин, морська поверхня насправді помітно опукла. І коли корабель відходить від порту, він починає поступово «ховатися» за горизонтом. Спочатку зникають з виду його нижні палуби, потім надбудови, і останніми – щогли. Дуже ефектно це виглядає вночі, коли зникають спочатку освітлені ілюмінатори в бортах, потім червоні та зелені бортові вогні на рубці, і останніми – топові вогні на щоглах. Саме на цю кривизну Земної поверхні скаржився якийсь російський генерал, коли пояснював, чому російські радари ППО не бачать ізраїльських літаків, які розбомбили завод з виробництва іранських дронів ув Сирії.
Це відбувається не просто так, а за формулою: (на малюнку). Тут подано в кілометрах. В морських милях же коефіцієнт на 3,57, а 2,08.
А під коренем висота щогли корабля та висота маяка, з якого ведеться спостереження. Якщо спостерігач стоїть на рівні моря, праву частину рисунка й один з коренів можна відкинути.
Тобто, об'єкт висотою 1 метр видно всього на 2 милі, або 3,6 км від спостерігача на рівні моря.
Або на 4,1 милі (7,2 км) на висоті людського зросту.
Висота борту запорозької чайки 0,5 – 1 метри. Висота щогли – 4 метри.
На цьому засновувалася запорізька тактика полювання на галери. Дозорець на щоглі бачив турецьку галеру десь за 8 миль. Щогла на чайці – зйомна, і її завалювали одразу після цього зорового контакту з ворожим кораблем, визначивши напрямок його руху. Таким чином, чайка «ховалася за горизонтом» і невидимою йшла паралельним курсом, а вже в сутінках кидком наближалася до турецького судна й брала його на абордаж.
При висоті борту нехай 0,9 метрів, вона стає помітною з рівня моря всього за 0,6 морської милі, 6 кабельтових, або 1111 метрів. Я не підганяв, воно саме вийшло так красиво.
Сучасний дерев'яний гребний ял-шестірка проходить на перегонах стадартну дистанцію 2 км за 8-10 хвилин, залежно від напрямку вітру.
Отож, від того часу, коли запорожці навалювалися на весла (спуртували за спортивною термінологією), до того моменту, коли вони вже дерлися на борт галери, проходило всього десь 4 хвилини. Та на заході сонця, коли сонце сліпить. Та не одна чайка, а ціла зграя. З переляку від несподіванки справді могло здаватися, що вони вискочили нізвідки. Додамо до картини трохи хвилювання моря, бали 3-4, коли хвиля вже закручується в баранці й забризкує човен, але не топить його, бо його накрито воловими шкірами, як те бачилось Луї де Е, а я додам, що для цього досить не шкір, а прооливленого брезенту.
На березі це ще виразніше. Бо на галері теж сидів на щоглі дозорець і бачив далеко. А коли стоїш на синопському березі, вивів на прогулянку свій гарем в чорних чадрах і шальварах, діти галасують, жінки квокчуть, а через 4 хвилини на пляж вже скачуть з човнів якісь вусаті й хохлаті розбійники, гарем верещить, а охорона накивала п'ятами, бо теж їх елементарно прозівала, і їй соромно в цьому зізнатися - це теж підходяща атмосфера для оповідок про шайтанів, які спливли посеред гавані просто з дна морського.
Тобто в результаті ми маємо два пояснення для оповідок про підводний флот запорожців – технологічне й метафоричне. Обирайте собі на свій смак в залежності від того, технар ви, чи гуманітарій. Чомусь мені здається, що більшість обирає в точності навпаки: технарі – метафори, а філологи – технології. Але, звісно, краще було б провести опитування.
* ПРИКАРПАТСЬКИЙ ІНСТИТУТ ЕТНОСОЦІАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА СТРАТЕГІЧНОГО АНАЛІЗУ НАРАТИВНИХ СИСТЕМ
