* ПРИКАРПАТСЬКИЙ ІНСТИТУТ ЕТНОСОЦІАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА СТРАТЕГІЧНОГО АНАЛІЗУ НАРАТИВНИХ СИСТЕМ
* PRECARPATHIAN INSTITUTE FOR ETHNO-SOCIAL RESEARCH AND STRATEGIC ANALYSIS OF NARRATIVE SYSTEMS
* VORKARPATEN INSTITUT FÜR ETHNO-SOZIALFORSCHUNG UND STRATEGISCHE ANALYSE NARRATIVER SYSTEME
* ПРИКАРПАТСКИЙ ИНСТИТУТ ЭТНОСОЦИАЛЬНЫХ ИССЛЕДОВАНИЙ И СТРАТЕГИЧЕСКОГО АНАЛИЗА НАРРАТИВНЫХ СИСТЕМ

Пошук на сайті / Site search

Показаны сообщения с ярлыком социум. Показать все сообщения
Показаны сообщения с ярлыком социум. Показать все сообщения

28.03.2020

Артем Корсун: Когда же наступают критические времена


Ещё в самом начале пандемии, я сидел и пытался понять, что общего у лидеров по числу заболевших. Иран. Корея. Италия. Испания. Ныне к ним прибавились США (In god we trust). Ничего общего ни в культуре, ни в традициях, ни в уровне жизни.

Есть единственный параметр, который их объединяет - зашкаливающая религиозность, в этих странах % верующего населения намного выше, чем в других.

В Израиле среди религиозных больше заболеваний, потому что был праздник Пурим. Они собирались своими большими семьями и друг друга перезаражали. Плюс они не сильно слушают светские власти и карантин хуже соблюдают. А сегодня с утра попалась интересная статистика по городам Израиля (http://xprt.co.il/news/6332). В лидерах - Иерусалим (Город Золотой в Святой Земле) и небольшой Бней-Брак. Именно там прошла та самая Чёрная Свадьба. Как там пел Высоцкий: "Молились строем - не помогло".

В Корее разносчиком стал как раз член секты - т.наз. "пациент 31". 

Китай не атеистическая страна, на уровне официальной религии у них конфуцианство, основанное на почитании предков и данных ими обычаев. Но Китай в данном списке отсутствует по другим соображениям - он первоначальный очаг эпидемии. Понятно, что в очаге заболеваемость будет выше, чем в других местах.


Кажется, мы имеем наглядный пример эволюции в действии. Одна из теорий отмечает, что эпидемия затронула регионы на 40-й широте. Ниже вирус не выживает, т.к. при повышении температуры воздуха выше 26 градусов не выживает. Но 40-я широта интересна ещё и тем, что это страны не затронутые эволюционными изменениями во время Малого Ледникового Периода. В этом поясе можно было выживать сохраняя привычный уклад жизни и дикие верования.


Бог очень хорош для спокойных времён, для неспешной беседы за рюмочкой чая о различных толкованиях тёмных мест в Августине.

Когда же наступают критические времена:

- Что мы говорим Богу?

- Не сегодня. 

10.02.2020

Софія Дніпровська: Мітра з Варуною завжди ходять парою

Чи не головним тестом на наявність державницького мислення є ставлення індивіда до насильства. Нормальну людську державу неможливо побудувати і розбудувати ні на самій лише добрій волі, ні на самому лише насильстві.

Мітра з Варуною завжди ходять парою. Мітра і Варуна - це пара, що уособлює відповідно духовну і фізичну силу. І знаходиться в стані єдності протилежностей. І тільки баланс і взаємодоповнення цих двох невід'ємних аспектів державного, суверенного життя забезпечує нормальний хід суспільно-економічних процесів.

Там, де баланс порушено в той чи інший бік - там життя або застигає в тоталітарній нерухомості, або захлинається в хаосі анархії.

У українців, яких добряче поколошкала московська держава, де роль насильства як скрєпи є непропорційно великою, виробилося абсолютно неадекватне й нездорове ставлення до насильства, яке помилково трактується як "добродушність" і "волелюбство" і яке є суттєвою перешкодою для побудови життєздатних політичних структур.

Українці або покірно терплять і виправдовують граничне насильство (раби на панщину ідуть і діточок своїх ведуть), або не приймають ніякого насильства і примусу ні по відношенню до себе ні стосовно інших і з затятістю раба, що зірвався з ланця, кидаються у вир анархії з криками "не буду, не хочу, не стану, не уподібнюся, я не раб, я вільна демократична європейська людина!!!"

І, високо піднявши прапор свободи, не обмеженої ніякою відповідальністю, з благими намірами і мантрами про "нічого кращого людство ще не придумало", виходять на нове коло тоталітарного пекла...

У Дюмезіля в його "Мітрі-Варуні" є фраза, яка дуже точно ілюструє базові світоглядні відмінності між кельтами і германцями, що обумовили історичну поразку одних і перемогу других: "... в Ірландії злий узурпатор - це Брес, що націоналізує майно; у Скандинавії - Мітотин, що приватизує власність".

У індоєвропейському світі існують (і чергуються) 2 архетипові моделі суспільно-політичного устрою.

Одна - з верховним правителем, що є "... активним втіленням общинного, жадібного, казенного, зневажливого, але врівноважуючого, зрівняльного стану". (с)

Друга - з лідером, що є "... фігурою аристократичної федерації або президентом буржуазної асоціації, безсилим ліберальним лідером, чий єдиний обов'язок - який він має неухильно виконувати - захищати кожну людину від заздрощів інших і гарантувати їй, із мінімумом оподаткування за державні послуги, недоторкане задоволення свого особистого інтересу та можливість збагачення". (с)

Германці на початкових етапах своєї політичної генези обрали перший варіант - общинну солідарність і повагу до "сильної руки", що врівноважує і впорядковує гру приватних інтересів - і успішно відбилися від експансії Риму та перейшли в контрнаступ. А вже потім, пізніше, завели в себе і приватну власність, і ринкову економіку, і протестантську етику, і демократію з лібералізмом, і права людини - коли оволоділи Європою (нацизм - націонал-соціалізм, до речі, є поверненням до первинної, архаїчної германської традиції як реакція на національне приниження, що потребувало реваншу - тобто експансії).

Кельти на початковому, перехідному етапі вибрали "ліберальну" модель - і майже зникли з етнічної й політичної карти світу, де залишилася лише одна кельтська держава - та й та - німа.

Дочасна лібералізація, приватизація, партикуляризація суспільства, що передувала вирішенню засадничих безпекових проблем, призвела до того, що величезний етнічний пласт із багатим і самобутним культурним та економічним потенціалом, що простягався від Шаннона до Сяну, був розтрощений і перемелений на субстрат, який "назад" уже не провернути.

Але якщо кельти були поглинені вищою і рівнозначною їм культурними спільнотами (римлянами і германцями), і отримали доволі широкі перспективи самореалізації в рамках римо-германського світу, то українці ризикують піти на харч дикій паразитарній орді. І неадекватність політичної моделі історичним викликам матиме для нас ще трагічніші наслідки, ніж для "волелюбних" кельтів...

29.12.2019

Кирилл Серебренитский: Об иерархии и как из неё вырваться

... на самом деле антропологическая иерархия совершенно незыблема. Если есть что-то вечное в человеческое измерении, то это - иерархичность. Это беспощадная твердь сосуда, в которую покорно жидкостно вливается любое человеческое сообщество. Иерархия появилась вместе с людьми и исчезнет только после смерти трёх последних людей.

Истинная иерархия - это простая грубая и недобрая триада: Брахман, Кшатрий, Шудра (в России в начале ХХ века, повсеместно, почти в каждой избе, висела такая наивна лубочная картинка: "Сим молитву деет, Яфет власть имеет, Хам пшеницу сеет, Смерть все владеет", - как раз об этом).

Иерархию создают не какие-то зыбко мерцающие в недрах восприятия тайны, а то, что всем изначально очевидно: слово и плата.

Брахман - тот, кому доступно некое знание. И он (а иначе - как узнают?) об этом говорит, облекает знание в слова. За это брахману несут дань, платят.

Кшатрий - тот, кто управляет смертью, кто умеет и имеет право убивать, или ему кажется, что у него есть такое право. И он (иначе - как поймут?) об этом говорит, облекает смерть в слова. За это Кшатрию платят.

Шудра - это тот, кто платит. Шудре кажется, что он платит за сопричастность к знанию и за участие в переговорах со смертью, но на самом деле Шудра платит за слова. И даже не потому, что эти слова для него важны, а потому, что предназначение Шудры - платить.
Шудра на самом деле платит за то, что он Шудра. И потому, что ему это нравится.

.....

А это значит, что на вершину истинной иерархии достаточно легко прорваться. Для этого не нужно каких-то особых способностей, и без стечения обстоятельств вполне можно обойтись. Надо просто перестать платить за слова. Точнее: нужно прекратить почитать рты, извергающие слова (такие же слюнявые, неблаговонные пасти, с такими же больными гниющими зубами, как и у молчаливых). Осознать, что слова принадлежат не тем, кто их произносит громко, ладно и уверенно, а - всем, как солнце (если нужно знание, то - вламываться и брать, хватать и тащить его, расталкивая всех, кто пытается этому помешать, без какого-ибо почтения; и, по возможности, не бояться смерти, по крайней мере - не думать о ней, пока она не встанет перед глазами и не дохнёт прямо в лицо; а лучше и совсем не бояться).

17.08.2019

Давид Нармания, Асука Токуяма: Молодежь без стремлений: выросло поколение «сатори»

Молодежь, закончившая школу в 2010-х, совсем равнодушна к ценностям, двигавшим вперед их родителей. Они гораздо больше ценят собственный комфорт, не стремятся сделать карьеру, заработать материальные блага и не рвутся увидеть мир. Что движет сегодняшними двадцатилетними, чего они хотят и почему их называют «поколением сатори».

«Сатори» — просветленные подростки

Впервые о том, что это поколение коренным образом отличается от предыдущих, заговорили в 2010 году в Японии. Тогда бывший журналист газеты «Никкей» Таку Ямаока в опубликованной в 2010 году книге «Молодежь, которая ничего не хочет» описал их так: «Они не ездят на машинах. Они не хотят брендовых вещей. Они не занимаются спортом. Они не пьют спиртные напитки. Они не путешествуют. Любовь им безразлична». За такими людьми закрепился термин «поколение сатори» — это слово можно перевести как «просветление», так называется один из видов медитативной практики.

Японская студентка Мисаки из частного токийского университета и ее ровесник из московского вуза Павел (имена изменены по просьбе спикеров) рассказали нам о том, как современная молодежь видит саму себя и свое будущее.

Они по-разному смотрят на свою карьеру. Если Мисаки намерена сразу же после выпуска устроиться в крупную компанию, чтобы не беспокоиться о заработке, то для Павла важно получать от работы удовольствие: «Я нигде не работал и не работаю. Сейчас я живу с родителями, они оплачивают мою учебу, в клубы я не хожу, потому что для меня в этом нет необходимости. У меня были подработки, один раз мне даже заплатили 17 тысяч рублей, но они год пролежали у меня — мне не на что было их потратить. Я понимаю, что мне придется рано или поздно создать семью, и тогда мне нужно будет ее обеспечивать, но пока у меня нет дела, от которого я бы «горел».

«Сатори» не разделяют идею о том, что настойчивость и старания — гарантия успеха. «Я много раз видел, как люди из моего окружения выкладывались по полной и оставались ни с чем, — рассказывает Павел. — Упорные усилия не гарантируют достойную награду«. «С призывом «Надо стараться, и все получится» выступают те, кто не знал поражений, — считает Мисаки. — «Победители» и «проигравшие» — эти термины уже давно получили хождение в Японии. «Победители» — это те, кто, по мнению окружающих, сумел хорошо устроиться в жизни: у них есть деньги и уважение общества. У «проигравших» все наоборот».

10.05.2018

Мария Галина: Hyperfiction: Жестокие объятия утопии, или Как избежать смерти духа

В марте 2017 года центр исследований России и Евразии (Uppsala Centre for Russian and Eurasian Studies) старейшего скандинавского университета (Уппсала, Швеция) провел международную конференцию с показательным названием Languages of Utopia: (Geo)political Identity-Making in Post-Soviet Russian Speculative Fiction.

Speculative Fiction — довольно удобный термин, объединяющий «фэнтези», «научную фантастику» и «альтернативную историю», от высоких образцов жанра до массовых поделок. Этот род литературы многими
критиками и литературоведами воспринимается пренебрежительно (мол, какая-то фантастика!), да и само слово «фантастика» благодаря нашей, отечественной авторской и издательской неразборчивости тоже уже стало чуть ли не ругательством. И вот вдруг — казалось бы, неожиданно — этому «низкому» жанру оказалась посвящена целая конференция. Да еще где! В одном из старейших университетов Европы.

На самом деле эта самая Speculative Fiction (литература условности) — прекрасный индикатор того, что называют «умонастроениями масс». Возможно, более информативный, чем так называемые реалистические тексты (где реализм выступает в качестве инструмента). «Научная фантастика» ХХ века помогала современникам адаптироваться в быстро меняющемся мире, фэнтези — приспосабливаться к эпохе глобализации (Марк Липовецкий [1], в частности, говорит о том, как благодаря произведениям с неантропоморфными героями массовое сознание осваивает образ другого). Потому неудивительно, что наряду, скажем, с докладами о «Лавре» и «Авиаторе» Евгения Водолазкина (Muireann Maguire), «Теллурии» Владимира Сорокина (Марк Липовецкий) и «ЖД» Дмитрия Быкова (Sofya Khagi) рассматривалась, например, «конвентная литература» — от запорожской вольницы «Звездного моста» (Matthias Schwartz) до вальяжно-имперского «Бастиона» (Михаил Суслов) и «проектная» литература — в частности, серия «Этногенез» (Ирина Коткина). Хороша ли, плоха ли наша фантастика — именно она оказалась зеркалом той картины реальности, которая выстраивается в умах народонаселения, и в этом смысле она интереснейший объект исследования.

Но вернемся к теме конференции, обозначенной ее организатором Михаилом Сусловым как «Языки Утопии».
«... Ми стоїмо зараз біля початку гігантського вселюдського процесу, до якого ми всі прилучені. Ми ніколи не досягнемо ідеалу ... про вічний мир у всьому світі, якщо нам ... не вдасться досягти справжнього обміну між чужоземною й нашою європейською культурою» (Ґадамер Г.-Ґ. Батьківщина і мова (1992) // Ґадамер Г.-Ґ. Герменевтика і поетика: вибрані твори / пер. з нім. - Київ: Юніверс, 2001. - С. 193).
* ИЗНАЧАЛЬНАЯ ТРАДИЦИЯ - ЗАКОН ВРЕМЕНИ - ПРЕДРАССВЕТНЫЕ ЗЕМЛИ - ХАЙБОРИЙСКАЯ ЭРА - МУ - ЛЕМУРИЯ - АТЛАНТИДА - АЦТЛАН - СОЛНЕЧНАЯ ГИПЕРБОРЕЯ - АРЬЯВАРТА - ЛИГА ТУРА - ХУНАБ КУ - ОЛИМПИЙСКИЙ АКРОПОЛЬ - ЧЕРТОГИ АСГАРДА - СВАСТИЧЕСКАЯ КАЙЛАСА - КИММЕРИЙСКАЯ ОСЬ - ВЕЛИКАЯ СКИФИЯ - СВЕРХНОВАЯ САРМАТИЯ - ГЕРОИЧЕСКАЯ ФРАКИЯ - КОРОЛЕВСТВО ГРААЛЯ - ЦАРСТВО ПРЕСВИТЕРА ИОАННА - ГОРОД СОЛНЦА - СИЯЮЩАЯ ШАМБАЛА - НЕПРИСТУПНАЯ АГАРТХА - ЗЕМЛЯ ЙОД - СВЯТОЙ ИЕРУСАЛИМ - ВЕЧНЫЙ РИМ - ВИЗАНТИЙСКИЙ МЕРИДИАН - БОГАТЫРСКАЯ ПАРФИЯ - ЗЕМЛЯ ТРОЯНЯ (КУЯВИЯ, АРТАНИЯ, СЛАВИЯ) - РУСЬ-УКРАИНА - МОКСЕЛЬ-ЗАКРАИНА - ВЕЛИКАНСКИЕ ЗЕМЛИ (СВИТЬОД, БЬЯРМИЯ, ТАРТАРИЯ) - КАЗАЧЬЯ ВОЛЬНИЦА - СВОБОДНЫЙ КАВКАЗ - ВОЛЬГОТНА СИБИРЬ - ИДЕЛЬ-УРАЛ - СВОБОДНЫЙ ТИБЕТ - АЗАД ХИНД - ХАККО ИТИУ - ТЭХАН ЧЕГУК - ВЕЛИКАЯ СФЕРА СОПРОЦВЕТАНИЯ - ИНТЕРМАРИУМ - МЕЗОЕВРАЗИЯ - ОФИЦЕРЫ ДХАРМЫ - ЛИГИ СПРАВЕДЛИВОСТИ - ДВЕНАДЦАТЬ КОЛОНИЙ КОБОЛА - НОВАЯ КАПРИКА - БРАТСТВО ВЕЛИКОГО КОЛЬЦА - ИМПЕРИУМ ЧЕЛОВЕЧЕСТВА - ГАЛАКТИЧЕСКИЕ КОНВЕРГЕНЦИИ - ГРЯДУЩИЙ ЭСХАТОН *
«Традиция - это передача Огня, а не поклонение пеплу!»

Translate / Перекласти