Софія Дніпровська: Тверезий і конструктивний реалізм

Тверезий і конструктивний реалізм - це одночасно знати, як воно є насправді і як повинно бути. 

Приймати тільки те, що є - це цинізм/короткозорий прагматизм. Виходити лише з того, що повинно бути - наївний ідеалізм. 

Проектуючи цей принцип на міжнародні відносини, слід розуміти, що великі країни, які є творцями міжнародної архітектури і менторами нових незалежних держав, яких вони роззброюють і регулярно моніторять на предмет демократії і прав людини (іншими словами, пхаються у їхні внутрішні справи) і за результатами моніторингу вирішують, мати з ними контакти чи загнати в ізоляцію, повинні брати безпосередню участь у відновлені міжнародного права (як це було в 90 р.). 

Якщо вони ухиляються від цього обов'язку, то це є безперечною ознакою їхньої деградації. 

Ми маємо справу з деградуючим західним демократичним світом, який ще достатньо сильний, щоб на нас натиснути, або частково підтримати, щоб ми могли якийсь час протриматися на плаву і який неможливо змусити виконувати свої обов'язки повною мірою ні слізними проханнями, ні агресивними хамськими випадами в його бік. Тому нам слід витискати максимум зі старіючої й маразмуючої римо-германської (євроатлантичної) цивілізації, чітко усвідомлюючи межу цього максимуму. 

Але ця цивілізація вже не може бути для нас безперечним авторитетом і role model. Їй не можна беззастережно довіряти і довірятися. І доєднання до її наднаціональний структур не може бути центральною національною ідеєю і апогеєм національного розвитку. 

Декларувати євроатлантичні наміри має сенс лише як засіб, як спосіб морального тиску на західний естеблішмент і електорат (дивіться, люди щиро хочуть з нами дружити і жити з намі в союзі і злагоді - давайте їм поможемо чим можемо). 

А кінцевою метою має бути соборна і незалежна Українська Держава від Сяну по Кавказ.

Борис Межуев: Поражение национал-популистов в Европе как симптом усиления центростремительной тенденции внутри Евро-Атлантики

Сегодня возникает вопрос: не переоценила ли Россия шансы популистов в целом, и их французских представителей в частности.? И не обернулась ли победа Ле Пен, если бы она чудом состоялась, для России таким же разочарованием, каким явился Брекзит, приведший в Великобритании к власти еще более агрессивно антироссийских политиков, чем те, что пытались сохранить свою страну в рамках Евросоюза.?

На этот счет российские эксперты высказывают сегодня разные мнения. 

Политолог, глава Центра политической информации Алексей Мухин, выражающий точку зрения, которую можно назвать консервативной, считает, что для России естественно поддерживать национально ориентированных политиков во Франции, а не тех, кто опирается на поддержку Вашингтона и Лондона. Поэтому надежды на Ле Пен в некотором смысле были естественны для политического руководства России.

С другой стороны, Борис Макаренко, председатель правления Центра политических технологий, умеренно-либерального мозгового центра, полагает, что все расчеты на успех популизма были изначально несостоятельны: «правопопулистские партии у себя дома с трудом выбираются из положения маргинальных и неприемлемых для политического истеблишмента сил, во власть они либо не допускаются, либо им уготована лишь роль младших партнеров. Если мы хотим с Европой иметь дело, а не просто портить ей обедню, надо дружить не с популистами».

Со своей стороны подчеркнем, что постепенный процесс превращения «коллективного Запада» в сплоченное цивилизационное целое, по существу в единое супер-государство, что мы наблюдаем сейчас, конечно, не был предопределен, и у национал-популистов в разных стран ранее все-таки был шанс затормозить этот процесс и даже обратить его вспять. Однако в какой-то момент центростремительные силы внутри Евро-Атлантики взяли верх над центробежными. Поражение национал-популизма стало важным симптомом этой тенденции, которая сейчас уже едва ли может быть преодолена. Если не произойдет электорального чуда, 24 апреля французский избиратель попрощается не только с кандидатом в президенты Марин Ле Пен, но и, весьма вероятно, с грезой о Европе Отечеств.