Олександр Сапронов: Махно і українське питання

Цей текст я написав ще перед повномасштабною війною. Хочеться його трохи доповнити та знову дістати на світ Божий. Великий тест, який буде цікавим для всіх, хто цікавиться постаттю Махна. Я давно цікавлясь історією ідей, тому можу розповісти не тільки «що робив Махно», бо це факти доволі відомі, а «чому він так робив».

Головним мірилом «хорошості» чи «поганості» Махна є три моменти:

1. Махно воював проти УНР.

2. Махно не українець, бо дивись пункт 1

3. Махно був в союзі з більшовиками, з чого випливають пункти 1 і 2.

Є факти, які ми не можемо заперечити.

Так, воював з УНР. Так, кілька разів був союзником більшовиків. Так, вважав Центральну Раду ворожою структурою. Так, підняв постання проти гетьмана Павло Скоропадського (але, заради справедливості, покажіть, хто восени 1918 року не підняв проти нього повстання)

Коли ми говоримо про Махна і махновський рух, ми одразу потрапляємо в пастку державницького світогляду (іншого в нас, в більшості своїй, немає).

Всі дії Махна і махновців, про які йшлося вище, були не тому, що він погано ставився до України, українців чи українства, а тому, що для Махна і його оточення УНР, УЦР, УД були уособленням державної влади, з якою він, як анархіст, мав боротись.

Тобто Махно воював проти Української держави не тому що вона УКРАЇНСЬКА, а тому що вона ДЕРЖАВА.

Війна українських анархістів у 1917-1919 рр. проти УНР/УД є неприйнятною з точки зору нашого сучасного погляду на ту революцію, але цілком закономірною, виходячи з логіки тих подій, ідей та ідеологій, які представляли УНР і анархісти.

Андрій Поцелуйко: Між анархією та конфедерацією: Махновська вільна територія і середньовічна Швейцарія як моделі автономного самоврядування

Певні паралелі між Вільною територією махновців та Старою Швейцарською конфедерацією справді можна проводити, хоча і з важливими застереженнями. В обох випадках йдеться про політичні утворення, які виникли на периферії великих державних систем і певний час існували як союзи локальних громад із високим рівнем автономії. 

Проте їхня природа, соціальна база, історичний контекст і тривалість були дуже різними.

Подібність насамперед полягає у слабкості централізованої влади та сильній ролі місцевого самоврядування. 

Махновська Вільна територія будувалася на ідеї «вільних рад», де громади й селянські зібрання мали самі організовувати життя без державної бюрократії. 

У ранній Швейцарській конфедерації також існувала традиція кантональної автономії, локальних зборів громадян і слабкого надцентру. 

Швейцарські кантони об’єднувалися радше як союз взаємної оборони, ніж як централізована держава. У цьому сенсі обидва утворення можна розглядати як форми федеративної або конфедеративної самоорганізації «знизу».

Ще одна паралель — прикордонний і військовий характер цих суспільств. 

Махновщина виникла в умовах громадянської війни та постійної боротьби між більшовиками, білими, українськими національними силами й іноземними арміями. 

Рання Швейцарія також формувалася в гірському прикордонному просторі між великими політичними силами — передусім такими як Священна Римська імперія та Габсбургами. 

В обох випадках військова мобілізація місцевого населення була основою політичної автономії. Швейцарські ополчення й махновська повстанська армія мали  репутацію надзвичайно ефективних нерегулярних сил.