Андрій Поцелуйко: Між анархією та конфедерацією: Махновська вільна територія і середньовічна Швейцарія як моделі автономного самоврядування

Певні паралелі між Вільною територією махновців та Старою Швейцарською конфедерацією справді можна проводити, хоча і з важливими застереженнями. В обох випадках йдеться про політичні утворення, які виникли на периферії великих державних систем і певний час існували як союзи локальних громад із високим рівнем автономії. 

Проте їхня природа, соціальна база, історичний контекст і тривалість були дуже різними.

Подібність насамперед полягає у слабкості централізованої влади та сильній ролі місцевого самоврядування. 

Махновська Вільна територія будувалася на ідеї «вільних рад», де громади й селянські зібрання мали самі організовувати життя без державної бюрократії. 

У ранній Швейцарській конфедерації також існувала традиція кантональної автономії, локальних зборів громадян і слабкого надцентру. 

Швейцарські кантони об’єднувалися радше як союз взаємної оборони, ніж як централізована держава. У цьому сенсі обидва утворення можна розглядати як форми федеративної або конфедеративної самоорганізації «знизу».

Ще одна паралель — прикордонний і військовий характер цих суспільств. 

Махновщина виникла в умовах громадянської війни та постійної боротьби між більшовиками, білими, українськими національними силами й іноземними арміями. 

Рання Швейцарія також формувалася в гірському прикордонному просторі між великими політичними силами — передусім такими як Священна Римська імперія та Габсбургами. 

В обох випадках військова мобілізація місцевого населення була основою політичної автономії. Швейцарські ополчення й махновська повстанська армія мали  репутацію надзвичайно ефективних нерегулярних сил.

Також існує певна соціальна подібність: опора на відносно вільне селянство. І махновський рух, і ранні швейцарські кантони значною мірою спиралися на дрібних землевласників, які прагнули захистити свої локальні свободи від зовнішнього контролю — феодального, імперського або державного.

Однак відмінностей значно більше, і вони фундаментальні. 

Швейцарська конфедерація поступово перетворилася на стабільний політичний порядок із правовими інститутами, договорами між кантонами, спадковою політичною традицією та довготривалою системою самоврядування. 

Махновщина була революційним військово-політичним експериментом, що існував лише кілька років у надзвичайних умовах громадянської війни. Вона не встигла створити стабільної інституційної системи.

Крім того, ідеологічні основи були зовсім різними. 

Махновський рух був натхненний анархізмом, особливо ідеями Петра Кропоткіна та лібертарного соціалізму. Його метою було подолання держави як такої. 

Швейцарська конфедерація не була антидержавним проєктом у сучасному сенсі; це був союз громад і еліт, які прагнули захистити свої традиційні права та привілеї. Згодом Швейцарія, навпаки, еволюціонувала в одну з найстабільніших держав Європи.

Є і різниця в економічній структурі. 

Махновщина виникла в аграрному степовому регіоні Південної України з елементами революційного перерозподілу землі, тоді як середньовічна Швейцарія поступово інтегрувалася в торговельні мережі Центральної Європи та розвивала складні форми кантональної економіки.

Тож можемо говорити не про прямий історичний аналог, а про типологічну схожість. Обидва випадки демонструють, що в умовах слабкості імперських центрів можуть виникати автономні союзи локальних громад, які спираються на озброєне населення, місцеве самоврядування та сильну культуру автономії. 

Але якщо Швейцарська конфедерація стала довговічною моделлю федеративної державності, то махновська Вільна територія залишилася короткочасним революційним експериментом анархічного самоуправління.