Александр Стубб: Настав «останній шанс» Заходу обрати шлях Гельсінкі

Вийшла цікава стаття президента Фінляндії Александра Стубба для Foreign Affairs, яка описує кінець ліберального порядку після Другої світової, який тримався на домінації США, глобалізації та багатосторонніх інституціях на кшталт ООН, СОТ, МВФ і Світового банку. 

Цей порядок зруйнували провальні війни США, фінансова криза 2008 року, стрімке зростання Китаю та повномасштабна агресія росії проти України, яка показала, що навіть постійний член Радбезу може брутально порушити правила. 

Замість багатосторонності формується жорстка багатополярність, де великі центри сили домовляються між собою, а менші держави ризикують стати заручниками «великих угод».

Сучасний світ Стубб описує як трикутник: глобальний Захід, глобальний Схід і глобальний Південь. 

Захід — це приблизно 50 демократичних ринкових економік, орієнтованих на правила, Схід — близько 25 держав на чолі з Китаєм та його партнерами, які хочуть послабити або змінити порядок, що домінував після 1945 року. Глобальний Південь — це приблизно 125 країн Африки, Азії та Латинської Америки, багато з яких стали «державами-гойдалками» й дедалі менше хочуть слухати лекції Заходу, але водночас не готові просто продаватися за китайські інфраструктурні гроші.

Як відповідь Стубб пропонує «реалізм, що базується на цінностях» — не наївний пацифізм і не цинічний «угодовий» реалізм, а жорстка політика з твердим ядром принципів. Для Фінляндії це означало відхід від старої «фінляндизації» та вступ до НАТО після 2022 року, оскільки компроміс із агресором за рахунок суверенітету й території є неприйнятним, зокрема й для України. Для Заходу в цілому це означає: триматися за права людини, верховенство права, суверенітет, але водночас говорити з Африкою, Азією й Латинською Америкою як з рівними, пропонуючи інвестиції, доступ до ринків і частку реальної влади.

Ключовий інструмент — радикальна реформа глобальних інституцій. Стубб пропонує: постійне представництво Африки та Латинської Америки в Радбезі ООН, відміну права вето, автоматичне призупинення членства держави-порушника Статуту, а також «розморозку» СОТ із більшою прозорістю субсидій та гнучкішими процедурами ухвалення рішень. Паралельно США мають визначитися, чи готові знову інвестувати в багатосторонність, від якої самі виграли, а Китай — чи буде він заповнювати вакуум через співпрацю або агресивне силове проєктування, зокрема в Індо-Тихоокеанському регіоні.

На наступне десятиліття Стубб малює три сценарії: затяжний керований безлад, повний колапс правил із «війною всіх проти всіх» або новий збалансований порядок між Заходом, Сходом і Півднем через реформовані інституції. Він протиставляє логіку Ялти (сфери впливу великих держав) логіці Гельсінкі 1975 року (загальні правила для всіх) і вважає, що це «останній шанс» Заходу обрати шлях Гельсінкі — поділитися владою, перестати лицемірити й збудувати систему, де дрібні й середні держави, включно з Україною та Фінляндією, не стають розмінною монетою.

Игорь Эйдман: Уйгурский сценарий под видом финского

Стала модной тема «финского сценария» для Украины. Об этом много говорят, в том числе и  некоторые украинские спикеры. Идея в том, чтобы закончить войну с Россией как Финляндия - с СССР, то есть «обменять территории на мир и дальше счастливо жить и развиваться». Красиво звучит: откупиться от Путина и жить как в Финляндии. Только это опасная утопия, никакие территориальные уступки его не удовлетворят. Надо абсолютно не понимать логику Путина, чтобы на это рассчитывать. Он просто вначале возьмет то, что ему уступят, а потом придет за остальным. Будет вариант не Финляндии, а Чехии. Вначале Гитлер захватил Судеты. Это привело к отставке  Бенеша. А потом новый, слабый президент Гаха поддался немецкому шантажу и сдал немцам всю Чехию, став главой образованного на ее месте протектората. 

Российские власти рассчитывают реализовать именно такой, чешский сценарий, продавая его через своих местных агентов влияния украинцам в качестве финского. Кремль будет пытаться вначале добиться согласия на аннексию части территории, а в случае успеха возьмет всю Украину, в результате этого предательства деморализованную и потерявшую волю к сопротивлению (как было с Чехией в конце 30-х).

Кстати, концепция «финского сценария» основана на фальсификации истории. Финнов спасла не уступка территорий, а готовность французов и британцев вступить на их стороне в войну. Сталин только из-за этого остановил агрессию. 2 марта 1940 года Даладье объявил о готовности отправить в Финляндию для войны против СССР 50 тыс. французских солдат и 100 бомбардировщиков, а правительство Великобритании согласилось послать туда 50 английских боевых самолетов с экипажами. А уже через десять дней СССР, опасаясь войны с англо-французской коалицией, заключил мир с Финляндией. Более того, Сталин и дальше не собирался отстать от финнов. Сразу после разгрома Франции нацистами он начал готовить новый поход против Финляндии, который не состоялся только из-за нападения Германии на СССР. Так что уступка территории не избавила от угрозы полного захвата страны и при «финском сценарии», тем более не спасает она сейчас.

От Путина откупиться не удастся. Его цель уничтожить Украину, а украинцев превратить в подобие уйгуров в Китае - бесправных жертв культурного геноцида и перманентного террора. Путина можно только бить и побеждать. Украинцы это неоднократно делали и будут делать.

Захріс Топеліус: Будь вірним землі, яку Всевишній миостиво дав твоїм предкам!

...Чим більше я думаю про те, скільки прочитав про минуле нашого народу, тим краще розумію, як чудово, що Бог провів його тернистим шляхом крізь темні долини до яскравих пагорбів. Колись фіни належали до великого, чисельного, але бідного та неосвіченого племені, яке населяло пів світу. Якби Господь полишив фінську націю жити на самоті, вона стала б такою самою слабкою гілкою дерева людства, як ці нещасні народи у сибірській пустці, котрі опинилися на межі фізичного вимирання. Без перебільшення, Всевишній милостиво обрав і обдарував фінів із-поміж наших численних родичів.

Навіщо? У чому полягав цей великий задум? – Я не знаю. Можливо, річ у тому, що Бог від початку наділив фінську націю більшими природними талантами, ніж інші споріднені нам народи. Тому Господь повів її далі на Захід, де наші пращури вступили у контакт зі слов'янами, балтами та ґерманцями. На терені між Балтійським і Білим морями помістив Всевишній фінів, а невдовзі дав іноземну шведську владу, яка була достатньо сильною, щоби захистити їх від загарбників зі Сходу, але не настільки велику і потужну, щоби поглинути, розчинити у собі.

І, як молоде дерево, прив'язане до цієї опори, фінська нація, оте слабке гілля росло, мужніло, розвивалося й гартувалося у суворих штормах. Мабуть, тому основа фінського характеру – східна, дещо азійська витривалість до викликів долі; але коли наша нація отримала найкраще, що може дати її Європа: християнство, освічене суспільство та цивілізацію, – тоді вона поєднала найкраще і від Сходу, і від Заходу. Ми маємо дякувати за цю успадковану від предків особливість нашої самобутности.

Як бачимо, Бог цілком може щось зробити із таких на позір відкинутих долею народів. Коли настав наш час, Господь звільнив фінів від кайданів Швеції та приєднав до Московії, ніби натякаючи на походження коріння нації, захованого в Уральських горах. У цьому випадку мета Всевишнього здається абсолютно ясною, а саме: народ Фінляндії мусить стати вчителем і зразком для наслідування для своїх численних одноплемінників – вотяків, черемисів, мордви, вогулів, – повертаючи їх із небуття, бляклої тіні й безграмотности обличчям до людства у променях висхідного сонця Фіно-Угрії.

© Захріс ТОПЕЛІУС,
видатний фінляндський письменник, поет і педагог,
один із провідних діячів фіноманського руху
(уривок з ідейно-просвітницької праці "Книга нашого краю")
 Центр Дослідження Фінляндії
(https://t.me/SuomenTutkimusKeskus)

Сергей Путилов: Годовщина российско-финской войны: повторится ли прошлое?

30 ноября 1939 года началась советско-финская война, которую поэт Твардовский назвал «незнаменитой». Потери Красной армии оказали огромны. Несмотря на победу, выигрыш оказался сомнительным. Возможно, если бы не финская авантюра Сталина, то Гитлер, убедившийся в слабости «непобедимой и легендарной» (которая три месяца не могла справиться со слабым противником), не рискнул напасть на Советский Союз. Финны называют этой войну talvisota, или «зимняя война». Количество погибших, обмороженных советских воинов измерялось десятками тысяч. При это финны потеряли людей в разы меньше.

26 ноября 1939 года правительство СССР направило ноту протеста правительству Финляндии по поводу якобы имевшего место артиллерийского обстрела, который, по заявлению советской стороны, был совершён с финляндской территории. Ответственность за начало военных действий советской стороной была полностью возложена на Финляндию. Начало военных действий привело к тому, что в декабре 1939 года СССР как агрессор был исключён из Лиги Наций. Война завершилась подписанием Московского мирного договора. В этой войне не было победителя. Хотя СССР и отобрал у Финляндии Карельский перешеек, но в действительности это оказалась «пиррова победа». Она показала слабость Красной Армии, ускорила принятие Гитлером решения напасть на СССР — этот «колосс на глиняных ногах», по его мнению.