Особливо важливе місце в сучасному дослідженні калашів займає італійський антрополог Аугусто С. Какопардо (Augusto S. Cacopardo). Його багаторічна польова робота в калаських долинах, особливо в Бірірі, дала змогу перейти від фрагментарних описів окремих звичаїв до систематичного дослідження релігійного календаря, ритуалів, міфології та пантеону. Найважливішою його працею є монографія Pagan Christmas: Winter Feasts of the Kalasha of the Hindu Kush (2016), якій передувала стаття The Winter Solstice Festival of the Kalasha of Birir: Some Comparative Suggestions (2008). Важливими доповненнями до цього корпусу досліджень є праця Anthropomorphic Representations of Divinities among the Kalasha of Chitral (Pakistan) та публікація Texts from the Winter Feasts of the Kalasha of Birir.
У працях Какопардо каласька релігія постає не як випадковий набір забобонів або ізольованих культів, а як складна космологічна система. Вона поєднує уявлення про богів, предків, природний світ, ритуальну чистоту й нечистоту, сезонний цикл, худобу, землеробство, сексуальність, народження та смерть. Особливо важливо, що ця система існує не лише у формі міфів: вона буквально відтворюється в календарі та щорічних обрядах.
Каласька релігія та проблема її походження
У популярній літературі калашів нерідко пов'язували з армією Александра Македонського. Звідси походить відома легенда про те, що калаші нібито є нащадками македонських воїнів, які залишилися в Гіндукушу після походів Александра. Однак ця гіпотеза не має достатньої історичної чи генетичної основи. Какопардо спеціально розглядає проблему походження калашів і відкидає спрощену «македонську» теорію.
Значно продуктивнішим є інший підхід — розглядати калашів як частину давнього індоіранського культурного світу. Їхня мова належить до індоарійської групи, однак сама культура сформувалася в особливому середовищі Гіндукушу, на перехресті індійських, іранських та центральноазійських впливів.
Важливими попередниками Какопардо були такі дослідники, як Georg Morgenstierne — норвезький мовознавець, який здійснював польові дослідження в Читралі, — а також J. Biddulph, G. W. Leitner, J. Davidson та інші ранні етнографи, які залишили цінні свідчення про калаські вірування.
Особливе значення має Morgenstierne. Його записи та замальовки дали Какопардо матеріал для важливого висновку: каласька релігія в минулому могла мати більш виражену антропоморфну іконографію, ніж це видно з сучасної етнографічної картини. Отже, сучасний каласький пантеон не можна механічно ототожнювати з пантеоном минулих століть.