А згадаймо, які плани плекалися у добу шістдесятництва! Іван Світличний, Дмитро Павличко, Іван Драч, Петро Кононенко які тільки проекти подавали до ЦК Компартії України, іноді там їх навіть підтримували (Ф. Овчаренко, П. Федченко), наприклад, стосовно видання часопису "Східний світ", але з Москви відповідь була, як у тому дитячому віршику: "Но ответила вода - низачто и никогда!"
Що ж сьогодні? Не час давати загальну оцінку, наведу тільки один факт. Після Майдану відомий орієнталіст професор Григорій Халимоненко через засоби масової інформації, зокрема й газету "Літературна Україна" звернувся до В. Ющенка, Ю. Тимошенко та В. Литвина з пропозицією: запровадити в Україні сходознавчу освіту й науку на такій основі, як це роблять сусідні держави, тобто готувати не тільки філологів, а й сходознавців-економістів, істориків, філософів, політологів. Мабуть, і проблеми з газом та нафтою розв'язувалися б інакше. А зверху - ані пари з вуст. Натомість ректор В. Скопенко хутко розправився з наївним професором - звільнив з роботи. Атож, наївним: послав професор телеграму В. Ющенку, щоб захистив, а чиновник з адміністрації президента порадив звернутися до суду. Пам'ятаєте, як казав герой одного анекдоту: "Ви, конєшно, будєтє смєяться...". Тоді професор удався з листами до депутатського корпусу, до віце-прем'єра, але знову довелося згадувати героя анекдоту...
Але бог з ними... Професор виявився ще того гарту, назбирав з пенсії грошей, до того ж академік Л. Губерський повернув вченого до університету, матеріально допомогло й посольство Туреччини, та й видав книгу "Історія турецької літератури: Türk Edebiyatı Tarihi". - Київ, 2009 (544 с.) - працю, котрою могла б пишатися наукова громадськість будь-якої країни. Відомий кримськотатарський вчений Ісмаїл Керімов зауважує: "Історії турецької літератури виходили і в ХІХ, і в ХХ ст., серед них є й основоположні, наприклад праці Е. Гібба, Й. Гаммера, Л. Бонеллі, А. Кримського, але зіставивши ці прекрасні роботи з фундаментальним дослідженням Г. Халимоненка, бачимо, як далеко вперед пішла тюркологія протягом століття". Суголосну оцінку дає й С. Сорокін, провідний тюрколог з Київського національного лінгвістичного університету: "ХХ століття подарувало дослідникам новий матеріал зі словесності тюрків, в тому числі й недавно віднайдені рукописи - все це потребувало свіжого осмислення, що й зробив професор Халимоненко. Його "Історію турецької літератури" - цей висококваліфікований здобуток українського сходознавства чекають і тюркологи, й арабісти, й іраністи не тільки в Україні, а й за її межами - адже подібні дослідження виходять друком украй рідко навіть у Західній Європі. Наукова громадськість Турецької Республіки високо оцінила працю тюрколога з Шевченкового університету - п'ять років тому проф. Г. Халимоненко, перший з європейських дослідників одержав нагороду "За розвиток тюркської культури".