Якщо ми сягнемо в окремі сегменти галактик та міжгалактичних порожнеч, ми зрозуміємо, що знання є обмеженим внаслідок недосконалості Інструментарію й хибності окремих конструкцій щодо логістики побудови суджень відносно Внутрішньої природи окремих об'єктів. Атомарний рівень й знання самого Логосу поєднання та взаємодії атомів дає нам картинку Прямого та непрямого Контактів, в котрих все залежить від напрямів руху (спінів), характеристих суто "плюсів-мінусів" (квантові підрівні), та моментам Взаємопроникнення, тобто переходів окремих центрів Ядер в інші ядра, із виходом в нескінченність окремих мікрочастинок із невідомою нам інформацією. Життя атомів дало можливість створити моделі мікрокосмосів, зокрема спільнот і угрупувань, полісів та ареалів, де головний фактор, Свобода, сягає свого вичерпного моменту.
Якщо елінізм свого часу дозволив й створив умови для розуміння своєї свободи саме в межах Полюсу, то спадковий еліністичний синдром (епоха Олександра) грається в суто паразитарний спосіб розуміння феному всепоглинання імперського. Полюси, поглинаючи інші полюси, створюють Імперії, де, зокрема, феномени свободи руйнуються вшент, так і на міжгалактичному просторі Великі галактики пожирають меньших, як на суто нуклеотичному рівні більш активні та гарячі суспензії та субстрати розчиняють холодні. Тепло - це вже життя...