Олексій Дудченко: Занепад стародавніх імперій: нове дослідження розкриває таємницю посух бронзової доби

Приблизно 3200 років тому ціла низка величних цивілізацій Східного Середземномор’я увійшла в смугу стрімкого занепаду. Мікенська культура, мінойці та потужна Хетська імперія зіткнулися із глибоким соціально-економічним колапсом. Навіть Єгипет Нового царства за царювання Рамсеса III, хоч і вистояв у цій бурі, зазнав важкого економічного удару, від якого вже ніколи повністю не одужав. ​

Тривалий час в академічному середовищі точилися дискусії щодо першопричини цієї кризи. Серед гіпотез висувалися навали зловісних «Народів моря», масштабні повстання, розрив торговельних шляхів постачання олова та міді або нищівні землетруси. Втім, нове дослідження доводить: ті катастрофічні посушливі роки були результатом не поодинокого аномального явища, а синергетичного накладання кількох природних кліматичних циклів. ​

Науковці зі Стокгольмського університету реконструювали кліматичний хронотоп регіону за останні 8000 років. За допомогою високоточної кліматичної моделі EC-Earth3-Tr8K вони простежили динаміку опадів і рівня зволоженості по всьому Східному Середземномор’ю. Отримані результати ідеально збігаються з геологічними та палеоекологічними даними, засвідчуючи повільний, але неухильний зсув у бік аридизації (висушування) після середини голоцену.

​Дослідження показало, що цей довготривалий тренд був спричинений поступовими змінами параметрів орбіти Землі навколо Сонця. Орбітальні коливання протягом тисячоліть неухильно скорочували кількість опадів на більшій частині регіону. 

Андрій Поцелуйко: Степи, що рухали світи: далеке Причорномор’я у вирі глобальних катаклізмів бронзової доби

Історія людства часто постає перед нами як низка великих центрів — Єгипет, Месопотамія, Егейський світ — між якими нібито розгортається головна драма цивілізації, тоді як периферійні регіони залишаються на узбіччі цієї оповіді. 

Проте дослідження Віктора Клочко переконливо демонструють, що таке бачення є надто спрощеним. 

Північне Причорномор’я, зокрема території сучасної України, у пізню бронзову добу не лише не було ізольованим, але й виступало активним учасником процесів, які змінювали обличчя всього Середземноморського світу. Через уважний аналіз археологічних артефактів, передусім озброєння, відкривається картина складних і масштабних міграцій, що пов’язують степи між Дунаєм і Дніпром із подіями, які історики традиційно описують як кризу XIII–XII століть до нашої ери.

У центрі цієї історії постає феномен так званих Народи моря — загадкової сукупності племен, які наприкінці XIII століття до н. е. розпочали стрімке й руйнівне просування Середземномор’ям. Їхня поява збіглася з одним із найглибших цивілізаційних зламів давнього світу: занепала могутня Хетська імперія, похитнулася стабільність Єгипту, а мікенські палацові центри Греції зазнали краху. На рельєфах храмового комплексу Медінет-Абу, де зображено переможні сцени фараона Рамсеса III, ці чужинці постають як добре організовані воїни з характерним спорядженням, що вже саме по собі натякає на їхню складну етнічну і географічну природу.

Алекс Репин: Кошмар конца Бронзового века

Материала про катастрофу бронзового века очень много, авторов тьма. Так что стоит задача написать концептуально и очень кратко, что признаться не так просто - это же интереснейшая эпопея, где за 50 лет было разрушено всё, что создавалось за две тысячи лет! Даже гибель минойского Крита за 300 лет до этого не имела таких последствий - его дело продолжили микенские ахейцы, безболезненно поглотив и пеласгов и минойцев.

В первую очередь надо сказать, что это вовсе не коллапс производства бронзы, хотя ее дефицит во время смуты дал старт железному веку. Наоборот, ее производство успешно развивалось с 3000 тыс. г. до н.э. по 1200 г. до н.э., когда катастрофа набрала силы. Да, закончилось олово в Греции, в Хризейской долине возле Дельф (опять жрецы-торгаши!), в Киликии и горах Тавроса Малой Азии. Но финикийцы открыли месторождения олова в Британии и горной Испании, а в Месопотамию оно всегда доставлялось из Бадахшана вместе с лазуритом.

За это время выросла производительность пахотного земледелия в 50(!!!) раз, несчастных женщин с деревянными мотыгами наконец заменили мужики с бронзовым плугом: население только Египта выросло до 5 млн человек.  Из бронзы делалось решительно все что нужно: ножи, топоры, пилы, наконечники копий и стрел. Пилы и топоры были нужны для производства морских кораблей, которые были эффективней "кораблей пустыни", верблюдов, в 200 раз (по грузоподъемности и срокам жизни).