З початку 3-го століття до нашої ери територія сучасної України, раніше визначена скіфами північно-понтійських степів та елліністичними впливами з Причорномор’я, була доповнена кельтською культурою із заходу.
Вплив останнього можна приблизно розділити на 2 окремі сфери — територію сучасної Західної України, де можна спостерігати вичерпні докази кельтської міграції/поселення, та центральну/східну частину, де латенські матеріали свідчать про наявність невеликих кельтські групи та розвиток кельто-скіфського (бастарнського) населення, добре засвідченого в стародавніх історичних джерелах. В Західній Україні кельтська присутність найкраще зафіксована на річці Тиса, де їхнє прибуття знаменується новим будівництвом, технікою виготовлення кераміки та металообробки, а також появою нових економічних і політичних центрів (Єрьоменко 1997; Казакевич 2012). З середини ІІІ ст. до н. е. латенська культура панувала у верхів’ях Тиси, де були кельтські економічні, культурні центри та центри виробництва заліза. На даний момент на українському верхів’ї виявлено понад два десятки латенських стоянок, найкраще задокументована з них – велике кельтське поселення на пагорбах Галіш і Ловачка, поблизу сучасного міста Мукачево. Військове спорядження з Галиш-Ловачки включало коротку шаблю з Х-подібною рукояткою, 2 латенські мечі, 12 кривих кинджалів, 27 наконечників списів, 2 наконечники списа, 14 наконечників стріл, 9 залізних поясів-ланцюгів, а також знахідки кінського спорядження. і приладдя колісниці (Бідзіля 1971: 72—76, 80, рис. 17: 28—30). «Понад 30» кельтських монет македонського типу («імітації») Філіпа II і III також були виявлені на цьому місці (Mac Gonagle 2014). У Дійді виявлено кельтський комплекс виробництва скла, а також ряд вузькоспеціалізованих центрів металургії із залишками кузень. Найбільша з них, у Нове Клинове, налічувала близько 200 кузень (Казакевич 2012). Нове Клинове лежить трохи на південний схід від вищезгаданих кельтських стоянок біля Мукачева та трохи на північний схід від кельтського поселення/поховання в Чумешті (район Сату-Маре) в Румунії (Rustoiu 2006; Rusu 1969).'
Тоді як археологічні дані у вищезазначених областях Західної України чітко вказують на класичну модель кельтської міграції на цю територію (Казакевич 2012: 179), ситуація далі на схід, де класичні автори говорять про галло-скіфів (Plut. Marius. 11). : 4—5) або кельто-скіфського (Страбон. 11: 6: 2) населення складніше. Це ще більше ускладнюється появою в цьому регіоні кельто-скіфських племен бастарнів. Тому кельтський матеріал, який можна ідентифікувати, логічно стає менш частим у міру просування на схід. Помітними винятками з сучасної центральної України є кельтська бронзова «маска для обличчя» з Канева (Черкаська область). Маску було знайдено разом із шийною каблучкою та ранньолатенськими нарукавними каблучками (Кухаренко 1959: 49), і вона виконана у виразному кельтському стилі «пластичних перетворень», який став поширеним у латенському періоді B1 — C2.
