Андрій Сошніков: Юлія Мендель, бенефіс суфлера у порожній залі

У світі «справжніх людей» усе має свою ціну і свій час. 

Скандал із Монікою Левінскі був найскладнішою операцією з дресирування американської адміністрації. 

Скандал із Юлією Мендель — це провінційний ремейк, знятий на телефон у коридорі Офісу президента. Але її недавня поява у Такера Карлсона — це вже не просто косплей.

Мендель — це ідеальний продукт селекції «нового типу». Її психологія — це не психологія політика чи журналіста, це психологія старшої покоївки в англійському домі. Це тип людини, чия психіка є монолітом із грантових методичок і палкого бажання вирватися з «херсонського небуття» у кондиційований рай західних посольств. Для неї «білий пан» — це не метафора, а фізіологічна потреба. Вона відчуває себе живою лише тоді, коли її погладить по голівці рука з Вашингтона чи Лондона.

Написання книги «Кожен із нас — Президент» — це найвищий прояв психології Мендель. Туземець, що пише книгу — це завжди комедія. Психологічно вона намагається зафіксувати себе в історії, не розуміючи, що в системі, де вона працює, історія не пишеться — вона програмується. Книга Мендель — це спроба суфлера вийти на авансцену, коли актори пішли на перекур. Вона щиро вірить, що її думки мають значення, тоді як вона сама — лише одноразовий інтерфейс між посольством і тубільним офісом.

Її характерна риса — повна відсутність смаку при величезних амбіціях. Окуляри на декольте, дивні пости у Фейсбуці, невчасний сміх — це не помилки піару. Це психологічний розрив. Вона живе всередині американського серіалу про політику, який транслюється в її голові, але знімається цей серіал у декораціях районної адміністрації. Вона грає «залізну леді» чи «фатальну жінку», але оскільки вона лише функція, виходить гротеск.

Юлія Мендель — це трагікомічний персонаж епохи розпаду суб’єктності. Це психопортрет істоти, яку навчили англійської мови, але забули наділити внутрішнім світом. Вона — дзеркало сучасної еліти: метушлива, глибоко вторинна, перелякана своєю випадковістю і водночас безмежно самовпевнена у своїй ролі «обраної».

Це була не розмова журналіста з політиком, а зустріч двох акторів у глобальному театрі. Карлсон — це не «незалежний голос», а сертифікований мегафон певних кіл англосаксонської еліти, призначений для «каналізації» невдоволення; Мендель — це ідеальний «свідок», чия роль полягає не в розкритті правди, а в легалізації потрібних наративів через імітацію щирості та «жіночих сліз».

Психологічно Мендель поводиться не як людина, що ризикує життям, а як колишня фаворитка, якій дозволили «побити посуд». 

Її тези про те, що Зеленський — «приховане зло» і «диктатор», — це не її особисте прозріння, а трансляція нового технічного завдання. Вона відчуває за спиною підтримку «справжніх людей», тому її «сміливість» має такий виражений театральний присмак.

Сльози та перехід на російську — це не про емпатію до загиблих у Херсоні. Це ритуальний жест покірності. Психологічно вона подає сигнал: «Я своя, я частина старої системи, я — інструмент, готовий до перепродажу». Це спроба перевести дискусію з політичної площини в площину «сімейних розбірок», що завжди вигідно тим, хто реально керує процесом.

Озвучуючи «секрети Полішинеля», Мендель легалізує новий американський наратив. Тепер вождь — не «захисник демократії», а «нестабільний персонаж». І каже це не ворожа пропаганда, а «та сама дівчина з обкладинки». Це психологічна зброя найнижчого штибу. Це робиться для того, щоб перетворити образ вождя на карикатуру. Якщо вождь — наркоман, то вся країна — це тріп, а отже, ніхто не несе відповідальності за підписані папери чи втрачені території.

Вона описує себе як «українську жінку з провінційного міста», хоча сама є частиною київської «номенклатури». Це психологічна маніпуляція, спрямована на американського глядача, щоб викликати жалобу та продати тезу: «мир на будь-яких умовах» — це не капітуляція, а «гуманізм».

Інтерв’ю Мендель — це «дембельський акорд» функції, якій наказали самознищитися, забравши із собою залишки репутації патрона. 

Психологічно Мендель у Карлсона — це Моніка Левінські, якій замість сукні з плямою дали написати сценарій для фінальної серії сезону. Вона щаслива, бо вона в кадрі, вона в центрі уваги, і вона щиро вірить, що це її власний вибір, а не чергова команда з-за лаштунків.

Вона не Моніка Левінські. Моніка була жертвою великої гри. Мендель — це просто декорація, яка повірила, що вона і є театр. Її близькість до «тіла» президента спочатку не була любовною драмою. Це була роль «наглядачки за комунікаціями». Психологічно вона була приставлена до вождя як живий нагадувач про те, що за кожним його словом стежать Дорослі Люди. Чутки про «особливі стосунки» з прессекретаркою — це «нашийник». Це спосіб зробити вождя смішним і вразливим.

Але якщо Моніка у США була об'єктом боротьби титанів, то Мендель у Києві — це інструмент десакралізації. Вона не «фатальна жінка», вона — функція, що створює навколо влади атмосферу комунальної кухні.

Президент України Володимир Зеленський підписав указ «Про історично населені українцями території російської федерації»

 Президент України Володимир Зеленський заявив, що сьогодні, 22 січня 2024 року, підписав указ «Про історично населені українцями території російської федерації».

Про це він сказав у привітанні з Днем Соборності.

«... Ми маємо сьогодні робити кроки не лише для зміцнення соборності України й нашого народу, а й дії задля соборності прав і свобод, правди про українців, правди про нас і правди про нашу історію. Заради цієї мети сьогодні мною підписано указ "Про історично населені українцями території рф"», — відзначив президент.

За його словами, це означає «повернення правди про історичне минуле заради українського майбутнього».

Також Президент Володимир Зеленський повідомив, що 22 січня внесе до парламенту проєкт закону щодо запровадження в Україні множинного громадянства.

Пряма мова Зеленського: "... Сьогодні я вношу у Верховну Раду України ключовий законопроєкт, який дасть змогу ухвалити комплексні зміни до законодавства та запровадити інститут множинного громадянства. І дасть змогу мати наше громадянство всім етнічним українцям та їхнім нащадкам із різних країн світу. Звісно, окрім громадян країни-агресора".

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №17/2024

Про історично населені українцями території Російської Федерації

Зважаючи на те, що Росія впродовж століть систематично вчиняла і продовжує вчиняти дії, спрямовані на знищення національної ідентичності, пригноблення українців, порушення їхніх прав і свобод, у тому числі на історично населених ними землях на Кубані, Стародубщині, Північній та Східній Слобожанщині в межах сучасних Краснодарського краю, Білгородської, Брянської, Воронезької, Курської, Ростовської областей Російської Федерації,

наголошуючи на необхідності дотримання Російською Федерацією міжнародних зобов’язань щодо забезпечення українцям, що проживають на її територіях, у тому числі історично населених етнічними українцями, прав на отримання освіти українською мовою та її вільне використання, громадянських, соціальних, культурних та релігійних прав, доступу до україномовних засобів масової інформації, права на мирне зібрання,

керуючись положеннями Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації, Європейської хартії регіональних мов або мов меншин, Декларації про права осіб, що належать до національних або етнічних, релігійних та мовних меншин,

відповідно до статті 12, пункту 3 частини першої статті 106 Конституції України постановляю:

1. Кабінету Міністрів України розробити із залученням міжнародних експертів, представників Світового конгресу українців, вчених, громадськості та внести на розгляд Ради національної безпеки і оборони України план дій щодо збереження національної ідентичності українців в Російській Федерації, у тому числі на історично населених ними землях (на Кубані, Стародубщині, Північній та Східній Слобожанщині в межах сучасних Краснодарського краю, Білгородської, Брянської, Воронезької, Курської, Ростовської областей Російської Федерації), передбачивши, зокрема:

опрацювання питання стосовно збору та вивчення фактів і свідчень про злочини, вчинені проти українців, що проживають (проживали) на територіях Росії, історично населених етнічними українцями, про політику примусової русифікації, політичні репресії та депортації щодо українців, відновлення та збереження історичної пам’яті, у тому числі щодо утворення центру із зазначених питань;

активізацію роботи з протидії дезінформації та пропаганді Російської Федерації щодо історії та сьогодення українців в Росії та всіх поневолених нею народів із залученням вітчизняних та зарубіжних вчених, експертів, представників української громадськості за кордоном та організацій закордонних українців до підготовки та проведення заходів, спрямованих на розвінчування російських міфів про Україну;

розвиток взаємодії між українцями та поневоленими Росією народами;

забезпечення спільно з Національною академією наук України підготовки й поширення в Україні та світі матеріалів про понад тисячолітню історію українського державотворення, історичні зв’язки земель, населених етнічними українцями, з українськими національними державними утвореннями у різні історичні періоди;

висвітлення у навчальних програмах і підручниках для закладів освіти правдивої історії етнічних українців на історично населених ними землях у межах Російської Федерації.

2. Міністерству закордонних справ України забезпечити врахування положень цього Указу під час розробки комплексної стратегії взаємодії України з українською всесвітньою спільнотою.

3. Цей Указ набирає чинності з дня його опублікування.

Президент України В.ЗЕЛЕНСЬКИЙ

22 січня 2024 року

Обращение Президента Украины Владимира Зеленского к народам Кавказа, Сибири и других коренных народов России

Павел Шехтман: На дело свободолюбивых народов работают, как ни парадоксально, именно отрицательные качества Зеленского

Зеленский сейчас - Черчилль поневоле, Черчилль силой обстоятельств. 

Настоящий Черчилль никогда не говорил, что встанет на колени  перед Гитлером, лишь бы тот не начинал войну, что поглядит в его глаза и договорится где-то посередине и пр. 

Но теперь это уже не имеет значения. Теперь на дело свободолюбивых народов работают, как ни  парадоксально, именно отрицательные качества Зе - актерство и инфантилизм. 

Всякий актер, а тем более инфантильный актер, согласится скорее умереть, чем сойти с подмостков, где он под восхищенные аплодисменты всего мира играет роль супергероя, спасающего Вселенную от Абсолютного Зла, и под шиканье и плевки в спину превратиться в маленького человечка, остающегося божеством, может быть, только для своих домашних и своего кота (и то сомнительно). 

Так что - да. "Какова наша цель? Победа. Победа, вопреки всем ужасам, победа, сколь бы долог и тернист ни был путь к ней. Без победы нам не жить".

Ольга Борисова: Здесь не исправить уже ничего

На фоне творящегося вокруг отставки Кабмина адского фарса и дебюта в Украине коронавируса поговорить мы сегодня хотим об отмене люстрации, которую режим Зеленского задумал провести в фоновом режиме, пока все внимание приковано к перезагрузке правительства. Рассмотрением обращения 47 депутатов, поданном в далеком 2015 году, неожиданно озаботился Конституционный суд. Решение о неконституционности закона об очищении власти, принятом в 2014, могло быть принято уже сегодня, но КС перенес рассмотрение. За отмену этого закона давно ратуют антиукраинские силы – Медведчук, Левочкин, Портнов. Этот закон, при всем своем несовершенстве, был магическим кругом Хомы Брута, который оберегал от проникновения в институты власти пророссийской нечисти. Но, судя по всему, Зеленского убедили, что надо поднять Вию веки и заглянуть ему в глаза. Отмена закона о люстрации – это не только шкурный интерес тех, кто подпадает под его действие и не может добраться до корыта. Это еще и идеологический реванш Кремля. Поскольку люстрация была юридическим символом победы украинского общества над режимом Януковича. Режимом, собственноручно расстегнувшим ширинку русского мира, чтобы, так сказать, припасть к истокам и вернуть Украину в ярмо 300-летнего имперского рабства. Отмена люстрации – это удар по украинской государственности.

Ведь, положа руку на сердце, украинская государственность – в умах, а не на карте, началась не в 1991, а в 2014 году. Она началась с неожиданно вспыхнувшей готовности тысяч людей рисковать жизнью, и даже умирать за то, что еще вчера казалось абстрактным – национальную свободу и независимость. Она началась с пацанов, которые с деревянными щитами лезли под пули на Груше. С полковника Крищенко, сбрасывающего с крыши горловской милиции сепара, устанавливавшего там российский флаг. С депутата Рыбака, срывающего с горловского горсовета триколор с курицей, и растерзанного за этой боевиками Гиркина. Со старшего лейтенанта Вадима Сухаревского – первого офицера ВСУ, нарушившего приказ «не стрелять» и открывшего огонь по российским оккупантам под Славянском. С волонтеров, которые обували, одевали, кормили и вооружали украинскую армию – потому что государство, на казначейском счету которого было 100 тыс грн после бегства Януковича, было не в состоянии эффективно решать эту задачу.

И абсолютно не случайно, что такие персонажи как Портнов и Ко сегодня устраивают ревизию новейшей истории Украины и пытаются дискредитировать волонтеров, майдановцев и ветеранов параллельно с атаками на закон о люстрации. Потому что это символы новой, субъектной Украины, возникшие в 2014.

Избранный Президент Украины Владимир Зеленский ответил на заявление Путина о российских паспортах для украинцев

Новоизбранный президент Украины Владимир Александрович Зеленский прокомментировал заявление президента России Владимира Путина о возможности предоставления в упрощенном порядке украинцам российского гражданства.

Текст ответа опубликован на странице Зеленского в соцсети.

«По поводу заявлений президента РФ Владимира Путина хочу отметить следующее.

Во-первых, я бы не советовал российским властям зря тратить время, пытаясь соблазнить граждан Украины паспортами РФ. Возможно, и найдется тот, кто до сих пор находится под влиянием пропаганды. Возможно, кто-то сделает это ради заработка или в попытке скрыться от уголовных расследований. Мы даже можем предоставить Владимиру Путину перечень граждан Украины, которым в ближайшее время станет очень некомфортно в стране, которую они цинично грабили, злоупотребляя высокими должностями. Пусть Россия снова решает, где больше всего ей нужны такие „профессионалы” — в Ростове или Магадане.

Но отличие Украины, в частности, заключается в том, что мы, украинцы, имеем в своей стране свободу слова, и свободные СМИ, и интернет. 

Поэтому мы прекрасно знаем, что на самом деле предоставляет российский паспорт. Это право быть арестованным за мирный протест. Это право не иметь свободных и конкурентных выборов. Это право вообще забыть о наличии естественных прав и свобод человека. Поэтому не стоит рассчитывать, что многие украинцы захотят стать „новой нефтью”, в которую власти России пытаются превратить собственный народ.

Украинцы — это свободные люди в свободной стране. Независимой, суверенной и неделимой. Гражданство Украины — это свобода, достоинство и честь. Это то, что мы защитили, и будем защищать. Украина не откажется от своей миссии служить примером демократии для постсоветских стран. И частью этой миссии станет предоставление защиты, убежища и украинского гражданства всем, кто готов бороться за свободу. Мы будем предоставлять убежище и помощь всем — всем, кто готов сражаться бок о бок с нами за нашу и вашу свободу.

Не следует говорить с Украиной и украинцами на языке угроз, военного и экономического давления. Это не лучший путь к прекращению огня и разблокированию Минского процесса. Я еще раз подчеркиваю, что готов к переговорам. Я надеюсь, что на ближайшей встрече в нормандском формате Россия продемонстрирует готовность к деэскалации. Конкретным подтверждением этой готовности должен стать взаимный обмен нашими гражданами в формате „всех на всех”. Без исключений. С нашей стороны мы готовы обсуждать новые условия сосуществования Украины и России. С пониманием того, что настоящая нормализация произойдет только после полной деоккупации. Как Донбасса, так и Крыма. Украина не сдается! Во всех смыслах этого слова.

Но я надеюсь, что в России все же больше стремятся говорить, чем стрелять.

Я действительно не Бог, чтобы мои желания исполнялись. Но я также помню, что всем чиновникам придет время дать честный ответ за свои поступки именно перед Ним. Никто не попадет сразу в Рай. Сначала будет Суд».