Станислав Кукарека: Как Европа стала Европой

... Но все таки давайте вспомним, вот что такое например "Европа" и "европейская цивилизация"? Откуда она вообще взялась, как возникала и что из себя представляет...  

Европейской цивилизацией принято называть условный пик ее развития, колониальные империи. Которые владели половиной мира (большей его половиной) веке в 18-м или 19-м. Именно там сложилась специфическая экономика и институты политические, мировозрение, религия и прочее такое что мы можем назвать "культурой" и "цивилизацией". Конечно не на ровном месте, там были фундаменты и путь эволюции. И это все важно, это нужно изучить. 

Як на мий хлопський розум "европейская цивилизация" ведет свое начало примерно с Реконкисты. Когда товарисчи из халифатов добрались где то аж до середины Франции, и потом обратно покатились, сопровождаемые пинками унизительными. Товарисчи из халифатов были представителями ведь совсем другой цивилизации, и о ней тоже забывать нельзя, она очень важна. Более того, у них там был сплошной гламур тогда, и может быть именно их следует признать истинным наследником цивилизации античной. Но пока что им по щам втащили, и так появилась Европа. Более того скажу, по щам им втаскивать будут еще много сотен лет, и именно так Европа станет Европой про которую мы знаем. Но это дальше. 

Итак, так что случилось там при Пуатье и в прочих исторических окресностях? А там случилось становление феодализма. Нет, не возникновение, а собственно кристаллизация, триумф в какой-то степени. Феодализм и всякие его пороки принято сильно критикрвать, даже клеймить и с ним бороться беспощадно. Это во многом артефакты "нового времени" когда централизованные государства боролись с пережитками. И да, расцвет "европейской цивилизации" принято связывать с тем "новым временем", но мы тут не про расцвет, мы про истоки. А те истоки были там, в феодализме. 

Гавейн: Лицар круглого столу

Ґавейн (Gawain) — персонаж легенди про Артура, в якій він є племінником короля Артура та лицарем Круглого столу. Прототип Гавейна згадується під ім'ям Гвалхмай (Gwalchmai) у найдавніших валлійських джерелах. Пізніше він з’являвся в багатьох казках про Артура валлійською, латинською, французькою, англійською, шотландською, голландською, німецькою, іспанською та італійською мовами, зокрема як головний герой середньоанглійської поеми «Сер Гавейн і зелений лицар». Інші твори, де Гавейн є центральним персонажем, включають De Ortu Waluuanii, Diu Crône, Ywain and Gawain, Golagros and Gawane, Sir Gawain and the Carle of Carlisle, L'âtre périlleux, La Mule sans frein, La Vengeance Raguidel, Le Chevalier à l 'épée, Le Livre d'Artus, The Awntyrs off Arthure, The Greene Knight і The Weddynge of Syr Gawen and Dame Ragnell.

У літературі про лицарські романи про Артура Гавейна зазвичай зображують як найближчого супутника короля Артура та невід’ємного члена елітного Круглого столу.

У найвідоміших версіях легенди він є сином сестри Артура Моргаузи та короля Лота Оркнейських і Лотіанських (he is the son of Arthur's sister Morgause and King Lot of Orkney and Lothian. ). Тут його молодші брати (або зведені брати) — Агравейн, Гагеріс, Гарет і сумно відомий Мордред (Agravain, Gaheris, Gareth, and the infamous Mordred). Однак його сімейні стосунки та виховання описані по-різному в різних оповіданнях, хоча вони часто включають історію про те, як Гавейн несвідомо виховувався в прийомній сім’ї в Римі, перш ніж повернутися до Британії, щоб щасливо возз’єднатися зі своїми біологічними родичами. Серед його численних дітей від численних дружин і коханок — «Прекрасний Невідомий» Гінгалайн (the "Fair Unknown" Gingalain), сам популярний герой романів Артура.

У ранніх валлійських текстах Гавейн зображується як грізний, але ввічливий і співчутливий воїн, шалено відданий своєму королю та своїй родині. Його знають як друга молодих лицарів, захисника бідних і нещасних, а також як «Лицаря дівчат» ("Maidens' Knight"), рятівника жінок — у більш ніж одному варіанті теми «Замок дівиці». Інші відомі повторювані мотиви включають його вивчені навички лікування, його спеціальні мечі, серед яких, можливо, знаменитий Калібурн (Ексалібур), і його могутнього бойового коня на ім’я Гіньоле (Guignolet). У пізнішій версії його легенди він володіє надлюдською силою, пов’язаною з циклом дня та ночі, що додає до його вже видатної бойової майстерності та робить його непереможним фехтувальником опівдні, коли сонце на висоті.