Олег Гуцуляк: На захист рицарів-маврів (і дещо про Святий Грааль)

Фейрефіс-мавр і традиція Святого Грааля

Один з головних рицарів епосу про Грааль, Персеваль (Парцифаль, Perlesvaus, від франц. par ce val “цією долиною”) під час сутички знайомиться зі своїм братом-лісорубом Фейрефісом (ст.-франц. vaire fiz – «пістрявий син»), мавританським рицарем–язичником, який прийняв христинство з іменем Давид.

Фламандська поема "Moraien" XIV ст. розповідає про те, як лицарі Ланселот та Вельвейн, шукаючи Парцифаля, зустрічають дивного рицаря-мавра, який є зведеним братом Парцифаля від кохання його батька Гамурета з чарівною негритянкою, принцесою  Белаканою, коли він служив королю маврів Баруку у "Вавілоні" (Гпамурет носив герб у вигляді якоря: фр. ancre, англ. anchor, грец. agkyra, лат. ancora, нім. anker, рос. "якорь",  і в один ряд з якими може бути співставлений родовий для Парцифаля топонім Анжу*; деякі геральдистибачать у гербі Рюриковичів саме якір). 

Гамурет (Gahmuret, Gahmuret der Anschevin), у свою чергу, був сином анжуйського короля Гандіна (Gandin d'Anjou) та його дружини Шойзе (Schoysiane).

Запомни: сын твой – внук Гандина,
В нем кровь анжуйская течет **,
Потомок он Фата-Морганы,
Что, расставляя в сердце раны,
На подвиг рыцарей влечет.

[Средневековый роман и повесть / вступ. ст. и примеч. А.Д. Михайлова. – М.: Худож.лит-ра, 1974. – С. 285].

Столицею королівства Гандіна було місто Беапероль. Він належав до того «вищого світу» старої аристократії, який був стабільним, зрозумілим і чітко структурованим. У Гандіна було двоє синів. Старший, Галоєс (Galoes), успадкував королівство після смерті батька, а молодший, Гамурет, змушений був вирушити у світ як «лицар-удачі». Гамурет загинув саме тому, що не зміг остаточно обрати один світ, назавжди залишившись мандрівником між християнським Заходом та мусульманським Сходом. Його син Персеваль (Парцифаль) згодом продовжить цей шлях, ставши «амфібією» між світом земного лицарства та сакральним світом Грааля. Цікаво, що Гамурет назвав свого сина на честь батька Гандіном, намагаючись зберегти «людську сутність» та пам'ять роду, перебуваючи в океані небезпек.

Батько Гамурета, Гандін, носив на своєму щиті Пантеру (у середньовічному розумінні це була міфічна істота, часто різнокольорова і така, що видихає полум'я або аромат). Пантера в бестіаріях того часу часто символізувала Христа або високу духовність. Це був старий герб дому Анжу в літературній традиції. Коли Гамурет залишає батьківський дім і стає «лицарем-амфібією», подорожуючи між Сходом і Заходом, він змінює герб на Якоря (або кілька якорів), бо був мандрівником і шукачем пригод у «нижньому світі» (Схід, битви, найманство). Коли Парцифаль, "Червоний Рицар" (Ither von Gaheviez),  нарешті стає хранителем Грааля, його символіка змінюється на сакральну. Хоча в текстах опис гербів може різнитися, традиція часто приписує йому: Голуба: Символ Святого Духа, який щороку приносить просфору до Грааля. Грааль: Як чаша або сяючий камінь (lapsit exillis).

Станислав Кукарека: Как Европа стала Европой

... Но все таки давайте вспомним, вот что такое например "Европа" и "европейская цивилизация"? Откуда она вообще взялась, как возникала и что из себя представляет...  

Европейской цивилизацией принято называть условный пик ее развития, колониальные империи. Которые владели половиной мира (большей его половиной) веке в 18-м или 19-м. Именно там сложилась специфическая экономика и институты политические, мировозрение, религия и прочее такое что мы можем назвать "культурой" и "цивилизацией". Конечно не на ровном месте, там были фундаменты и путь эволюции. И это все важно, это нужно изучить. 

Як на мий хлопський розум "европейская цивилизация" ведет свое начало примерно с Реконкисты. Когда товарисчи из халифатов добрались где то аж до середины Франции, и потом обратно покатились, сопровождаемые пинками унизительными. Товарисчи из халифатов были представителями ведь совсем другой цивилизации, и о ней тоже забывать нельзя, она очень важна. Более того, у них там был сплошной гламур тогда, и может быть именно их следует признать истинным наследником цивилизации античной. Но пока что им по щам втащили, и так появилась Европа. Более того скажу, по щам им втаскивать будут еще много сотен лет, и именно так Европа станет Европой про которую мы знаем. Но это дальше. 

Итак, так что случилось там при Пуатье и в прочих исторических окресностях? А там случилось становление феодализма. Нет, не возникновение, а собственно кристаллизация, триумф в какой-то степени. Феодализм и всякие его пороки принято сильно критикрвать, даже клеймить и с ним бороться беспощадно. Это во многом артефакты "нового времени" когда централизованные государства боролись с пережитками. И да, расцвет "европейской цивилизации" принято связывать с тем "новым временем", но мы тут не про расцвет, мы про истоки. А те истоки были там, в феодализме. 

Гавейн: Лицар круглого столу

Ґавейн (Gawain) — персонаж легенди про Артура, в якій він є племінником короля Артура та лицарем Круглого столу. Прототип Гавейна згадується під ім'ям Гвалхмай (Gwalchmai) у найдавніших валлійських джерелах. Пізніше він з’являвся в багатьох казках про Артура валлійською, латинською, французькою, англійською, шотландською, голландською, німецькою, іспанською та італійською мовами, зокрема як головний герой середньоанглійської поеми «Сер Гавейн і зелений лицар». Інші твори, де Гавейн є центральним персонажем, включають De Ortu Waluuanii, Diu Crône, Ywain and Gawain, Golagros and Gawane, Sir Gawain and the Carle of Carlisle, L'âtre périlleux, La Mule sans frein, La Vengeance Raguidel, Le Chevalier à l 'épée, Le Livre d'Artus, The Awntyrs off Arthure, The Greene Knight і The Weddynge of Syr Gawen and Dame Ragnell.

У літературі про лицарські романи про Артура Гавейна зазвичай зображують як найближчого супутника короля Артура та невід’ємного члена елітного Круглого столу.

У найвідоміших версіях легенди він є сином сестри Артура Моргаузи та короля Лота Оркнейських і Лотіанських (he is the son of Arthur's sister Morgause and King Lot of Orkney and Lothian. ). Тут його молодші брати (або зведені брати) — Агравейн, Гагеріс, Гарет і сумно відомий Мордред (Agravain, Gaheris, Gareth, and the infamous Mordred). Однак його сімейні стосунки та виховання описані по-різному в різних оповіданнях, хоча вони часто включають історію про те, як Гавейн несвідомо виховувався в прийомній сім’ї в Римі, перш ніж повернутися до Британії, щоб щасливо возз’єднатися зі своїми біологічними родичами. Серед його численних дітей від численних дружин і коханок — «Прекрасний Невідомий» Гінгалайн (the "Fair Unknown" Gingalain), сам популярний герой романів Артура.

У ранніх валлійських текстах Гавейн зображується як грізний, але ввічливий і співчутливий воїн, шалено відданий своєму королю та своїй родині. Його знають як друга молодих лицарів, захисника бідних і нещасних, а також як «Лицаря дівчат» ("Maidens' Knight"), рятівника жінок — у більш ніж одному варіанті теми «Замок дівиці». Інші відомі повторювані мотиви включають його вивчені навички лікування, його спеціальні мечі, серед яких, можливо, знаменитий Калібурн (Ексалібур), і його могутнього бойового коня на ім’я Гіньоле (Guignolet). У пізнішій версії його легенди він володіє надлюдською силою, пов’язаною з циклом дня та ночі, що додає до його вже видатної бойової майстерності та робить його непереможним фехтувальником опівдні, коли сонце на висоті.