Margarita Dudka-Bulyha: Мають з‘явитися нації та держави, які готові брати відповідальність за долю людства з позиції не рівності, але цілісного взаємоіснування народів Землі

Щодо скандального виступу Славоя Жижека (Slavoj Žižek) на церемонії відкриття Франкфуртського книжкового ярмарку 18 жовтня 2023 року. - https://politcom.org.ua/potribno-borotysya-na-oboh-storonah-odnochasno

Зрозумілий підхід. Але він все одне веде до урівняння.

Ми також можемо зрозуміти розпач німців після поразки у перший світовій. І розуміємо їхній захват ідеями нацизму. Як реванш за програш. Але зрозуміти винищення мільйонів людей в газових камерах не зможемо.

Ми можемо співчувати мільйонам німців, що загинули під час бомбардування Берлину в 45м. Але не можемо спростувати необхідність в той час припинити існування нацистскої держави. І необхідність Нюрнберга також.

Жижек не туди спрямовує увагу. І його опоненти не тим засмучені. Він не виказує антисемітизму. Він виказує дитячу хворобу лівацькості - пошук з постраждалих, хто більше постраждалий. Це повна відсутність здорового соціального імунітету.

Зараз питання не в тому, хто більш постраждалий, а в тому, як за кілька десятків років купа розвинених країн вигодували спільноту людоїдів, з якою не знають, що робити. Це маленьке, але болюче питання. Так хочеться скинути його на Ізраїль, нехай вони розберуться, тільки так, щоб світові не страждати від занепокоєння.

Але за цим питанням можна побачити більше. Як так званий цивілізований світ спокійно співіснував останні десятиліття зі світом диктаторських режимів, які не бентежили його, доки тим режимам не стало тісно в їхніх кордонах? Маємо очевидний провал усієї сучасної цивілізації. І культура відміни зараз - це як температура при загостренні хронічної хвороби. Вона не є здоров‘ям, але вона лише прояв давно запущеного в поганому сенсі процесу.

Зараз не культурні досягнення треба обговорювати, а безсилість усього, що вважалося досягненнями цивілізації. І усвідомити, що потрібні кризові міри і новий рівень обговорення у світі.

Мають з‘явитися нації та держави, які готові брати відповідальність за долю людства з позиції не рівності, але цілісного взаємоіснування народів Землі.

З такої точки зору я сприймаю цей виступ як запит дитини до дорослих, які мають урегулювати світоустрій. Питання: хто ті дорослі?

Судячи з останньої промови Байдена США мають намір лідерства у дорослішанні землян. Подивимося на їхні дії.

Славой Жижек: Лишь горящая церковь светит

Почему теология вновь становится объектом интереса радикальной политики? Интерес к ней вызван отнюдь не желанием божественного «большого другого», как гарантии конечного успеха всех наших усилий. Наоборот, теология становится неким символом нашей радикальной свободы – без какого-либо «большого другого», на которого можно было бы положиться.

Федор Достоевский знал о том, что бог наделяет нас свободой и ответственностью. Что он отнюдь не добрый учитель, ведущий нас безопасным путем. Наоборот, он напоминает нам, что все целиком в наших руках.

Здесь мы сталкиваемся с богом из старого анекдота о большевиках, где коммунист-пропагандист после смерти попадает в ад – но вскоре ему удается убедить охрану отпустить его в рай.

Когда же дьявол замечает отсутствие пропагандиста, он идет к богу, требуя, чтобы тот вернул в ад принадлежащее сатане. Но как только он обращается к богу: «Господь», тот сразу перебивает его словами: «Во-первых, не господь, а товарищ. Во-вторых, ты что веришь во все эти сказки? Меня же не существует. В-третьих, давай покороче – а то я опаздываю на партсобрание».

Именно такого рода бог нужен настоящим левым: бог, который полностью вочеловечился – наш товарищ, распятый вместе с двумя отверженными; бог, который не только «не существует», но и сам об этом прекрасно знает, признавая собственное небытие и всецело предаваясь любви, соединяющей воедино всех членов Духа Святого (партии или эмансипативного коллектива).
Католицизм часто называют компромиссом между «чистым» христианством и язычеством – но что же тогда в сущности можно определить как христианство? Протестантство? Нет. Нужно шагнуть дальше: по сути, единственным настоящим христианством, до конца приемлющим все следствия того события, что легло в его же основу (смерть бога) – является атеизм.

Испанский анархист Буанавентура Дурутти говорил: «Лишь горящая церковь светит». И он был прав, хотя и не в том антиклерикальном смысле данной фразы, который изначально в нее вкладывал. Религия лишь с помощью самоотрицания приходит к собственной же истине.