Тарас Чухліб, доктор історичних наук.
Історики завжди думають історично. А історичний підхід передбачає вивчення причин того чи іншого явища, бо нічого нізвідки не виникає.
От чому у 1943 році наші предки-українці на Волині підняли велике постання проти Польщі?
А тому що за 23 роки до того Варшавський сейм 17 грудня 1920 року одноголосно ухвалив спеціальний закон - "АКТ ПРО НАДАННЯ ЗЕМЛІ ВОЯКАМ ВІЙСЬКА ПОЛЬСЬКОГО".
І все може було б добре, але цей Акт передбачав безоплатне (!!!) надання земель на т. зв. Східних Кресах - Східній Галичині, Поділлі та Волині - особливо тим воякам Війська Польського, добровольцям, які служили на фронті, та інвалідам (ст. 2). Інші вояки та інваліди могли купувати землю за плату (ст. 3). Однак площа ділянки, що надавалася одному польському військовослужбовцю, не могла перевищувати 45 (!!!) га (ст. 5). Військові поселенці-Osadnicy Wojskowi мали сплачувати податок тільки через 5 років після початку користування.
З огляду на те, що Східна Галичина та Поділля були густонаселені, то землі польським воякам-осадникам почали роздавати головним чином на українській Волині.
Українське населення Волині це сприймало вороже, бо на їхніх землях почали масово заселятися польські військові з родинами, які сприймалися як вороги та окупанти.
Адже перед тим регулярне Польське Військо воювало проти Української Галицької Армії та військ Західноукраїнської і Української Народної республік, де було багато українських вояків, що народилися на Волині.
Зважаючи на те, що у 1920-х - 1930-х роках Волинь була повністю під окупаційною (хоча й визнаною міжнародними угодами) владою Польщі, то початкові виступи місцевого сільського люду не мали масового характеру й відразу придушувалися польською жандармерією.
Однак, коли розпочалася Друга Світова війна і у 1941 році на Волинь прийшли німецькі війська, ситуація тут докорінно змінилася, бо Польща втратила свої владні інститути і жандармерію на Волині. А польський уряд знаходився в еміграції у Лондоні звідки намагався керувати діями підпільної Армії Крайової.
Натомість у 1942 році на Волині виникає Українська Повстанська Армія, яка стала на захист українських селян, що потерпали від місцевої влади, яка вже була німецько-польською у багатьох випадках.
Отже, через більш ніж два десятиліття після ухвалення Варшавським сеймом "Акту про надання землі воякам Війська Польського" у 1920 році на українській Волині у 1943 році спалахнуло національно-визвольне повстання проти такого несправедливого закону, у результаті якого у збройній боротьбі загинуло за різними підрахунками від 10 до 15 тисяч польських військових осадників та членів їхніх родин, яких сучасна польська націоналістична історіографія чомусь трактує як "мирне населення".
Насправді ж це були військові поселення поляків на українській Волині і кожен малий поляк з дитинства вчився військовому ремеслу, бо народився у родині військових і входив до польської Армії Крайової.
Ото така наша спільна історія і якщо сучасний польський народ не знає своєї справжньої історії - то українські історики їм допоможуть дізнатися правду.
Слава Польщі! Слава Україні! Смерть російським окупантам!
Як завжди з вами на бойовому посту історичного фронту - доктор наук, полоніст, сержант резерву ЗСУ Тарас Чухліб
