В основі його підходу лежить теорія Жоржа Дюмезіля, французького дослідника індоєвропейських культур, який вважав, що багато індоєвропейських суспільств будували своє бачення світу навколо трьох головних функцій. Перша функція була пов’язана із сакральною та юридичною владою, тобто з мудрістю, порядком і легітимністю. Друга стосувалася військової сили, героїзму й захисту спільноти. Третя функція охоплювала сферу плодючості, добробуту, краси та матеріального процвітання. На думку Дюмезіля, ця структура не була лише соціальною моделлю; вона проникала у міфологію, політичну ідеологію та образи ідеального правителя.
Касперський застосовує цю схему до аналізу готської династії Амалів, яку Йордан описує у Getica. Особливу увагу він приділяє кільком “тріадам” представників династії, у яких можна побачити своєрідний розподіл функцій. У першій тріаді — Валамир, Теодимир і Відімир — автор убачає символічне відображення індоєвропейського триподілу влади. Валамир і Теодимир постають як носії суверенної та військової функцій, тоді як Відімир асоціюється із третьою функцією, пов’язаною не стільки з багатством, скільки з підтримкою, служінням і внутрішньою гармонією династії. Щоб пояснити цю інтерпретацію, Касперський звертається до порівняльної міфології та проводить аналогії з героями індійської Mahabharata, яких Дюмезіль також розглядав як репрезентантів “третьої функції”.