Яв Назаред (Назар Яворский): Полюс — Рим?

Прошло довольно много  времени с тех пор, когда, каждый в свою эпоху  и каждый со своим отличием, но в целом родственно,  Роджер Бекон и Жозеф де Местр высказались по поводу примата христианской веры в лице католицизма и их высокопоставленных носителей как  единственно  возможной  европейской государственности. Объединённой Европы. Наверно последний, кто яростно и страстно апеллировал к апологии  некоего цезаропапизма. был небезызвестный Юлиус Эвола, правда далеко не каждый отважится  причислить его к самим что ни на есть христианским концептуализаторам, наверняка потому, что слишком «католическим» он являлся, или, точнее – позиционировался.

Сегодня мы можем лицезреть объединённую Европу, пускай пока всего лишь частично, не целостно-окончательно,  но, в  связи с рядом исторических и мировоззренческих перемен, уж никак не на христианской основе, хотя, бесспорно, некоторые принципы данной религии вполне успешно утверждаются  и давно закрепились в том обществе. Но основа ли это, спросим?

Яв Назаред: Буду Вуду?

Існує переконання, що в далеку сивизну наші предки – спільні предки всього сучасного людства, ще не порізнені лінгвоетнічними, можливо, далеко географічними і навіть політичними розрізами і, з огляду на це, закономірно – сповідували віру в одного-єдиного Всевишнього Творця, всупереч усталеній сьогодні гіпотезі про примат магії, тотемізму, політеїзму. Ця альтернативна, ба навіть крамольна думка в науці носить ймення прамонотеїзму в принципі багато в чому співпадає з традиційним Біблійним уявленням. Однією з найпомітніших фігур, що обґрунтовувала концепцію первісного єдинобожжя, монотеїзму був католицький дослідник Вільгельм Шмідт.

Відтак, якщо, віддаючи данину – а заради справедливості в дечім таки слід знімати капелюха і навіть схиляти низесенько голівоньку, – modern science, не брати до уваги поширені міфологізовані і комерціоналізовані – нерідко справді доброякісно – фантастичною літературою історії про самодостатніх з певним від’ємним нюансом богів, напівбогів, наполовину тварин з надприродними можливостями, інопланетних прибульців без амплуа зайд (хоча до цих варіантів розв’язку зав’язки варто, мабуть, підходити не з позиції скептика, а радше а гностика, кому так кортить криво оскалитися, щоб опісля на повен рот позіхнути чи ще через опісля смачно відригнути харчем, виробництва «Матер-Матері» ), можна виснувати, що своєрідною сполучною ланкою між Творцем і людьми тих часів слугували ані рупорами наукового підходу, ні апологетами надприродного не спростовані ритуали. Ритуали тих часів мали б бути справді витонченими, або навпаки простими і замалим безпосередніми. До того фатального моменту, коли – вибачте, пані Сайенс – люди-боги чи боги-нелюди, або боги-надлюди повірили, що Творить не Творець, а Творять –ВОНИ, коли Зло інфікувало людство прадавнє вірусом Знань Істини, а відтінки Єдиного перемішалися без Єдиного в них, Волею Єдиного, (Вавилонська Вежа?) були таки Боги. Заселяли, можливо, (чому б і ні ?) простори не лише матінки нашої Геї, але й інші неозорі системи Всесвіту.

Яв Назаред: … в лісі, лісі, темному

Україна — нація лісова. Не лісиста, а лісова. Хоча й, як відомо, лісистість охоплює помітну площу нашої суверенної і унітарної. Ще один, даруйте, трюїзм: ліс не мислить себе без своїх першого та другого «Я», флори та фауни. Сильніший світ спільнота лісова і лісиста. Ліс тісно пов’язаний і з людиною, третім «Я», знову банальність, та ця банальність є визначальною в ряді багатьох аспектів антропогенезу – людського розвитку. Ліс бере активну участь в круговороті  кисню у природі: завдяки сонячній енергії, невід’ємній складовій всякого органічного функціонування,  ліс має здатність здійснювати процес фотосинтезу, життєво необхідного для суб’єктів рослинного та тваринного світів. Окрім коловороту кисню, ліс також вельми причетний до гідросфери, він затримує  грунтові води від витоків з ріками у крупні водоймища, тим самим забезпечує водопостачанням людей та сприяє вдалому веденню сільського господарства, а великі скупчення взимку неталого снігу  в лісах затримують воду, знижуючи ризик масових руйнівних затоплень населення. Ліс нерідко  успішно виконує серйозну вітрозахисну функцію. Ліс легко поглинає промислові відходи, забруднення, а ліс, особливо хвойний, виділяє фітонциди, речовини, котрі згубно впливають на злоякісні мікроби та в допустимих дозах благотворно позначаються на живій матерії.    Це безумовно перелічена невичерпна   користь лісу, яку він несе своєю життєдіяльністю біосфері.

Яв Назаред: Гіперборотьба триває. Німб втікача (два есеї)

Гіперборотьба   триває

Гіперборей стояв на краєчку скелі.  З височини він безвідривно і незмигно  зорив вниз на море. В його очах море віддзеркалювалося величчю вічної стихії беззмінності, супокійної і бурхливої поперемінно і водночас. Його очі зараз віддзеркалювалися у незворушних хвилях  перебутою величчю Істоти, втомленої до нестями життям. До надчутливих вух гіперборея долинали нестихаючі звуки влаштованого його блаженним народом  гульбища на честь прибуття батька Аполлона, котрий востаннє тут перетинав Рифеї дев’ятнадцять літ тому.  Могутній в цю хвилину голос Абаріса, незбагненною магічністю  тієї стріли, на якій він бравурно пиряв повітрям, чутно було звідусіль. Екстатичні гами жінок і чоловіків, немовби ще дужче сповнювали квітучу природу благодатної землі, що не знала ні холоду, ні голоду, невичерпною життєдайністю. А гіперборей, тихий відступник, на краєчку скелі все стояв і невідступно дивився униз на море. Він розумів мову моря достеменно, він знав  тисячі сакральних слів і фраз, здатних розбудити  і підкорити всі земні і навіть деякі планетні археї і метаелементи, не лише воду, тут, проте зараз воно – море –  холодне і мовчазне,  несхоже на себе, всі дари Матері перебували в німотному суворому зговорі, так немов здобуті знання ним, його сучасниками і предками просохли, знікчемніли водномить. Уже давно він не знав себе, так йому видавалось. « Чому існує вічність без зв’язку із Вічним, і чому щастя затихло у змагальному процесі із задоволенням ? Чому перше програло ? Чому, вперше ? Вперше ?..» — звертався гіберборей до себе і стихіалів навкруги і відповіді не знаходив. Море йому відповіло тільки тоді, коли він зістрибнув зі скелі – він вже не почув його ствердної відповіді.

Гіперборей не загинув, гіперборей вижив, його врятував всюдисущий Аполлон.

Яв Назаред: Сома і сура

У ведичній традиції існують два важливі ритуальні напої — сома та сура.

Посутньо ці напої  — антагоністи, навіть, вважають деякі дослідники індуїзму, древні жерці яро між собою суперничали, як виразники антитетичних нектарів.  Сома, згідно з Рігведою, епічним індійським текстом, що входить в найбільш сакральне джерело – Веди, є священним напоєм, який п’янить духовно, підносить свідомість до небувалих висот та широт; опріч цього сома є цілющою, здатна перемогти будь-який недуг – за умови дотримання дхарми – морального обов’язку людини –  і ритуалів. Існує декілька гіпотез стосовно джерела та складників соми, як ото від однойменної рослини «сома», грибів, гармали, ефедри; називають і лотос.  Натомість сура – це хмільний напій, що оп’яняє в буквальному значенні, профанічний, і містить він, либонь, ніщо інше як ячмінь. Інколи ототожнений з пивом. Сура призначалася для  повсякденного вживання, на противагу сомі, одначе нею, як було сказано, не гребували і в  сакральних церемоніях.

Яв Назаред: «Я»-«Нус»

Скільки багатостраждальна наша Батьківщина з її довготерпеливим людом зазнала розділень за всю свою історію. Скільки нагод ця земля  з її синами і дочками  мала для реалізації національних, ліберальних і націонал-ліберальних планів суверенного проекту Україна.  Скільки ще матиме ? Чи матиме ?.. Багато хто, крізь призму поразки найостаннішого суверенного проекту, схиляються до стійкої думки про невикорінну етноментальну роздільність нашої країни, а відтак  закономірно – держави. Ми не піонери і ми не єдині, хто весь час пожинає плоди історично складеної і складної вельми дихотомії, схожих дилем не позбавлені Канада, Бельгія, завжди сита і нейтральна Швейцарія з її більш чим «половинчастою» мовною розмежованістю тощо. Мабуть, рятує ці держави від конституційного розщеплення лише економічне благополуччя, ну а ще вміння більше і частіше дивитися вперед, ніж назад, себто знов таки всеперемагаюче економічне благополуччя. А що позаду ? Не в них, у нас ? Позаду завойовницьке насадження колоніалізму, вторинності, несамопричетності, гніт і самогніт, провінціальність і вічна відірваність — ми це всі давно прекрасно знаємо. Та власне, в цій частині суперечачи собі,  ми це всі давно прекрасно знаємо -, що не всі… А що попереду ?