Ольга Борисова: Гряде реальна ідіотократія

У 2006 році на екрани вийшов фантастичний фільм “Ідіотократія”, антиутопія про те, як в результаті природного відбору чисельна перевага ідіотів над розумними стала зашкалювати і що з цього вийшло. 

Сьогодні, через 14 років, цей сюжет не виглядає такою вже фантастикою: рівень IQ у людей неухильно знижується, і деякі дослідники вважають, що цей процес вже незворотній. На думку одних, в цьому винен негативний відбір по інтелекту (розумні люди таки гірше розмножуються), інші звинувачують у всьому інформаційну революцію. 

Чи встигне людство переламати тенденцію до того, як середній IQ homo sapiens впаде до рівня розумової відсталості? 

Це питання турбує людей вже досить давно. Вчений Токарський вважавав, що дурість є психіатричним захворюванням. Він не вимірював її ніяким IQ, але дуже переконливо довів в 1896 році, що між поняттями “нерозумно” і “безглуздо” існує різниця. Нерозумно, говорив він, впасти з вікна, задивившись на місяць; нерозумно забути адресу своєї квартири, однак це не можна назвати дурістю. Це щось таке негативне і дуже загальне поняття «нерозумно». А дурість – поняття позитивне. Дурість – це поняття, яке включає обмеженість, безцільність, безглуздість. 

Ми живемо у світі “симулякрів” (як назвав цей феномен Жан Бодрійяр), копій без оригіналу, які люди згодні приймати за оригінали і гонитву за якими робити метою свого життя. Просто тому, що так роблять усі.

Минулого року французький нейропсихолог Мішель Демурже випустив книгу “Фабрика екранних ідіотів”. Автор б’є в усі дзвони: з 1999 по 2009 рік середній IQ молоді на стику школи і ВНЗ впав на 3,8 пункту. Якщо ця тенденція збережеться протягом 100 років, ми отримаємо падіння інтелекту до 62. А згідно з тестом IQ, показник 70 – це особи з розумовою відсталістю (верхня межа дебільності). Загроза серйозна. Суспільство, що складається з таких людей, не зможе підтримувати власне існування. Нікому буде управляти машинами і справляти їх, тобто наша техногенна цивілізація впаде. Штучний інтелект може, звичайно, прийти на «допомогу», але кардинально нічого не змінить. Ще 20 років тому ніхто б не подумав, що XXII століття людство ризикує зустріти розумово відсталим. 

Раніше рівень IQ постійно зростав, адже упродовж XX століття люди вважали, що кращий інтелект і знання забезпечують дітям кращі шанси в житті. Учені зі схваленням спостерігали так званий "ефект Флінна", по імені новозеландського філософа Джеймса Флінна, який в 1984 році опублікував дослідження про те, що середній IQ жителів США з 1932 по 1978 роки збільшився на 15 пунктів. Аналогічні дослідження в інших країнах показали схожі результати. Кожне наступне покоління отримувало вищі результати в тестах на коефіцієнт інтелекту. Ми справді розумнішаємо чи просто думаємо по-іншому? Когнітивна історія 20-го століття на думку Джеймса Флінна свідчить, що зміни в нашому мисленні мають дивовижні (і не завжди позитивні) наслідки.

Проведені після 2000 року дослідження показали те, що зараз називають “зворотний ефект Флінна”: зростання IQ сповільнюється, припиняється або навіть змінюється спадом. Флінн каже: “Перемога візуального сприйняття означає, що менше людей читає довгі романи або книги з історії. Люди живуть у бульбашці з сьогодення, що робить їх більше уразливими до дії інформації, що подається ззовні".  Люди без освіти чи тільки з дипломом про освіту, але без знань, що знаходяться на вершині соціальної піраміди, – зводять нанівець бажання займатися своїм інтелектом. Бути розумним -  більше не престижно. 

У наш час люди з нижчим IQ народжують більше дітей. До 1850 року це взагалі не було проблемою для нашого людства. Безглуздий мисливець гине частіше за розумного, а розумному селянинові по плечу прогодувати дітей в голодний рік. Найзабезпеченіші класи Британії віками мали приблизно удвічі більше дітей на жінку, ніж робітничий клас. Якщо у представника нижчих класів раптом і було більше дітей, то вони, в силу недостатнього харчування, мали проблеми із здоров’ям, і вже в другому поколінні число їх нащадків зменшувалось. Після 1850 року погане харчування у дітей в розвинених країнах стало відходити в минуле навіть серед бідних, а збільшення доходів населення дозволяло прогодувати велику сім’ю тим, хто не мав вищої освіти. 

Наш інтелект, можливо, й зростав, але це не зробило нас мудрішими. "Читання літератури і вивчення історії – це єдине, що допоможе отримати вигоду з інтелектуального прибутку XX століття і зробити його політично значущим". З цим можна погоджуватися або ні, але Флінн – не єдина людина, яка висловлює занепокоєння з цього приводу. Як пише Вільям Паундстоун у своїй останній книзі "Голова в хмарах" (Head In The Cloud), невігластво впливає на наші щоденні рішення у багатьох галузях життя.

Цивілізація перестала бути реальною, втратила перевірочні інструменти оцінки конкретної людини. Людям стало багато чого “здаватися” – у тому числі, що вони насправді розумні. Не в змозі переварити таку величезну кількість інформації, яка сиплеться на них з усіх боків, люди все більше споживають її у спрощеному вигляді, наприклад, з екранів телевізорів, усе менше розбираються в тому, що відбувається. Від так, управляти ними стає все простіше.

Настала ера ідіотів, потреби яких обмежуються телевізором і холодильником.

За матеріалами Дар'ї Тарусової, головної редакторки Порталу про українську і світову науку "Граніт науки",

Назип Хамитов: Война в Украине и новый гуманизм: Давид против Голиафа

© Назип Хамитов, доктор философских наук, профессор, член-корреспондент Национальной академии наук Украины

1

Мы сегодня присутствуем в трагической точке истории, которая разделяет эпохи. 

Я пишу это не потому, что нахожусь в Киеве, где звучат звуки сирен и доносится грохот взрывов. И не потому, что ранее не мог и допустить подобное.  В трагической точке истории находится весь мир, потому что он сдает экзамен на человечность, к которому не подготовился. 

Западная цивилизация показывает свои пределы в отстаивании демократии, свободы и прав человека на планете.  Пределы эти укоренены не просто в ужасе перед ядерной мировой войной, но и в нежелании лишаться тех доз комфорта, без которых западный человек не представляет жизни.

Современный западный мир болен комфортоманией. Религия комфорта победила религию свободы Духа. Это и заставляет нажимать на тормоза, когда нужно жертвовать удовольствиями и наслаждениями ради свободы и достоинства людей, живущих в авторитарных и неототалитарных  обществах. Или по соседству. 

Странам по соседству с неототалитарными системами, которые отличаются от тоталитарных использованием возможностей социальных сетей и более искусно сделанными масками демократии, достается больше всего. Западный мир предлагает этим странам свои ценности, поддерживает реформы, а когда они оказываются в ситуации вторжения войск неототалитарных соседей, высказывает озабоченность или отдает вооружения, которые морально и технически устарели. И здесь нежелание утратить комфорт электората и его милость на выборах соединяется у политических лидеров со страхом военной конфронтации, о которой они боятся даже подумать.

Я не призываю западных людей полностью отказаться от своего образа  жизни, который является итогом всей истории Запада, а их лидеров – принять совершенно новые, мобилизационные способы взаимодействия друг с другом и народом. 

Я призываю к новому гуманизму, который является уже не просто идеологией или практикой поддержки беженцев, а выражается в гибком, действенном и мудром понимании Другого. 

И самое главное, этот новый гуманизм должен реально предупреждать и останавливать преступления против человечности. И, более того, войну против человечности, которая с неизбежностью продуцируется неототалитаризмом – тоталитаризмом, который вырастает из авторитаризма в эпоху Интернета и социальных сетей. 

Война против человечности – это системные, мировоззренчески  и «морально» оправданные преступления против человечности. Оправданные в массовом сознании не просто при помощи радио или телевидения, а в социальных сетях, «всенародно», «снизу»… Это преступления против человечности,  возведенные в ранг легитимных и даже доблестных действий. 

Предупреждая, разоблачая и останавливая войну против человечности, новый гуманизм вступает в противостояние с неототалитаризмом, для которого жизнь личностей и даже целых народов – ничто по сравнению с достижением геополитических целей и утверждения «единственно правильных» ценностей.

Людина і штучний інтелект: виміри філософської антропології, психоаналізу, арт-терапії та філософської публіцистики. Підхід філософської антропології як метаантропології

Людина і штучний інтелект: виміри філософської антропології, психоаналізу, арт-терапії та філософської публіцистики. Підхід філософської антропології як метаантропології: збірник наукових праць / за ред. Н. Хамітова і С. Крилової.. - Київ : КНТ, 2020. - 265 c.

 У збірнику наукових праць розглядаються низка питань, які в найближчому майбутньому стануть не лише теоретичними. Якими є перспективи взаємодії людини та штучного інтелекту? Ми створюємо штучний інтелект чи виховуємо штучного індивіда з інтелектом? Як співвідносяться сильний штучний інтелект і особистість? Чи можлива поява нової культури як результату партнерської взаємодії людини і сильного штучного інтелекту? Більше того, чи можливе олюднення сильного штучного інтелекту, коли він зможе зрозуміти людину з її екзистенціальними переживаннями, творчими пориваннями, проблемами статі? Може таке олюднення – ключ до відповідей на всі попередні запитання? Значне місце займає розробка методологічних засад дослідження в контексті метаантропології, культурної метаантропології та андрогінаналізу.

З любязного дозволу редакторів, електронну версію збірника можна отримати на сайті Наукової бібліотеки Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника за посиланням - http://lib.pnu.edu.ua/read.php?id=11189

Збірник є результатом однойменної Міжнародної конференції, тому статті в ньому на декількох мовах ) 

ЗМІСТ